Навігація
Головна
 
Головна arrow Педагогіка arrow Теорія і методика виховання молодших школярів
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Допомога молодшому школяреві в самовихованні

Потенціал молодшого шкільного віку в самовихованні

Чи здатні молодші школярі до самовиховання? Щоб відповісти на це питання, необхідно виділити особливості їх самооцінки, самоаналізу, самоконтролю, рефлексії. Вивченню цих питань присвячені роботи багатьох вчених (А. Я. Арет, А. А. Бодальов, Л. І. Рувінський).

Самооцінка молодшого школяра носить процессуальносітуатівний характер. Дитина цього віку схильний сприймати особистісну оцінку дорослого як незаперечну і остаточну, не сумніваючись в ній.

Незважаючи на те що вже учні першого класу здатні охарактеризувати цілий ряд моральних якостей, діти не в змозі встановлювати зв'язок між своїми вчинками і якостями, пояснюючи поведінку лише зовнішніми обставинами.

Він оцінює своє я лише по безпосереднім зовнішнім результатами, успіхів або невдач. Самооцінка дитини та її оцінка інших дітей залежать від конкретної ситуації, тобто не об'єктивна, часто носить полярний характер і категорична (поганий-хороший).

Крім цього молодшому школяреві легше оцінити результати навчальної роботи чи практичної діяльності, якості, що спостерігаються в поведінці, ніж особистісні якості та провідні відносини. Наприклад, першокласник здатний оцінити такі якості, як "сильний", "спритний", "важливий", але утрудняються в оцінці якостей і відносин особистості таких, як "добрий", "розумний", "порядна", "відповідальний".

Існує також вікова динаміка самооцінки залежно від віку молодшого школяра:

  • • чим молодші діти, тим більше вони схильні оцінювати свою роботу не за реальним досягненням, а за величиною прикладених зусиль;
  • • чим молодші діти, тим більше недиференційоване ставлення у них до оцінки своїх і чужих вчинків з боку дорослих;
  • • спочатку формуються критерії оцінки по відношенню до інших, а потім по відношенню до себе;
  • • з дорослішанням молодшого школяра у нього з'являється здатність до самооцінки не тільки вчинків, але й різного роду емоційних станів;
  • • до кінця молодшого шкільного віку з'являється здатність до самопізнання, тобто здатність осмислювати і оцінювати власну внутрішнє життя.

Таким чином, з розвитком особистості молодшого школяра його знання про себе стає більш точним, зростає вміння розбиратися в своїх силах і можливостях, спираючись не на оцінки оточуючих, а на власну самооцінку. Самооцінка стає більш обгрунтованою і охоплює більш широке коло якостей.

Самоаналіз дітей цього віку істотно ускладнюється загальною несформованістю у них логічних операцій. Тому діти не пов'язують свої вчинки зі своїми якостями, не бачать за вчинками переваги та вади своєї особистості. Навіть спеціальне інформування дитини доподросткового віку про його достоїнства, особливості та недоліки, про залежність вчинків від конкретних властивостей особистості не призводить до встановлення їм таких зв'язків.

Ціннісні орієнтації особистості, як відомо, задають напрямок і зміст самовиховання, обумовлюючи мотиви ціннісного вибору. Особливе значення у розвитку ціннісних орієнтацій мають перехідні періоди онтогенезу (В. Д. Сайко).

Перехід від дошкільного до шкільного віку представляє накопичення елементів ціннісних орієнтацій у сфері суспільних відносин, включаючи виділення особистих цінностей, їхній емоційний освоєння (усвідомлюють суспільні очікування, орієнтуються на хорошу поведінку, починають усвідомлювати приналежність до колективу). При цьому, звичайно, шестирічна дитина ще не в змозі сприйняти зразки поведінки як соціальну необхідність, не усвідомлює їх соціальної значущості, а орієнтується на них як на індивідуальну цінність, схвалювані значущими людьми вчинки. Накопичені цінності закріплюються в діяльності першокласника і постійно знаходять своє адекватно мотивоване вираз. Семирічні діти усвідомлюють соціальні очікування і орієнтуються на хорошу поведінку, але від дитини цього віку неможливо вимагати розуміння еталонів поведінки як соціальної необхідності, усвідомлення їхньої соціальної значимості.

До 4-го класу ціннісні орієнтації школяра починають складатися в більш розширену, складну і стійку систему. У нього розвивається потреба вийти за рамки дитячого способу життя, зайняти суспільно важливе і суспільно оцінювана місце в групі однолітків, долучитися до нормам суспільства, брати участь у виконанні соціально значущих справ. Відповідно уточнюється і система мотивів четверокласника. Таким чином, на рубежі підліткового віку відбувається усвідомлення дитиною себе як самодіяльної особистості.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук