Розділ III. Макроекономіка

Макроекономіка - це розділ економічної теорії, в якому вивчається функціонування національної економіки в цілому. Макроекономіка тісно пов'язана із загальною економічною теорією і мікроекономікою. Всі розділи економічної теорії мають єдиний понятійний апарат, але використовують його для аналізу різних аспектів теорії.

Макроекономіка застосовує даний понятійний апарат для оцінки:

  • • логіки прийняття рішень економічними суб'єктами;
  • • взаємодій і взаємозв'язків між економічними суб'єктами на окремих ринках;
  • • економічної динаміки довгострокових процесів.

Введення в макроекономічну теорію

За підсумками вивчення матеріалів даної глави студенти повинні:

знати

  • • ключові питання макроекономіки;
  • • як можна використовувати загальнонаукові і специфічні методи дослідження для характеристики досліджуваних систем ринків і їх взаємозв'язків;

вміти

• класифікувати моделі залежно від параметрів, їх визначальних;

володіти

  • • системою взаємозв'язків між економічними суб'єктами;
  • • основними оціночними показниками, що характеризують макроекономічні тотожності.

Предмет і методологія макроекономічних досліджень

Макроекономіка вивчає, з одного боку, вплив логіки поведінки окремих суб'єктів на функціонування економіки в цілому, з іншого боку, вплив політики держави на поведінку суб'єктів. До числа ключових проблем, що розглядаються в курсі макроекономіки, можна віднести:

  • • осягнення специфіки функціонування національних ринків;
  • • дослідження закономірностей сталого економічного зростання;
  • • вивчення взаємного впливу інфляції, дефляції та безробіття;
  • • аналіз взаємодій грошового і реального секторів економіки;
  • • розкриття різних аспектів циклічності економічного розвитку;
  • • виявлення взаємодій національних ринків та закордону;
  • • визначення теоретичних основ ефективності та результативності макроекономічної політики держави та оцінка наслідків її дії.

Макроекономіка в розкритті ключових проблем використовує як загальнонаукові, так і специфічні методи дослідження. Особливості застосування загальнонаукових методів (наукового абстрагування, аналізу та синтезу, історичного і логічного підходів, системно-функціонального аналізу, економіко-математичного моделювання, нормативного і позитивного підходів) визначаються специфічними. Основоположним специфічним методом макроекономіки є агрегування. Метод агрегування передбачає об'єднання, підсумовування однорідних показників (величин) з метою отримання більш загальних, узагальнених, сукупних показників (величин). Використання методу агрегування пояснюється необхідністю розгляду економіки в цілому. Макроекономіка оперує з агрегатними економічними показниками, що характеризують економічну кон'юнктуру (ВНП, національний дохід, процентна ставка, загальний рівень цін, інвестиції і т.д.).

Принцип агрегування поширюється і на економічних суб'єктів. Кожен суб'єкт є агрегований образ безлічі суб'єктів. Залежно від ролі, яку економічні суб'єкти виконують у функціонуванні економіки в цілому, виділяють: а) домогосподарства; б) фірми; в) держава; г) закордон.

Метод агрегування використовується і при розгляді досліджуваних ринків.

Ринок товарів і послуг вивчається як система зв'язків між різними економічними суб'єктами, що виробляють товари та послуги.

На ринку грошей досліджують потреби в грошовій масі і можливості забезпечення всіх потреб ліквідними активами.

Ринок цінних паперів в основному відображає трансформацію заощаджень в інвестиції.

На ринку праці розглядається взаємодія попиту і пропозиції праці, проблеми зайнятості, безробіття.

Вся система ринків в макроекономіці вивчається за допомогою моделей, що представляють теоретичні абстракції. У моделях використовуються дві групи параметрів:

  • екзогенні, які відомі до моменту побудови моделі;
  • ендогенні, які необхідно визначити в процесі аналізу моделі.

Побудова моделі передбачає опис взаємозв'язків і взаємозалежностей між зазначеними параметрами.

При побудові моделей використовуються наступні залежності:

дефініціонний, відображають зміст і структуру явища і процесу згідно з визначенням:

де Y d - сукупний попит; С - попит домогосподарств; I - інвестиційний попит; G - попит держави; NX - чистий експорт;

поведінкові, передають логіку поведінки економічних суб'єктів, систему їх пріоритетів:

де З - функція споживання; С0 - автономне споживання; Су - гранична схильність до споживання; Fv - наявний дохід;

технологічні визначальні чинники виробництва, рівень розвитку економіки, виробничу функцію:

де Q - обсяг випуску; К, L, М, ... - фактори виробництва;

інституційні, показують зв'язок між економічними показниками і державними інститутами, регулюючими економічну діяльність:

де Т - сума податкових надходжень; t Y - встановлена відповідним інститутом податкова ставка; Y - дохід.

Багато рішень економічних суб'єктів відносяться не просто до певної дати, а враховують час як фактор прийняття рішень (вибір між цінностями сьогоднішнього і майбутнього). У цьому зв'язку з'являється проблема очікувань. Виділяють два типи очікувань: ex post і ex ante. Очікування ex post дають фактичну оцінку подій, яка враховується при обчисленні фактичних показників розвитку економіки в системі національного рахівництва. Очікування ex ante дають прогнозні, планові, передбачувані оцінки намірам економічних суб'єктів, що і цікавить макроекономічний аналіз.

Розвиток наукових уявлень про очікування ex ante призвело до формування трьох основних концепцій: статичних, адаптивних, раціональних.

Концепція статичних очікувань приписує економічним суб'єктам наступну модель поведінки: суб'єкти будують припущення на майбутнє у відповідності з тими параметрами розвитку, які мають місце в даний час. Формально дану модель можна представити в наступному вигляді:

де - очікувані оцінки, відстаючі від фактичних на один період; е - індекс очікування; Х 0 - фактичне значення величини в даний період.

Згідно з концепцією адаптивних очікувань економічні суб'єкти враховують економічні помилки минулого і роблять коригування очікувань з урахуванням попередніх уроків. У загальному вигляді модель може бути представлена наступним чином:

де X е - оцінки сьогодення, зроблені у минулому; - помилки минулого досвіду; q - коефіцієнт, що відображає частку колишніх помилок, які враховують економічні суб'єкти. Значення q лежить в інтервалі.

Зробивши нескладні перетворення, отримаємо

Відповідно до концепції раціональних очікувань економічні суб'єкти не тільки враховують помилки минулого, коректують параметри сьогоднішнього дня, але й зазирають у майбутнє, намагаючись передбачити можливі наслідки економічної оцінки подій. Значення очікуваного параметра в моделі формування оцінок майбутнього визначається цілою системою факторів:

де п i - множинні фактори.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >