Навігація
Головна
 
Головна arrow Політологія arrow Геополітика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Росія і Китай

У розглянутому контексті особливо велике значення має нормалізація російсько-китайських відносин. В даний час одне з головних завдань, що стоять перед російською дипломатією, полягає у прийнятті всіх можливих зусиль, спрямованих па те, щоб зробити Китай своїм союзником, а не новим противником.

За період від створення Китайської Народної Республіки в 1949 р і до закінчення холодної війни китайсько-російські відносини зазнали багато випробувань. Було пройдено шлях від союзу до конфронтації, від збройних сутичок на кордоні до нормалізації радянсько-китайських відносин у період перебудови. Подолавши культивувалося з кінця 1950-х рр. негативне ставлення до північного сусіда, у 1980-х рр. Ден Сяопін висунув концепцію рівновіддалене ™ від СРСР і СШЛ. У відповідності з цією концепцією проголошувалася орієнтація на мирне співіснування з обома наддержавами.

Новий етап в російсько-китайських відносинах, настав з розпадом СРСР і вступом на геополітичну аванс-ціну в якості його правонаступника Російської Федерації. З 1992 по 2001 р Китай і Росія виробили 11 спільних заяв і декларацій. Візит Б. М. Єльцина до Пекіна в грудні 1992 р була оголошена початком нової ери в російсько-китайських відносинах, головний зміст якої полягає у подальшому розширенні та зміцненні економічного, технічного та військового співробітництва між двома країнами.

Під час цього візиту було підписано близько двох десяткою угод, включаючи проекти участі Кітам у розробці сибірських і далекосхідних природних ресурсів. Ці угоди зафіксували той факт, що дві сторони дійшли консенсусу з багатьох спірних прикордонних питань і досягли помітного прогресу в проблемах взаємного контролю над озброєннями та заходи довіри. Договір між двома країнами, ратифікований в 1992 р, охоплював більшу частину кордону Китаю з Росією і Монголією. В принципі вирішено питання про маленьких островах поблизу Хабаровська.

Свого роду логічним завершенням цих процесів і тенденцій стало підписання 16 липня 2001 в Москві Договору про добросусідство, дружбу і співробітництво між Китайською Народною Республікою і Російською Федерацією. Він містить ряд положень, які передбачають військове співробітництво між двома країнами. Вказується, що сторони підтримують політику один одного в питаннях, що стосуються захисту державної єдності і територіальної цілісності. У даному договорі Росія підтверджує незмінність своєї принципової позиції по тайваньському питання, згідно з якою існує тільки один Китай, а Тайвань є невід'ємною частиною Китаю.

Для зміцнення і розширення російсько-китайських відносин існує безліч передумов. Визначальне значення в даному контексті має те, що в загальному балансі взаємні інтереси двох країн превалюють над протиріччями і конфліктами. Насамперед обидві сторони зацікавлені в стабілізації обстановки в восточноазиатском регіоні і розрядці напруженості на Корейському півострові. Показовими узгоджені виступи двох країн по югославській, іракської і північнокорейської проблемам. Пекін і Москва виступають практично з єдиних позицій з питання про ядерну програму Ірану.

Росія і Китай є природними союзниками в їхньому протистоянні гегемоністським устремлінням Вашингтона. Так, в російсько-китайської Спільної декларації про багатополярний світ і формування нового світового порядку, підписаної 23 квітня 1997 в Москві Президентом РФ Б. М. Єльциним та Головою КНР Цзян Цзе-Мінем, звучить заклик до всіх країн розгорнути активний діалог з питання про будівництво мирного, стабільного, справедливого і раціонального нового міжнародного порядку. Підтверджуючи цю позицію, Договір про добросусідство, дружбу і співробітництво між Російською Федерацією і КНР від 16 липня 2001 говорить про прагнення сторін підтримувати глобальний стратегічний баланс і стабільність.

Спори про ідеологічний пріоритеті тієї чи іншої сторони замінило прагматичну співпрацю. Китайська і російська економіки у багатьох аспектах доповнюють один одного. Китай здатний надати Росії споживчі товари та сільськогосподарські продукти в обмін на промислове обладнання, військову техніку та сировинні матеріали. Географічна близькість, протяжна спільний кордон і труднощі, які відчувають російським Далеким Сходом в отриманні товарів з європейською Росії, також сприяють прискореному розширенню китайсько-російської торгівлі. Показником поліпшення відносин між двома країнами є, наприклад, готовність Росії продати Китаю передову військову техніку, включаючи новітні зразки бойових літаків.

Відродження ісламу в нових державах Центральної Азії становить головний біль як для Росії, так і для Китаю. Пекін стурбований тим, який саме вплив такий розвиток подій здатне надати на його мусульманське населення. Наприклад, несприятлива ситуація в тій чи іншій центральноазіатській країні за певних умов може стати дестабілізуючим чинником для Сінцзян-Уйгурського автономного округу Китаю, де проживає близько 1 млн казахів, 375 тис. Киргизів і представників інших центральноазіатських народів.

Росія, у свою чергу, стурбована тим, що зростаючі міжетнічні конфлікти негативно позначаться па мільйонах росіян, які залишилися в цих країнах, і створять складні проблеми на протяжної кордоні з мусульманським світом. Москва і Пекін не можуть також байдуже дивитися па проникнення в цей регіон інших мусульманських країн, особливо Туреччини, Ірану, Саудівської Аравії та ін.

Для зовнішньої політики Китаю характерна активність по всіх вигідним для його національних інтересів азимутах. У цьому контексті слід розглядати політику цієї країни щодо Росії і ряду інших пострадянських держав на північ від свого кордону. У плані формування структур безпеки в Східній Азії та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні в цілому важливим кроком, як буде показано нижче, стало підписання в квітні 1996 р Росією та іншими межують з Китаєм країнами СНД (Киргизією, Таджикистаном, Казахстаном) угоди про створення Шанхайського форуму , до якого згодом приєднався Узбекистан. Угода була спрямована на зміцнення довіри у військовій області по периметру колишньої радянсько-китайського кордону, яке справило позитивний вплив на ситуацію і в Східній Азії. У 2001 р Шанхайський форум був перетворений в Шанхайську організацію співробітництва (ШОС).

Збіг принципових підходів Росії і КНР в ключових питаннях світової політики - одна з базових опор регіональної і глобальної стабільності. Росія прагне до розвитку взаємовигідного співробітництва з Китаєм але усіх напрямках. Головним завданням залишається приведення масштабів економічної взаємодії у відповідність з рівнем політичних відносин. Не можна не торкнутися і той факт, що в торговельно-економічних відносинах переважне місце займають військова техніка, вуглеводневу сировину і дешевий ширвжиток.

Разом з тим необхідно зазначити, що Китай прохолодно ставиться до ідеї створення системи колективної безпеки в Азії. Важливо врахувати, що у Китаю, хоча і не на офіційному рівні, зберігаються претензії на значні частини території Далекого Сходу Росії. Раніше час від часу піднімалося питання про відторгнення царською Росією понад 1500000 кв. км китайській території. Певною мірою не вирішено питання про триваючу картографічної агресії Китаю проти Росії, в основу якої покладено принцип випуску географічних карт, де близько 1 540 тис. Кв. км території Росії пофарбовані у кольори Китаю. Повністю не зжите поняття "Велика північна цілина", під яким маються на увазі східні регіони Росії.

Росія повинна враховувати можливість виникнення при певних умовах загрози для її безпеки з боку Китаю. Китай має найбільший після США і Росії ядерний потенціал і збройні сили, що становлять близько 4 млн чол. КНР також активно проводить модернізацію своїх збройних сил, чому сприяє стрімке зростання показників ВНП. За наявними даними, в даний час щорічне зростання військового бюджету складає більше 20%. Особливу значимість набуває аналіз китайських військових концепцій. Виходячи з них, можна зробити висновок, що за певних умов керівництво КНР не виключає можливість застосування силових методів для реалізації зовнішньополітичних цілей і охорони життєво важливих інтересів держави.

Кажуть, що китайський ієрогліф, що означає Росію, читається і як "країна несподіванок". Сам Китай також характеризується тим, що здатний задавати світовій спільноті такі питання, на які вельми важко дати відповіді. В умовах постійно мінливої обстановки на міжнародній арені Китай потенційно може містити ряд загроз економічного, геополітичного та військового характеру для національної безпеки Російської Федерації.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук