Навігація
Головна
 
Головна arrow Психологія arrow Клінічна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Преморбидно-особистісні особливості формування Соматонозогнозия

Соматонозогнозия - це психологічна характеристика соматичного здоров'я, яка визначається змістом відносини людини до свого здоров'я і є результатом взаємодії особистості, хвороби і ситуації, пов'язаної з нею.

Визначальна роль у становленні Соматонозогнозия грає сама особистість з притаманними їй особливостями біологічного, психологічного та соціально-психологічного рівня. Особистісні особливості, відповідно, сприяють або перешкоджають реабілітації та адаптації хворого.

Біологічний рівень розгляду особистості передбачає аналіз насамперед фізіологічних показників реагування на хворобу: стійкості організму і його окремих систем до перенесення екстремальних умов життєдіяльності, специфіки функціонування сенсорних систем, особливостей розвитку опорно-рухової та м'язової системи, а також сили, рухливості і врівноваженості нервових процесів.

Психологічний рівень особистісного аналізу стосується переважно психічних пізнавальних процесів, психічних властивостей і станів, емоцій і волі хворого. Пізнавальні процеси виступають в цьому випадку первинними регуляторами поведінки, психічні властивості визначають якісно-кількісні характеристики реагування на хворобу і беруть участь у формуванні відносин особистості. Психічні стани, у свою чергу, виступають загальним тлом протікання психічних процесів і психічних властивостей, що проявляється в бадьорості або пригніченості, радості або смутності індивіда.

Соціально-психологічний рівень дає можливість проаналізувати зв'язку особистості з оточуючими і суспільством в цілому. На цьому рівні йде активний процес формування соціальних потреб, інтересів, мотивів і установок, тобто індивідуальна соціалізація людини. Сутність індивідуальної соціалізації полягає у формуванні внутрішнього світу людини, виробленню системи соціальних відносин і загальної лінії поведінки по відношенню до складається дійсності і самому собі.

У найзагальнішому вигляді можна сказати, що біологічний рівень аналізу особистості характеризує сенсологіческій етап становлення інвалідності, психологічний рівень більшою мірою пов'язаний з оцінним етапом, а соціально-психологічний рівень аналізу проявляє себе на етапі формування відношення хворого до своєї хвороби.

Особистісні реакції на соматичні страждання

Особистісні реакції на соматичні страждання можна класифікувати наступним чином: нормосоматонозогнозіі, гіперсоматонозогнозіі, гіпосоматонозогнозіі, діссоматонозогнозіі.

Нормосоматонозогнозіі - це такий тип особистісного реагування на соматичне страждання, при якому хворий правильно оцінює свій стан і перспективу, його оцінки збігаються з трактуванням лікарів, ставлення до хвороби адекватне і хворий позитивно ставиться до лікування (діагностичним і реабілітаційним процедурам). Хворі даної групи представлені двояким чином: одні виявляють активність у боротьбі з хворобою, прагнучи знайти найбільш оптимальний вихід зі сформованої ситуації, подолати її або пристосуватися до неї. Хворі з нормосоматонозогнозіей до хвороби зазвичай сильні, врівноважені і гармонійні особистості. Інші хворі відрізняються зниженням активності, нездатністю подолати негативні переживання, виступаючи в ролі пасивно-споглядального спостерігача. При цьому оціночні симптоми переважають над сенсологіческімі.

Гіперсоматонозогнозіі - це такий тип особистісної реакції на соматичне страждання, при якому хворі схильні переоцінювати значущість окремих симптомів і захворювання в цілому, їх наслідків, що не відповідає об'єктивній небезпеки клінічної картини. Така гіперактуалізація, афективна забарвленість хворобливих явищ призводить до концентрації уваги і зусиль людини, спрямованих на одужання. Переоцінка значущості захворювання може виражатися в уявленнях і вітальної загрозі, небезпеки обмеження (втрати) можливості професійно-трудової та громадської діяльності, а також гіпертрофованої оцінкою етичних, естетичних та інтимних компонентів наслідків хвороби. В одних випадках типові елементи тривоги, паніки, зниження настрою, прикутості думки до хвороби. Хворі кидаються у пошуках більш кваліфікованого, на їхню думку, лікаря; набувають новітні лікарські препарати; посилено читають спеціальну літературу по своїй хвороби. В інших випадках має місце зниження настрою, але без нальоту тривожності, апатичності та монотонності. Стверджуючи безцільність лікувально-реабілітаційних процедур, хворі, тим не менш, пунктуально виконують усі приписи фахівців і медикаментозне лікування.

Гіпосоматонозогнозіямі називають такий тип особистісного реагування на соматичне захворювання, при якому виявляється недооцінка людиною тяжкості і серйозності хвороби, її окремих ознак або симптоматики в цілому. Така недооцінка проявляється у висловлюваннях, твердженнях, уявленнях та поведінці.

Діссоматонозогнозіей називають своєрідну форму захисної психологічної реакції, коли при формальному усвідомлювати і захворювання воно фактично ігнорується в поведінці хворого. Як правило, має місце невизнання хвороби при слабкій виразності об'єктивних ознак, що таять у собі загрозу для здоров'я і навіть життя хворого. Страх наслідків захворювання веде до витіснення зі свідомості думок про хворобу, особливо коли намічається перспектива несприятливого результату в процесі соціальної взаємодії. Зовнішні ознаки такої поведінки хворого виявляються в прагненні заперечувати сам факт захворювання і відсутності бажання обговорювати хворобливі симптоми.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук