Навігація
Головна
 
Головна arrow Політекономія arrow Економічна теорія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Національний дохід

З показників СНС слід виділити національний дохід (НД) як найбільш точно відображає результат функціонування національної економіки. У структурі ЧНП присутній компонент, який не відображає вкладу економічних ресурсів у створення поточного обсягу виробництва. Держава, отримуючи непрямі податки, нс вкладає у виробництво економічних ресурсів, тобто воно нс виступає як постачальник ресурсів. З погляду постачальників ресурсів НД дозволяє виміряти доходи, отримані від участі в поточному виробництві. Оскільки НД - показник, який представляє сумарний дохід усіх жителів країни, то в грошовому вираженні він еквівалентний сумі всіх доходів, отриманих основними учасниками виробництва: заробітній платі, прибутку, рентні доходи, відсотку. З погляду фірм НД відображає ринкові ціни на економічні ресурси, спожиті у процесі створення національного продукту в даному році.

Структуру НД можна розглядати не тільки виходячи з процесу його виробництва, але і з точки зору його використання. У ході використання НД розпадається на національне кінцеве споживання і національне заощадження. У російській статистичній практиці НД підрозділяється на фонд споживання, що забезпечує задоволення потреб людей і суспільства в цілому, і фонд накопичення, призначений для розвитку національної економіки. У СНР норму споживання і норму накопичення зазвичай визначають не від національного доходу, а від ВВП.

В даний час відповідно до системи національних рахунків НД може розраховуватися на валовий і чистої основі, тобто до і після вирахування амортизації основного капіталу. У нервом випадку валовий національний дохід за вартістю дорівнює валовому національному продукту. У другому випадку чистий національний дохід порівняно з ВНП зменшується на величину амортизаційних відрахувань.

Методи вимірювання ВНП

Існує три способи вимірювання ВНП (ВВП):

  • 1) за доданою вартістю (виробничий метод);
  • 2) витрат (метод кінцевого використання);
  • 3) доходами (розподільний метод).

При підрахунку ВНП виробничим методом підсумовується вартість, додана па кожній стадії виробництва кінцевого продукту. Додана вартість - це різниця між ринковою вартістю продукції, виробленої фірмою, і сумою, сплаченою іншим фірмам за придбані сировину, матеріали і т.п. (тобто за проміжну продукцію). Величина ВНП являє собою суму доданої вартості всіх виробляють фірм. Якщо товар і послуги створюються і реалізуються тільки всередині країни, то використовується показник внутрішнього валового продукту (ВВП). Метод вимірювання об'ємної показника, що враховує конкретний внесок різних фірм і галузей у створення ВІП, дозволяє уникнути проблеми подвійного рахунку.

Другий спосіб вимірювання ВНП пов'язаний з підсумовуванням витрат усіх економічних агентів, які використовують ВНП. По суті, мова йде про сукупний попит на вироблений ВНП. Структуру сумарних витрат можна представити таким чином:

  • • витрати сімей на споживання, які включають витрати домашніх господарств на товари тривалого користування (крім витрат на покупку житла) і поточне споживання;
  • • сумарні приватні інвестиції, що складаються з амортизаційних відрахувань і чистих інвестицій. Чисті інвестиції збільшують запас капіталу в національній економіці;
  • • державні закупівлі товарів і послуг;
  • • чистий експорт товарів і послуг, що розраховується як різниця експорту та імпорту.

З даних компонентів найбільший питома вага зазвичай припадає на споживчі витрати, а найбільш динамічним показником є інвестиційні витрати. Частка споживчих витрат населення у ВВП до кінця XX ст. перебувала в інтервалі від 40% в Сінгапурі, 53% у Південній Кореї. У Російській Федерації в 2011 р основні статті витрат ВВП виглядали таким чином: витрати на кінцеве споживання становили 66,5%, валове нагромадження - 25,0, чистий експорт-8,5% '.

При підрахунку ВНП за доходами підсумовуються всі види доходів на відповідні фактори виробництва, а також дві складові, які не є доходами: амортизаційні відрахування і чисті непрямі податки на бізнес. У складі ВНП виділяють такі види доходів, як заробітна плата найманих працівників; доходи власників; прибуток корпорацій; рентні доходи; банківський відсоток. Якщо в структурі ВНП (ВВП) в цілому частка заробітної плати до початку XXI ст. становила від 52% у країнах ЄС до 60% в США, то її питома вага в структурі факторних доходів помітно вище (у США близько 70%).

З розглянутих методів визначення ВНП найбільш широко використовуються виробничий і метод кінцевого використання. Даний вибір у більшості країн ЄС пов'язаний з наявністю надійної статистичної бази. Оскільки в Росії в даний час найбільш доступною та оперативною інформацією є дані про виробництво товарів і послуг, що збираються Росстатом на базі статистичної звітності підприємств, то основним методом підрахунку ВНП (ВВП) є виробничий метод. Оскільки ВНП виступає грошовим показником, то його значення залежить від динаміки цін, купівельної спроможності грошової одиниці. Тому при визначенні величини обсягу виробництва треба враховувати рівень цін, який виражається у вигляді індексу цін, що представляє собою співвідношення між сукупною ціною певного набору товарів і послуг (званого ринкової кошиком) для даного тимчасового періоду і сукупною ціною схожою групи товарів і послуг в базовому періоді ( базовому році):

Індекс цін ВНП є дефлятором ВНП. Він включає ціни споживчих товарів і послуг, ціни на товари виробничого призначення, що купуються державою, і ціни товарів і послуг, куплених і проданих на світовому ринку. Тому дефлятор ВНП являє собою коригування номінального ВНП з урахуванням зміни цін. Таким чином, ВНП є грошовим, тимчасовим і кількісним показником. Показник ВНП, виражений в поточних цінах, називається номінальним ВНП. Показник ВНП, скоригований з урахуванням рівня цін, називається реальним ВНП. Він розраховується за формулою

При підрахунку ВНП виникають певні складнощі: деякі товари та послуги, вироблені в даному році, не надходять на ринок і тому не мають ринкової ціни. У ВНП вони враховуються але умовно нарахованої вартості. Наприклад, послуги державних службовців, які не мають ринкової вартості, у ВНП враховуються як відповідні витрати держави, зокрема на заробітну плату працівників. Багато товари та послуги виробляються і споживаються в домашніх господарствах, минаючи ринковий обмін, і вони часто не враховуються при підрахунку ВНП. Однією з проблем оцінки результату національної економіки є облік тіньового сектора економіки. Особливо актуальна ця проблема для країн, що здійснюють економічні реформи. Зростання тіньового сектора та складностей обліку його масштабу призводять до заниження величини ВНП в порівнянні з результатами його використання, оскільки нелегально вироблені товари та послуги і отримані доходи витрачаються на споживання і накопичення легально.

Показники ВНП або НД, що припадає на душу населення, часто використовуються для міжкраїнових зіставлень, зокрема при оцінці рівня добробуту в країні. Проте їх використання може призводити до спотворення реальної дійсності. Так, дві країни можуть мати однаковий показник ВНП на душу населення, але різний рівень цін, різну купівельну спроможність грошової одиниці. ВНП не відображає підвищення якості товарів, змін у структурі споживання і розподілі товарів і послуг серед населення. При оцінці рівня добробуту суспільства показник ВНП на душу населення може доповнюватися показниками рівня освіти населення, тривалості життя, житлових умов тощо Це дозволяє більш об'єктивно оцінити рівень добробуту нації.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук