Навігація
Головна
 
Головна arrow Політологія arrow Геополітика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Стан економіки регіону

Однак при всіх очевидних успіхи було б передчасно говорити про те, що лідерам лівої хвилі вдалося кардинально змінити ситуацію в сфері національної економіки. До того ж більшість країн регіону продовжувало дотримуватися курсу ліберальної політики, характерної для більшості країн Заходу. Демократизація, у всякому разі на перших порах, не привела до зростання економіки і, відповідно, вирішенню безлічі соціальних та інших проблем, що стоять перед регіоном. Більше того, темпи економічного зростання в 1980-1990-і рр. знизилися в два рази, суттєво зріс імпорт зарубіжних товарів, що призвело до банкрутства багатьох національних компаній, зростання інфляції і безробіття і, відповідно, наростання невдоволення широких верств населення і соціальної нестабільності.

Зберігся різкий розрив між вузькою групою багатіїв і більшістю народу, значна частина якого живе в бідності й убогості. Так, у Венесуелі найвищий рівень безробіття в Західній півкулі - 12,3%. При цьому 30% з 26-мільйонного населення країни відносяться до категорії бідняків. Інфляція досягала 15%. Багато в чому цими факторами пояснюється одна з складних проблем регіону - забезпечення соціальної стабільності.

При всьому тому можна стверджувати, що 1990-і рр. для Латинської Америки стали десятиліттям якісних зрушень в економіці, що істотно вплинули на позиції країн регіону у сфері міжнародних відносин. Поступово в якості антитези домінував в регіоні монетаризму були прийняті національно орієнтовані підходи та концепції. На початку XXI ст. регіон зійшов з орбіти Вашингтонського консенсусу.

Однією з ключових складових останніх тенденцій стала зросла роль держави у всіх сферах суспільного життя. У результаті вжитих заходів в 2004-2006 рр. Латинська Америка продемонструвала найвищі за останню чверть століття темпи економічного зростання - в середньому близько 5% на рік. При цьому в Аргентині і Венесуелі - країнах, де державне регулювання економіки досягло особливо помітних масштабів, ці темпи становили від 9 до 18% на рік.

Протягом тривалого періоду латиноамериканські країни відігравали роль експортерів мінеральної сировини та продуктів сільського господарства. Кожна з них спеціалізувалася на експорті одного-двох видів сировини і продуктів: наприклад, Еквадор - нафта і банани; Болівія - олово і природний газ; Колумбія - кава і нафта; Перу -руди кольорових металів; Венесуела - нафта; Чилі - мідь і фрукти; Аргентина - м'ясо, шерсть і пшениця; Бразилія - залізна руда, кава, какао і соя і т.д.

Поступово з'явилися галузі обробної промисловості, пов'язані, насамперед, з видобуванням корисних копалин: мідеплавильні заводи в Чилі, фабрики зі збагачення олов'яної руди, виробництву концентрату і виплавки олова в Болівії, нафтопереробні заводи у Венесуелі та ін. Важливу роль у цій сфері зіграло перенесення в регіон з розвинених країн екологічно брудних і трудомістких виробництв з переробки мінеральної сировини.

У цьому напрямку вражаючих успіхів особливо в останні роки домоглися Бразилія і Аргентина, де успішно розвиваються автомобільна й авіаційна промисловості, побудовані і діють атомні електростанції, виробляються комп'ютери і військова техніка.

Особливо рельєфно перспективи Латинської Америки можна представити па прикладі Бразилії, яка має широкі можливості для виходу в ряд найбільш розвинених держав світу. Її економіка займає восьме місце в світі за величиною номінального ВВП і сьоме але ВВП, розрахованим за паритетом купівельної спроможності. Вже сьогодні Бразилія має солідним аерокосмічним комплексом. Бразильська корпорація "Ембраєр", створена лише наприкінці 1970-х рр., Перетворилася на третього у світі виробника і експортера авіаційної техніки після корпорацій "Boeing" і "Airbus".

Бразилія має великі вуглеводневими ресурсами, передовою технологією глибоководного буріння на континентальному шельфі. При цьому вона займає провідні позиції у світі з виробництва альтернативної енергії, такий як біоетанол і біодизель. Великі досягнення країна демонструє в генетиці, Електропіком та інформатики. Бразилія є одним з найбільших світових виробників продовольства. Частиною цієї країни є район Амазонки, який, поряд з Сибіром, вважається "легкими світу". За прогнозом експертів "Голдмен енд Сакс", ця країна до 2038 обійде за обсягом ВВП Канаду, Італію, Францію, Англію, Німеччину і Японію. З інших латиноамериканських країн аналогічного результату до 2042 може досягти також Мексика. Враховуючи ці реалії, Н. Саркозі, будучи президентом Франції, навіть запропонував трансформувати G-8 в G-13, інтегрувавши Китай, Індію, Бразилію, Мексику і ПАР. У G-20 беруть участь Бразилія, Мексика і Аргентина.

Про наміри латиноамериканців свідчить той факт, що Бразилія, Аргентина і Мексика ставлять питання про реформу ООН, в першу чергу її Ради Безпеки, з тим, щоб він більш адекватно відбивав нові світові реалії, передусім інтереси самої Латинської Америки.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук