Етика службових відносин

Науково доведено, що в основі більшості конфліктних ситуацій в організаціях лежать три основних групи причин.

  • 1. Недоліки, пов'язані з організацією праці (недоліки нормування праці, нарахування заробітної плати, морального і матеріального стимулювання).
  • 2. Недоліки в управлінні.
  • 3. Недоліки, пов'язані з міжособистісними відносинами в колективі.

Третя група причин має не менше значення, ніж перші дві і на неї, як показують дослідження, припадає не менше 1/3 всіх конфліктів в організаціях.

Саме тому найважливіше завдання будь-якого колективу - підтримка здорової морально-психологічної атмосфери всередині себе, створення обстановки доброзичливого ставлення до колег по роботі, обстановки довіри і взаєморозуміння.

Від здорового психологічного клімату в організації, взаємної поваги, так само як і від суворої вимогливості (не тільки до інших, але і в першу чергу до себе) залежить не тільки працездатність співробітників, але і стабільність організації в цілому, моральна стійкість її колективу.

Створенню такої атмосфери в чому сприяє знання та дотримання норм службової етики, правил службової поведінки. Як і при будь-якому людському спілкуванні головне призначення цих норм і правил - гуманізувати і облагородити відносини між членами колективу, колегами та співробітниками.

На загальну думку, норми службової етики полегшують і спрощують взаємини між членами колективу або організації, служать певною гарантією того, що люди можуть покладатися один на одного. Це пояснюється тим, що, наказуючи певний стиль поведінки і взаємин, норми службової етики дозволяють людині правильно орієнтуватися в обстановці і, знаючи як поведе себе той чи інший колега в даній ситуації, поводитися відповідно і відчувати себе комфортно. На відміну від норм, що регулюють відносини людей у приватному житті, норми службової етики вимагають від людей, що займають те чи інше положення в суспільстві, поводитися адекватно цьому положенню.

Відразу обмовимося, що мова в даному випадку ми ведемо про службової етики (етики службових відносин), а не про службовому етикеті. Ці поняття, як ми вже відзначали у введенні до навчального курсу, не слід змішувати і ототожнювати. На відміну від службового етикету, що представляє собою зовнішнє дотримання норм службової поведінки і спілкування (часто ми чинимо у відповідності зі службовими правилами, що не задаючись питанням про їх правильності та істинності), службова етика - більш широке поняття, безпосередньо пов'язане з необхідністю моральної оцінки відносин всередині колективу і моральним вибором. Навряд чи, наприклад, вимога до керівника не підвищувати голосу на підлеглого, не скаржитися на своїх підлеглих вищестоящому начальнику, можна віднести до вимогам звичайного службового етикету. Тут, очевидно, мова вже йде про рівень внутрішньої культури керівника, яка передбачає внутрішню моральну переконаність у правильності своїх вчинків.

Службова етика - сукупність найбільш загальних норм, правил і принципів поведінки людини у сфері його професійної та службової діяльності.

Службова етика охоплює всю сукупність службових відносин, в яких складаються люди в трудовому колективі, починаючи з відносин між членами колективу і закінчуючи відносинами керівника і підлеглого. При цьому, чим більше дистанція між людьми, які обіймають різні службові щаблі, тим більшу силу мають принципи і норми службової етики. Суворе дотримання норм службової етики та правил службової поведінки сприяє згуртуванню колективу, мобілізації його членів на виконання спільних завдань і планів.

В основі службової етики незалежно від виду професійної діяльності завжди лежить служіння справі, суспільним інтересам, а не окремої особистості. Величезне значення тут мають традиції організації, позитивний моральний досвід, особистість керівника.

У процесі управлінського спілкування можуть складатися відносини різного роду - службові, ділові, офіційні, приятельські, товариські, дружні. Їх облік і відмінність мають серйозне значення. Так, приятельські відносини виникають або на основі особистої симпатії, або при наявності спільних інтересів, як, правило, вони підтримуються особистими контактами. Навпаки, товариські відносини складаються в процесі спільної діяльності, на основі єдності цілей та інтересів, спільності поглядів, відрізняються сталістю, прихильністю людей один до одного. На відміну від перших двох типів відносин службові (формальні) відносини виникають тільки в процесі виконання службових обов'язків (лікар - пацієнт, чиновник - відвідувач, керівник - підлеглий). Ці відносини регулюються службовими інструкціями і моральними нормами (такими, як вимога службового обов'язку, взаємна повага і ввічливість та ін.).

Досвід показує, що найбільшу складність в етиці службових відносин представляє проблема співвідношення понять "дружби" і "служби" в робочому колективі, у відносинах між керівником і його підлеглими, між співробітниками установи. Дружба - велике почуття, що допомагає людині в багатьох життєвих ситуаціях. А як бути з цим почуттям у рамках службових відносин, заснованих на принципі службової субординації, пріоритеті службового обов'язку? Очевидно, що ні різниця в статусі, ні службовий характер відносин не можуть ні порушити, ні тим більше скасувати глибоке почуття дружби між людьми. Але цілком очевидно також, що приятельські і дружні відносини не повинні визначати поведінку службовця, посадової особи при виконанні ним службових обов'язків і тим більше порушувати загальні для всіх норми і вимоги службової поведінки.

Одним з основоположних принципів службової поведінки, безумовно, є вимога орієнтуватися у своїх вчинках і рішеннях на особисту гідність людей, ставитися до них з повагою.

Розмірковує САМОСТІЙНО

Вивчіть наведений нижче текст і дайте відповідь на поставлені питання.

Не кожному з пас легко вдається слідувати принципу шанобливого ставлення до інших людей, бо, для того щоб по-справжньому цінувати і оберігати гідність іншої людини, ставитися до нього з повагою, необхідно перш за все самому мати почуття власної гідності, поважати в собі особистість. Повага до людей передбачає виховання в собі терпимості до їхніх поглядів і характеру, їхнім смакам, визнання в кожному з них індивідуальності, що особливо важливо в службових відносинах. У зв'язку з цим же знаходиться відоме правило, згідно з яким ніколи не потрібно прагнути зробити інших схожими на себе. У службових відносинах нетерпимі грубість, окрик, образи. Якщо керівник не вихований, грубий, не поважає особистість, то це не сприяє створенню сприятливого морального клімату в колективі, а навпаки, створить зайву нервозність, веде до конфліктів.

  • 1. Чому не кожній людині вдається слідувати принципу шанобливого ставлення до інших людей і що заважає цьому?
  • 2. Які якості необхідно виховувати в собі, щоб з повагою ставитися до особистості іншої людини?
  • 3. Чому в спілкуванні з іншими людьми не слід намагатися зробити їх схожими на себе?
  • 4. Які форми спілкування неприпустимі у відносинах керівника з підлеглими?

Повага та увага до людей припускають щирий прояв інтересу і турботи про кожній окремій людині. Дуже важливу роль відіграють похвала і заохочення. Дослідження показують, що гірше працює і виконує свої службові функції не той, кого часто лають, а той, кого не оцінюють.

Одна з норм службової етики - бути непримиренним до всього, що заважає працювати, проявляти вимогливість як до колег по роботі, так і до самого себе. У той же час вимогливість до людей не повинна зводитися до встановлення для них заборон та обмежень, вона повинна сприяти і спонукати людину робити гарні вчинки. Бути вимогливим - не означає бути прискіпливим і тим більш грубим і жорстоким. Це означає, бути однаково суворим як до вчинків інших людей, так і до своїх власних, що завжди сприймається як вища справедливість. Навпаки, несправедливість у відносинах не прощається людьми. Особливо неприпустимо поводитися неввічливо і грубо по відношенню до тих, хто знаходиться нижче на службовій драбині і не може відповісти.

Критика (від фр. - Critique і др.-греч. Κριτική τέχνη - мистецтво розбирати, судження) - розбір (аналіз), обговорення чого-небудь з метою дати оцінку.

Однією з найскладніших і делікатних проблем службової етики є проблема правильного ставлення до критики. Ще Конфуцій радив підбирати на службу не догідливих людей, а тих, хто має власну позицію, принциповий у відстоюванні своїх поглядів. Однак, як свідчать факти, люди найчастіше болісно сприймають критику, схильні абсолютизувати правильність своєї думки, що багато в чому пояснюється особливостями людської природи. Саме тому важливо навчитися правильно ставитися до критики і по можливості конструктивно сприймати критичні зауваження на свою адресу.

При цьому завжди слід пам'ятати, що:

  • • не буває марною критики; критика є формою допомоги у вирішенні виникаючих проблемних ситуацій;
  • • необхідно ділове сприйняття критики незалежно від того, хто критикує і в якій формі;
  • • основний принцип сприйняття критики - "все, що я зробив, я міг би зробити краще";
  • • найбільш цінна критика спрямована на недосконалість того, що здається нормальним;
  • • відсутність критики є показником зневаги чи невіри в здатність її нормального сприйняття;
  • • критика дозволяє з'ясувати і краще зрозуміти ставлення критикує до іншої сторони;
  • • необхідно підтримати спробу критикуючого конструктивно розібратися у справі, навіть якщо він помиляється.

Важливо не тільки правильно ставитися до критики і сприймати її, прислухатися до зауважень, а й знати основні правила критики (особливо, якщо мова йде про управлінську діяльність, у процесі здійснення якої керівнику доводиться постійно стикатися з необхідністю критичного розбору виконуваних партнерами або співробітниками задач). Незнання вироблених на основі досвіду людського спілкування правил критики призводить до конфліктних ситуацій, погіршення відносин з колегами і діловими партнерами.

У отримав широку популярність підручнику "Управління персоналом організації" (під ред. Проф. А. Я. Кибанова) у вигляді малюнка представлені основні правила критики і рекомендована послідовність їх застосування (рис. 9.4). Як вважають автори підручника, у багатьох випадках важливим є не тільки дотримання правил критики, а й загальна послідовність їх застосування в процесі бесіди. Головна умова будь-якої критики - максимальна обережність і коректність, повага до людини, готовність допомогти йому знайти рішення щодо виходу з ситуації, що склалася.

Одне з правил службової етики - вміння слухати іншого, не перебивати, коли людина говорить, не нав'язувати йому своєї думки. У бесіді з колегами або підлеглими слід пам'ятати про двох правилах спілкування: 1) кращий співрозмовник не той, хто вміє добре говорити, а той, хто вміє добре слухати; 2) люди схильні слухати іншого тільки після того, як вислухали їх.

Розглянуті нами принципи і норми етики службових відносин мають безпосереднє відношення до професійної діяльності державних і муніципальних службовців. Фахівці переконані, що служба в апараті органів державної і муніципальної влади повинна не тільки являти собою зразковий тип управління, але й бути прикладом моральності і культури відносин. У той же час, як показує практика державного та муніципального управління, гуманізація відносин на державній та муніципальній службі неможлива без оздоровлення атмосфери ділового спілкування, поліпшення морально-психологічного клімату в органах державної влади і управління.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >