Соціально-економічне становище країни в період "зрілого соціалізму"

У середині 1960-х рр. радянська економіка переживала черговий етап перетворень. Березневий (1965 р) Пленум ЦК КПРС розглянув стан справ у сільському господарстві та накреслив заходи щодо виведення його з кризи. З колгоспів і радгоспів знову були списані борги державі; значно підвищені закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, встановлено тверді плани її здачі; введені 50% -е надбавки за додаткові поставки; збільшені капіталовкладення в аграрний сектор економіки. Проте ні ці заходи, ні почалася пізніше комплексна механізація сільськогосподарського виробництва, хімізація, меліорація земель та інші заходи не дали і не могли дати будь-якого позитивного результату. Сама суть колгоспного ладу блокувала якої б то не було прогрес в аграрній сфері. Досить сказати, що 40% сільгосппродукції не доходило до споживача. Незважаючи на значні закупівлі продовольства за кордоном, становище з постачанням населення продуктами харчування ставало все гірше.

У вересні 1965 р черговий Пленум ЦК КПРС схвалив план проведення реформи в галузі промисловості. Вона передбачала зміни в організації виробництва: матеріальну зацікавленість працівників у результатах своєї праці; підвищення самостійності підприємств, зменшення для них кількості обов'язкових показників, найважливішим з яких ставав обсяг реалізованої продукції (тобто отримання прибутку, а не обсяг продукції, що випускається, як було раніше). Частина надпланового прибутку залишалася у підприємств для преміювання працівників і вирішення соціальних завдань: будівництва житла, поліклінік, будинків відпочинку і т.д. Проведення нової господарської реформи було згорнуто, так як вона виявилася несумісною з корінними принципами соціалізму, його вимогами жорсткої централізації і планування економіки, відсутністю приватної власності, а відтак - конкуренції, несприйнятливістю до технічного прогресу, неефективністю управління. Реформа була згорнута і за багатьма суб'єктивних причин. Досягнувши в роки восьмої п'ятирічки (1966-1970) успіхів за темпами зростання виробництва, з 1975 р економіка вступила в стадію стагнації. Темпи її зростання поступово скочувалися до нуля.

Керівництво країни в цілому усвідомлювало необхідність інтенсифікації виробництва. Створювалися науково-виробничі об'єднання, наукомісткі галузі, зокрема мікроелектроніка. Проте основу економіки складали паливно-енергетичний і військово-промисловий комплекси. Соціально-економічну сферу підтримували відкриття і розробка західносибірських нафти і газу. За кошторисів високих світових цін на ці енергоносії вдавалося отримувати сотні мільярдів "нафтодоларів", які використовувалися для закупівель в Європі продовольства, одягу. Розгорнувся в середині 1970-х рр. світова енергетична криза стимулював створення енергозберігаючих технологій. Ціни на нафту впали, це катастрофічно позначилося на радянській економіці. Частково задоволенню попиту населення на товари першої необхідності сприяла "тіньова економіка" - нелегальна приватнопідприємницька діяльність. Її розвиток супроводжувався зрощенням діячів підпільного бізнесу з корумпованим чиновництвом і кримінальними елементами.

У соціальній сфері зростання грошових доходів населення супроводжувався збільшенням товарного дефіциту. Характерним явищем стали черги, спекуляція, поїздки населення з провінції у великі міста за продуктами, де рівень постачання був вищий. Гостро постали екологічні проблеми. Почався процес депопуляції населення - зниження його чисельності в окремих районах країни (наприклад, в Центральному). Нездатність уряду поліпшити ситуацію в економіці свідчила про почався кризі.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >