Навігація
Головна
 
Головна arrow Політологія arrow Геополітика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

СХІДНА АЗІЯ НА МАРШІ

Ще в кінці XIX ст. державний секретар США Дж. Хей стверджував: "Середземне море - океан минулого, Атлантичний океан - океан сьогодення, Тихий океан - океан майбутнього". І дійсно, як би підтверджуючи це передбачення, нині Азіатсько-Тихоокеанський регіон перетворився на один з ключових центрів світової економічної і військово-політичної могутності. Східна Азія охоплює величезний трикутник, що тягнеться від російського Далекого Сходу та Кореї на північному сході до Австралії на півдні та Пакистану на заході. У цьому трикутнику проживає приблизно половина населення планети. Там знаходяться багато з провідних індустріальних країн сучасного світу (Японія, Китай, Австралія, Нова Зеландія, Тайвань, Південна Корея, Сінгапур і т.д.), для яких характерні найбільш швидкі темпи розвитку економіки. Безпосередньо до регіону примикає висхідний гігант Індія.

Загальні вектори розвитку Східної Азії

Євразія, у якій проживає близько 75% світового населення і на частку якої припадає близько трьох чвертей відомих світових енергетичних запасів, займає осьове положення на геополітичній карті світу. Тут одна з ключових позицій належить Східній Азії, яка стала найдинамічнішим регіоном в сучасному світі. Темпи зростання кожної з національних економік регіону перевершують аналогічні темпи в США і країнах ЄС.

Про грандіозні успіхи, досягнутих країнами даного регіону, свідчать такі дані. У 1820 році на долю США, Західної Європи, Канади та Австралії доводилося 25% загальносвітового валового продукту, в той час як на частку Азії - 58%. До 1950 року це співвідношення як би перевернулося в зворотній пропорції: якщо на Захід доводилося 56% світового валового продукту, то на Азію - всього лише 19%. Якщо при цьому врахувати різницю в чисельності населення розвиненого і розвивається світу, стануть очевидні величезні масштаби розриву між ними.

У наступні десятиліття мала місце тенденція до поступового скорочення цього розриву: вже в 1992 р частка Азії у світовому валовому продукті зросла до 33%, у той час як частка Заходу скоротилася до 45%. За даними ряду експертів, в даний час на Азію припадає 60% фізичного виробництва. За параметрами купівельної спроможності валовий внутрішній продукт (ВВП) Східної Азії вже більше, ніж і США, і ЄС.

До теперішнього часу в регіоні безпрецедентно зросли торговельні та інвестиційні потоки. Значущість регіону настільки збільшилася, що глобальна економічна баланс зробив помітний крен від північноатлантичних економік на користь Східної Азії. У доповіді "Глобальні тен-дснціі-2015" прогнозується скорочення впливу МВФ у зв'язку зі створенням Азіатського валютного фонду, членами якого стане більшість азіатських країн. Це, природно, призведе до подальшого відносного скорочення економічної могутності та впливу Заходу. Про успіхи східно- та південноазіатських країн свідчить факт накопичення ними величезних золотовалютних резервів. За наявними даними, обсяг таких резервів тільки Китаю досяг 2 з гаком трлн дол. Слідом за Китаєм в цьому плані йде Японія.

Важливе значення має факт прогресуючого скорочення періоду, необхідного для подвоєння обсягу національного ВВП в розрахунку на душу населення: Великобританії на це знадобилося 58 років (з 1780 г.), США - 47 років (з 1939 р), Японії - 33 роки (з 1880-х рр.), Індонезії - 17 років, Південній Кореї - 11 років, Китаю - 10 років. Така ситуація є результатом не просто введення вільно-ринкових відносин, але також більш ефективного соціального та економічного вибору.

Домінантою, визначальною характер ситуації в регіоні, є орієнтованість більшості держав на широкомасштабні економічні реформи і наявність реальних передумов для їх здійснення. Країни Східної Азії глибоко залучені в так звану нову економіку, хоча вони все ще відстають у цьому плані від більш розвинених країн. У широкому ходу для цього явища використовується такий термін, як "Східноазійське економічне диво".

Зрозуміло, тут пріоритет належить Японії. Протягом кількох десятиліть після Другої світової війни Японія досягла безпрецедентних успіхів у забезпеченні добробуту народу. До закінчення холодної війни Японія перетворилася на супердержаву, за масштабами економічної потужності переважаючу будь-яку європейську країну і здатну на рівних змагатися у сфері економіки з США. За наявними даними, в даний час Японія з населенням в 120 млн чол. зможе виробляти товарів і послуг на суму, меншу всього лише на 15% в порівнянні з США.

На тлі приголомшливих досягнень в економіці став популярний теза про те, що XXI ст. буде століттям Pax Nipponica, тобто "Японським століттям". У 1990-х рр. з'явилося безліч бестселерів, в яких наполегливо проводилася думка про необхідність здобути перемогу в суперництві з США в області високих технологій. Стверджується, що призначення Японії полягає в тому, щоб стати центром світової "інформаційної імперії". При цьому вона постійно запозичує зарубіжні, насамперед американські і європейські, передові технології. Японці чітко дотримуються принципу, згідно з яким важлива не стільки здатність створювати нові технології, скільки здатність їх швидко і ефективно освоювати впроваджувати у виробництво.

Японія, будучи однією з найпотужніших економічних і технологічних держав сучасного світу, природно, не в повній мірі задоволена глобальним статус-кво, своїм в деякому роді периферійним політичним і reoполітіческім становищем. Виходить так, що розвинена за своїми економічними і технологічним масштабами, багата і динамічна держава залишається одночасно регіональною державою, до того ж знаходиться під протекторатом США в плані захисту від зовнішніх загроз.

Інакше кажучи, Японія - асиметрична велика держава, оскільки її економічна міць не відповідає її військовому й політичному вазі і впливу у світі. Але вона своєму розпорядженні можливості для істотного збільшення військових витрат. Про зростаючих політичних амбіціях Країни висхідного сонця свідчать її претензії на місце в Раді Безпеки ООН як постійного члена. Якщо ж існуюча нині асиметричність буде ліквідована і Японія приведе свій військовий і політичний статус у відповідність із власною економічною вагою, то це може викликати революційні зміни в регіоні, та й в усьому світі.

При цьому слід зазначити, що перед Японією стоїть безліч складних проблем, про що свідчить зокрема той факт, що в лютому 2011 р вона зрушилася з другого на третє місце за обсягом ВВП. Найбільших втрат її економіці завдала велика аварія па АЕС Фуку-сіма-1, що сталася 11 березня того ж року в результаті найсильнішого в історії Японії землетрусу і наступного за ним цунамі.

Слідом за Японією на світову економічну авансцену, здавалося б, несподівано виступив Китай. У 80-90-ті рр. XX ст., Які стали періодом стрімкого зростання та модернізації її економіки, Китай домігся досить вражаючих успіхів. З відсталої аграрної країни Китай за два з невеликим десятиліття реформ перетворився на одного з лідерів сучасного світу. Перші результати проведених перетворень у Китаї змусили говорити про цю країну як про серйозну економічної та політичній силі. Не випадково 90-і рр. минулого століття іменуються в офіційних документах Китаю "новою ерою".

Китай вже грає важливу роль у формуванні вигляду і контурів не тільки Східної Азії, але також світового співтовариства в цілому. Наполеон Бонапарт якось сказав про Китай: "Там лежить гігант. Нехай спить! Коли він прокинеться, він розбурхає мир". У кінці XIX ст. згаданий вище Дж. Хей висловив аналогічну думку: "Мир на землі спирається па Китай. Хто розуміє Китай з погляду соціальної, політичної, економічної, релігійної, той тримає ключ до світової політики на наступні п'ять сторіч".

Ніби підтверджуючи цю думку, Китай швидко перетворюється в один з головних центрів світової економіки. Він займає перше місце в світі за чисельністю населення і друге місце за обсягом ВВП, відсунувши на третє місце Японію, володіючи при цьому третім за потужністю ядерним потенціалом. Важливо врахувати, що вперше у своїй історії ця країна дозволила проблему забезпечення свого величезного населення продовольством і предметами першої необхідності. Поставлено завдання До 2020 р подвоїти прошарок "нових китайців", довести її до 500 млн. У цьому руслі можна иг відзначити той факт, що Китай займає перше місце серед рівних групи БРІКС.

Йде досить інтенсивний процес утворення так званого "Великого Китаю", або "великий китайської економіки", що тягнеться далеко за межі материкового Китаю і включає крім Гонконгу і Макао Тайвань і Сінгапур. Китай може користуватися політичною підтримкою своєї надзвичайно багатою і економічно сильної діаспори в Сінгапурі, Бангкоку, Куала-Лумпурі, Манілі і Джакарті.

Успіхи у сфері економіки дозволили уряду КНР почати реформу армії, важливою частиною якої стало скорочення чисельності збройних сил з 3500000 чол. в 1998 р до 3 млн чол. в 2001 р Очевидно, що такі тенденції економічного розвитку можуть дозволити його керівництву направити значну частину ВВП країни на істотне розширення і модернізацію збройних сил, включаючи подальше нарощування стратегічного ядерного арсеналу. Найбільш вражаючим досягненням Китаю став запуск у космос першого космонавта. Китай тим самим став третьою державою, що займає провідні позиції в освоєнні космічного простору.

На основі цих даних можна зробити висновок, що в даний час Китай знаходиться на шляху до перетворення з суто демографічної наддержави у світову економічну і військово-політичну країну першого класу, рівну США і об'єднаній Європі. Самі китайці аж ніяк не приховують, що вони прагнуть саме до цієї мети. Ненецікаво нагадати, що китайська еліта вважала Китай природним центром світу.

Про серйозність подібних установок, зокрема, свідчить поява н початку 1994 р в офіційному видавництві "Женьмінь Чубаньше" книги під претензійною назвою "XXI століття - століття китайської цивілізації". У ній говориться, що китайська цивілізація за своїми сутнісними характеристиками (в першу чергу гуманістичним) перевершує інші цивілізації, що забезпечить торжество Китаю в XXI ст.

Для правильного розуміння геополітичної ситуації в Східній Азії не можна не торкнутися фактор стрімко набирає вагу і вплив Індії. Ця країна виступає в якості головного суперника Китаю в Південній Азії, що не може не позначитися і на ситуації в Східній Азії. Південна Азія являє собою регіон, що включає Індію, Пакистан, Бангладеш, Непал, Шрі-Ланку, Бутан і Мальдівські острови. Індія займає в регіоні свого роду "осьовий" положення, маючи сухопутну або морський кордон з кожним з перерахованих держав регіону. За всіма показниками питома вага Індії в регіоні переважає: на її частку припадає понад 73% території, понад 75% населення Південної Азії і до 80% валового продукту регіону.

Як і Китай, Індія володіє величезним потенціалом для розвитку і трансформації. Це друга демографічна супердержава в світі. У той же час вельми важко відмовитися від уявлення про Індію як країні відсталою, бідною і бідною. Природно, серед більш ніж мільярдного населення цієї країни все ще багато будинків.

Разом з тим фактом є те, що протягом останніх десятиліть економіка Індії досягла вражаючих успіхів. У сфері інформаційних технологій Індія теж помітно просунулася. Про це свідчить створення національної індустрії програмних продуктів, орієнтованих насамперед на експорт. До теперішнього часу Індія створила досить солідну наукову і технологічну інфраструктуру. Більш того, вона стає одним з найбільших центрів науково-технічного прогресу у світі.

Свідченням зростаючої економічної та науково-технологічної мощі Індії є те, що до кінця 90-х рр. минулого століття вона увійшла до клубу космічних держав. У 1997 р вона здійснила запуск супутника за допомогою ракети PSLV (Polar Satellite Launch Vehicle - ракетоносій для запуску супутників на полярну орбіту). Індія планує значно розширити свою присутність в космічному просторі, здійснити близько 40 запусків ракетоносіїв власної розробки з штучними супутниками на борту. У 2008 р вона запустила автоматичну міжпланетну станцію до Місяця.

Індія досягла певного прогресу в розробці озброєнь. Так, до середини 1990-х рр. вона успішно випробувала і прийняла на озброєння оперативно-тактичні ракети "Прітхві" (дальність дії до 250 км) і балістичні ракети середнього радіусу дії "Агні" (2,5 тис. км). Особливо важливе значення з цієї точки зору має те, що Індія стала ядерною державою: у травні 1998 р індійські військові провели п'ять підземних ядерних випробувань. Ці випробування, по суті справи, поставили Індію в один ряд з провідними державами, відкрили їй шлях до клубу ядерних держав і можливість зайняти належне місце в міжнародному співтоваристві.

Важливе значення для розвитку економіки Індії має діаспора в різних країнах світу, де індійські фахівці різних профілів досягли високого рівня особистого добробуту і готові вкласти свої капітали в економіку історичної батьківщини.

В останні десятиліття на міжнародну економічну і політичну авансцену як активних і впливових акторів виступили нові індустріальні країни, які претендують на своє місце на світових ринках і в цьому плані вже досягли вражаючих успіхів. У науковій і тим більше в публіцистичній літературі немає єдиної думки про склад і кількість цих країн. У розглянутому тут контексті мова йде насамперед про восточноазиатских нових індустріальних країнах: Південній Кореї, Тайвані, Гонконзі (Сянгані), Сінгапурі, які стали своєрідними зразками розвитку для багатьох звільнених держав.

В цілому можна стверджувати, що зі сходженням нових індустріальних країн можна говорити про появу особливої новоіндустріальної моделі економічного розвитку. За таким ключовими показниками, як розвиток економіки і обсяг ВВП (як в абсолютному вираженні, так і в розрахунку на душу населення), зростання зовнішньоторговельного обороту, створення нових робочих місць, добробут більшості населення і т.д., нові індустріальні країни частенько випереджають ряд промислово розвинених країн. Тому природно, що ростуть вагу і вплив цих країн у світовій економіці і міжнародній політиці.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук