Навігація
Головна
 
Головна arrow Політологія arrow Геополітика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Шляхи та засоби збереження статусу великої держави

У виниклих нині умовах у Росії немає можливостей гарантувати свою безпеку в глобальному масштабі розгортанням досить потужних сил загального призначення. У найближчій перспективі матеріальні можливості Росії, необхідні для підтримки збройних сил на належному рівні, безсумнівно будуть помітно нижче потенційних можливостей інших великих держав. Одна тільки НАТО після включення до неї країн Східної Європи має над Росією чотириразове перевага у звичайних озброєннях.

Тому в галузі військового будівництва в найближчі роки Росію чекають розробка та реалізація широкого комплексу заходів, покликаних повернути назад процес скорочення військово-промислового потенціалу. Тут визначальна роль належить системі стратегічних ядерних сил. Вірно, що ядерна зброя не завжди конвертується в політичний вплив на міжнародній арені. Наприклад, ядерний статус Росії не допоміг їй перешкодити розширенню НАТО. Проте ядерну зброю для Росії в сучасному світі служить як найбільш ефективного засобу стримування потенційного противника. Навіть 3. Бжезинський змушений визнати, що "залишається у Росії ядерний потенціал ... створить грунт для особливого діалогу з США, що підвищує престиж Росії і, можливо, навіть дає привід говорити про особливі відносини між обома країнами".

Оборонна міць держави в сучасних реальностях визначається не стільки чисельністю збройних сил, скільки їх високою боєздатністю і технічною оснащеністю, мобільністю, гнучкістю реагування на загрози і т.д. Часи, коли результат війни вирішували масові армії, пішли в минуле. Сучасні високі технології, що володіють величезним коефіцієнтом вражаючої сили, вимагають для свого обслуговування фахівців найвищого професійного рівня. Тому найважливішим імперативом для Росії в розглянутому плані стала професіоналізація армії.

У цьому відношенні ядерній зброї як засобу стримування агресії з боку можливого противника в XXI ст. немає альтернативи. Причому, асиметричність ядерних арсеналів не має принципового значення, якщо будь-яка з держав у разі нападу на неї здатна завдати неприйнятний для супротивної сторони урон. З цієї точки зору інтерес представляє так званий "критерій Кеннеді", сформульований в ході карибської кризи 1962 тодішнім президентом США Дж. Ф. Кеннеді.

Як стверджував Дж. Кеннеді, для Америки неприйнятний збиток навіть від удару по її містах одиничних ядерних боєголовок. Якщо слідувати цим критерієм, взаємне ядерне стримування наддержав забезпечується навіть у тому випадку, якщо їхні ядерні потенціали асиметричні. Слід зазначити, що приблизно на цьому принципі грунтуються національні військові доктрини Великобританії, Франції, Китаю. Можна сказати, що саме ядерні сили відіграють ключову роль у визначенні статусу Росії як великої військово-політичної держави. Вони цілком достатні в якості політичного чинника стримування потенційного противника.

У даному контексті абсолютно виправданим видається те, що у своїй військовій доктрині Росія не підтвердила деклароване раніше СРСР зобов'язання не застосовувати першим ядерну зброю. Таке зобов'язання, по суті справи, суперечило б головною установці, згідно з якою ця зброя розглядається не як засіб ведення війни, а як засіб стримування можливого агресора.

Тому в Концепції національної безпеки Російської Федерації 2000 р констатуючи основоположну орієнтацію на співпрацю та інтеграцію у світову політичну, економічну та фінансову систему, червоною ниткою проводилася думка про необхідність протистояння різноманітним формам зовнішнього тиску. Якщо в редакції національної безпеки 1997 використання ядерної зброї передбачалося лише у випадку, якщо виникне загроза самому існуванню Російської Федерації як суверенної держави, то в редакції 2000 року його застосування розглядається правомірним і необхідним у відповідь не тільки на його використання агресором, а й на широкомасштабну агресію із застосуванням звичайної зброї в критичних ситуаціях для національної безпеки Російської Федерації та її союзників. Інакше кажучи, ядерний "поріг" знижений, оскільки допускається використання ядерної зброї не тільки в якості відповідного засобу відплати в ядерній, а й в звичайній війні, коли будуть вичерпані всі засоби відбиття агресії.

Дана установка збережена в Стратегії національної безпеки Російської Федерації до 2020 р, яка набрала чинності в травні 2009 р У пий, зокрема, констатується рішучість Росії зробити всі необхідні зусилля з підтримки паритету з США в галузі стратегічних наступальних озброєнь в умовах розгортання ними глобальної системи ПРО і реалізації концепції глобального блискавичного удару з використанням стратегічних носіїв в ядерному і неядерному оснащенні.

У силу цілого комплексу чинників для Росії може йти не просто про військову безпеку, а про безпеку в усіх її аспектах і вимірах: глобальному, регіональному, національному, а також економічному, соціальному, екологічному, інформаційному, політичному. Національна безпека Росії повинна забезпечуватися на трьох різних, але взаємопов'язаних рівнях: глобальному, євразійському та регіональному. Причому якщо в перших двох аспектах питання більш-менш ясний, то третій аспект вимагає деяких роз'яснень. Справа в тому, що Росія, яка виходить па багато регіонів, не може не будувати заспіваю зовнішньополітичну стратегію по багатовекторного принципом. Тут якої б то пі було вибір за формулою "або-або" на користь якого-небудь одного напрямку на шкоду іншим неминуче пов'язаний з великими стратегічними прорахунками.

Оптимальною для Росії представляється стратегія рівновіддаленість або рівнонаближеності до основних центрів сили, що виключає конфронтацію з яким-небудь з цих центрів і в той же час потрапляння в залежність від них. Для прискореного соціально-економічного і політичного розвитку як окремих регіонів, так і країни в цілому Росії необхідно всіляко нарощувати свої зв'язки (особливо торгово-економічні) з усіма без винятку країнами і регіонами. У цьому плані зовнішня політика може бути ефективною лише в тому випадку, якщо вона є багатовекторною і здійснюваної по всіх азимутах.

В цілому при всіх пережитих Росією в даний час труднощах вона проте зберігає широкі потенційні можливості робити істотний вплив на зміст і характер глобального та регіонального балансу сил. Величезні розміри, володіння стратегічними ядерними озброєннями, багатющі природні ресурси, вигідне місцерозташування на перетині інтересів наймогутніших країн світу та інші фактори служать гарантією того, що Росія залишиться одним з ключових акторів в співтоваристві країн і народів.

Про обгрунтованість цієї тези свідчать хід і результати так званої п'ятиденної грузино-російської війни в серпні 2008 р

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук