Особливості адміністративно-юрисдикційного процесу

Характерні риси адміністративно-юрисдикційного 1 процесу:

  • 1) діяльність з розгляду і вирішення індивідуального адміністративної справи, сутність якого складає або спір про право, що витікає з норм адміністративного права, або можливість (необхідність) застосування щодо суб'єкта адміністративного права заходів адміністративного примусу;
  • 2) зміст діяльності в рамках адміністративно-юрисдикційного процесу становить правова оцінка сукупності фактів, що мають відношення до розглянутого індивідуальним адміністративній справі;
  • 3) суб'єкт адміністративно-юрисдикційного процесу - орган державної влади, який приймає владне рішення у межах своєї компетенції. Таким органом є не тільки суд, а й (у більшості випадків) орган виконавчої влади, інша уповноважена особа;
  • 4) відносини учасників адміністративно-юрисдикційного процесу набувають особливого процесуальний характер, пов'язаний з наділенням учасників процесу особливими правами та обов'язками. Зокрема, при розгляді індивідуальної справи судом сторони знаходяться в рівному процесуальному положенні;
  • 5) результат адміністративно-юрисдикційного процесу в правовому плані - прийняте владне рішення про дозвіл спору чи застосуванні (відмову від застосування) заходів адміністративного примусу;
  • 6) при здійсненні адміністративної юрисдикції примус - можливий результат дозволу адміністративно-правового попиту. Своє вираження воно знаходить у застосуванні до винної сторони відповідних заходів адміністративної або іншої юридичної відповідальності;
  • 7) мета адміністративно-юрисдикційного процесу - правоохорони, охорона адміністративно-правових відносин від порушень. Вирішення спорів і застосування примусових заходів в рамках адміністративно-юрисдикційного процесу служить цілям захисту основ правопорядку, встановлених адміністративним законодавством.

Види адміністративно-юрисдикційних проваджень

  • 1. Виконавче провадження - це діяльність з примусового виконання судових актів судів загальної юрисдикції та арбітражних судів, а також актів інших органів, яким при здійсненні встановлених законом повноважень надано право покладати на громадян, організації або бюджетів усіх рівнів обов'язки про передачу іншим громадянам, організаціям або до відповідних бюджетів грошових коштів та іншого майна або вчинення на їх користь певних дій або утримання від вчинення цих дій.
  • 2. Дисциплінарне провадження. Здійснюється в службових відносинах і стосовно до останніх, у той час як службові правовідносини схоже відносинам трудовим. Отже, і саме дисциплінарне провадження, що полягає в сукупності процесуальних дій щодо застосування до підлеглого по службі особи заходів дисциплінарної відповідальності, запозичене здебільшого з трудового права.

Завжди ініціюється і здійснюється особою, яка є вищим стосовно службовцю, стосовно якого виробництво ведеться. Таким чином реалізується влада начальника над підлеглим у службових правовідносинах.

Процедура дисциплінарних проваджень, як правило, традиційна. Посадовий проступок може бути покараний, якщо дисциплінарне стягнення накладено протягом місяця з дня виявлення проступку.

Виявлення проступку в кожному разі не може спричинити застосування дисциплінарного стягнення після закінчення шести місяців (в окремих випадках - одного року) після вчинення адміністративного проступку.

  • 3. Виробництво за скаргами. Види виробництв за скаргами:
  • 1) виробництво, здійснюване судами в рамках реалізації конституційного права громадян на оскарження до суду рішень і дій (чи бездіяльності) органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об'єднань і посадових осіб;
  • 2) суто адміністративне провадження, здійснюване вищестоящими посадовими особами (органами державного управління) відносно оскаржуваних рішень і діянь нижчестоящих органів та осіб.

В даний час судове оскарження здійснюється на основі Федерального закону від 27 квітня 1993 "Про оскарження до суду дій і рішень, які порушують права і свободи громадян" 1, зі змінами і доповненнями, внесеними Федеральним законом від 14 грудня 1995 р.1, ст . 6 якого встановлює, що скарга громадянина розглядається судом за правилами цивільного судочинства з урахуванням деяких особливостей.

Адміністративний порядок виробництва врегульовано Федеральним законом від 2 травня 2006 №59-ФЗ "Про порядок розгляду звернень громадян" 2. Цей закон регулює порядок розгляду не тільки скарг, а й інших видів звернень, таких як заяву і пропозицію.

Обов'язки державних органів і посадових осіб при розгляді скарг:

  • 1) уважно розбиратися в їх суті, то в разі необхідності витребувати потрібні документи, направляти працівників на місця для перевірки, вживати інших заходів для об'єктивного вирішення питання;
  • 2) приймати обгрунтовані рішення за пропозиціями, заявами, скаргами, забезпечувати своєчасне і правильне виконання цих рішень;
  • 3) повідомляти громадянам у письмовій або усній формі про рішення, прийняті за пропозиціями, заявами, скаргами, а у випадках їх відхилення - вказувати мотиви; по проханням громадян роз'яснювати порядок оскарження;
  • 4) систематично аналізувати і узагальнювати пропозиції, заяви, скарги, які у них критичні зауваження з метою своєчасного виявлення та усунення причин, що породжують порушення прав і охоронюваних законом інтересів громадян, вивчення громадської думки, вдосконалення роботи державних органів.

Строки розгляду скарг:

  • 1) три місяці з дня, коли громадянинові стало відомо про порушення його права;
  • 2) один місяць з дня одержання громадянином письмового повідомлення про відмову вищестоящого органу, об'єднання, посадової особи в задоволенні скарги або з дня закінчення місячного терміну після подачі скарги, якщо громадянин не отримав на неї письмової відповіді.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >