Морально-психологічні якості судді

Ефективне здійснення судової діяльності залежить не тільки від етики, але й від психології. Етика і психологія взаємопов'язані безліччю порию зовсім невидимих ниток. На практиці в тих складних і виключно динамічних обставинах, які супроводжують професії юриста, вони взаємообумовлені найтіснішим чином і нерідко діють воєдино.

Якісне здійснення всіх стадій судового процесу залежить від професійної спрямованості. Найважливішим елементом професійності судді є професійний обов'язок, пов'язаний з професійною честю, постійним підвищенням майстерності, вихованням у людей поваги до закону, високими вимогам моралі.

Особливе ставлення у судовій діяльності займає суддівська совість, яка формується на основі правових та етичних вимог. Суддівська совість змушує суддю діяти відповідно до своїх переконань і професійним можливостям.

Діяльність судді вимагає суворого дотримання моральних вимог, враховуючи виховне значення всіх процесуальних дій і рішень суду. А. Ф. Коні писав: "Можна ще наполегливо бажати, щоб у виконанні форми і образів, якими супроводжується правосуддя, вносився смак, почуття міри і такт, бо суд є не тільки судилище, а й школа" [1].[1]

Необхідно пам'ятати, що за діями судді уважно стежить велика кількість людей, аналізуючи й обговорюючи дотримання ним правових і моральних норм, його вчинки, слова, жести, міміку і т.д. Тому суддя повинен володіти сильною волею, бути рішучим, уважним, об'єктивним і принциповим, в міру строгим. Наведені їм доводи і аргументи повинні бути переконливими, зрозумілими учасникам процесу і присутнім людям.

Наявність у судді відповідних морально-психологічних якостей сприяє всебічному і об'єктивному розгляду справ, попередження появи у нього ознак професійної деформації (наприклад, упередженості, жорсткості і т.д.). Загальновідомо, що упередженість тягне за собою однобічність оцінки зібраних у справі доказів, упередженість породжує судові помилки.

Своїм виглядом суддя зобов'язаний виховувати у людей повагу до судових органів, виробляти впевненість у справедливості винесеним ними рішень.

Професійна діяльність судді вимагає від нього розвинених психофізіологічних якостей - емоційної стабільності (вміння володіти сильними емоціями), тривалої працездатності, "завадостійкості" (властивість усіх психічних явищ в більшій чи меншій мірі зберігати доцільну структуру в умовах впливу несприятливих деформуючих її чинників), швидкого орієнтування в ситуації, винахідливості, розвинених властивостей уваги (стійкості, непереключаемості та ін.) [2].[2]

Судова практика показує, що у суддів під впливом умов їх службової діяльності можуть розвиватися і негативні якості - професійна деформація. Термін "деформація" використовується для позначення різних змін і явищ зовнішнього світу, а також для змін психічних явищ під впливом середовища, в якому здійснюється діяльність (наприклад, під впливом особливостей професії).

Причини професійної деформації судді класифікуються на об'єктивні (наявність владних повноважень, дефіцит часу і перевантаження, часте виникнення конфліктних судових ситуацій та ін.) І суб'єктивні (хронічне перевтома, низький професійний рівень, відсутність уміння і навичок контролювати свою поведінку, недовіра до людей, підозрілість, безвідповідальність, самовпевненість, дратівливість, запальність, грубість, впевненість у своїй непогрішності, кар'єризм, відсутність самокритичності, "емоційне вигорання", несприятливі побутові умови та ін.).

Одним з найбільш небезпечних наслідків професійної деформації особистості судді виступає надмірна підозрілість. Можлива, наприклад, ситуація, коли суддя виносить підсудному необгрунтовано суворий вирок, який не відповідає вчиненому. Результатом професійної деформації можуть бути зміни психофізіологічних і характерологічних якостей судді. Але професійна деформація не обов'язково ознака судової діяльності, її появу можна попередити. Тут важливу роль відіграють система суворого дотримання морально-етичних правил поведінки судді, правильна організація праці, спілкування з людьми неюридичної професії і т.д.

Суддя повинен вміти володіти собою, займатися самовихованням, самоаналізом, позитивно ставитися до критики. Йому має бути притаманне якість здорової самокритичності.

  • [1] Коні А. Ф. Зібрання творів: в 8 т. Т. 4. С. 56.
  • [2] Сорокотягін І. Н "Сорокотягіна Д. А. Юридична психологія. С. 395.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >