Навігація
Головна
 
Головна arrow Політологія arrow Геополітика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Основні віхи об'єднання Європи

Війна мала для всієї Європи руйнівні наслідки. Європа вийшла з війни дуже ослабленою і в перші півтора-два післявоєнних десятиліття їй фактично була відведена роль нуля протиборства між двома наддержавами. У силу відомих причин образ Європи, сама європейська ідея дещо потьмяніли. У цьому контексті в повоєнні десятиліття багато говорилося про те, що Європа вже втратила самосвідомість, волю до збереження своєї ідентичності. Подальший період аж до середини 1980-х рр. отримав назву періоду "євросклерозом" і "європесимізму". Вважалося, що Європа відстала від Америки у своєму розвитку і не проглядаються ознаки зміни ситуації в кращу сторону, в тому числі і в процесі європейського будівництва.

Проте розвиток подій показав, що для старого континенту ще не настав вечір. Найбільш далекоглядні представники європейських народів виступили за єдину

Європу, об'єднану для оптимальної реалізації цілей і сподівань всіх її націй. Ініціаторами розробки проектів такого єднання та їх реалізації виступили представники консервативних, ліберальних, соціал-демократичних соціально-політичних сил і партій.

У напрямку європейської інтеграції важливим кроком стало підписання в 1951 р між шістьма країнами (Німеччиною, Францією, Італією, Голландією, Бельгією і Люксембургом) договору про створення першої наднаціональної структури - Європейського об'єднання вугілля і сталі. Подальше об'єднання відбувалося шляхом підписання різних договорів і угод, прийняття документів, що стосуються різних сфер життя, і створення різних загальноєвропейських інститутів.

У 1957 р було створено Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) шести європейських країн. Тут відзначимо лише те, що в 1972 р з приєднанням до ЄЕС Данії, Великобританії та Ірландії на зміну співтовариства "шести" прийшло співтовариство "дев'яти".

У другій половині 1980-х рр. почався якісно новий етап у процесі європейського будівництва. У результаті складних переговорів у грудні 1985 р Люксембурзі був прийнятий проект Єдиного європейського акта. Після ратифікації парламентами всіх країн - членів ЄЕС 1 липня 1987 акт набув чинності. Головне його значення полягало в тому, що він ініціював трансформацію ЄЕС в Європейський союз (ЄС).

Цьому значною мірою сприяв той факт, що до початку 80-х рр. минулого століття все більш зримо виявлялися симптоми відродження оптимістичній віри європейців у своє призначення і долю, зміцнення самостійності й більше наполегливо заявляє про себе ідентичності Європи.

У наступні десятиліття голос Європи в міру нарощування економічного і науково-технологічного потенціалу набував все зростаючі незалежність, вагу і вплив. Провідні діячі європейської політики поступово усвідомлювали, що Європа зберегла за собою роль одного з провідних центрів світової політики. Розроблялася і цілеспрямовано здійснювалася стратегія відновлення європейських пріоритетів і статусу Європи, відповідного її вазі і впливу у світовому співтоваристві.

Найбільш значущою віхою в процесі подальшого єднання Європи стало підписання Маастрихтського договору в 1992 р Цей договір окреслив подальші кроки в напрямку спільної зовнішньої політики та політики безпеки. Підписання Шенгенської угоди в 1995 р і поступове приєднання до нього все нових держав поклало край системі прикордонного контролю на території десяти держав. У тому ж 1995 р до ЄС приєдналися Фінляндія, Швеція та Австрія. У 1999 р була введена спільна валюта - євро, прийнята спочатку 11 країнами - членами ЄС.

У тому ж році європейські країни підписали Болонську декларацію, яка передбачала стимулювання інтеграції національних систем вищої освіти країн - членів ЄС. Сформувалися європейські партії: Європейський соціалістичний союз, Європейська народна партія, Федерація ліберальних і демократичних партій ЄС, Європейські демократи прогресу та ін.

Коментуючи ці тенденції, один з послідовних прихильників ідеї американського століття С. Хантінгтон ще в 1984 р змушений був визнати: "Хоча в усьому світі люди стоять в чергах біля дверей американських консульств в надії отримати імміграційну візу, у Брюсселі цілі країни вишикувалися в черги біля дверей Європейського співтовариства, домагаючись вступу в пего. Якщо наступне століття - не "американський століття", то найбільше імовірно, що він буде "європейським століттям" ". "Ключ світового лідерства, який перейшов в напрямку Заходу через Атлантичний океан на початку XX століття, може рушити назад, в східному напрямку, через сторіччя", - стверджував С. Хантінгтон.

Мабуть, помисли тих народів і країн, які після розпаду СРСР і так званого соціалістичного табору кинулися в Європу, диктувалися не тільки географічної її близькістю. У меншою мірою вони визначалися також тим, що для них Європа стала певним "Градом на Холмс", на роль якого протягом багатьох поколінь одноосібно претендували США.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук