Навігація
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Головна arrow Економіка arrow Антикризове управління

Важелі державного впливу на кризові підприємства

Держава формує систему правових актів, що регламентують вплив на кризові підприємства. Крім того, державою можуть затверджуватися спеціальні органи виконавчої влади, у функції яких входить робота з кризовими підприємствами.

Відносно державних підприємств держава може вжити заходів антикризового впливу (від фінансової допомоги до продажу на аукціоні та ліквідації) навіть без рішення арбітражного суду. До приватному підприємству (або підприємству, заснованому на груповій власності приватних осіб) всі можливі заходи антикризового впливу можуть бути прийняті тільки відповідно до рішення арбітражного суду або на основі добровільної угоди між підприємством-боржником і його кредиторами.

Арбітражний суд з метою збереження майна підприємства, що потрапив у ситуацію фінансової неспроможності а також для більш ефективного управління його майном і діяльністю, при недовірі до колишнього керівництва призначає (за рекомендацією зборів кредиторів підприємства) керуючого з боку. Залежно від покладених на них завдань розрізняють кілька типів керуючих:

  • 1) тимчасовий керуючий, який не втручається в процес управління підприємством до тих пір, поки дії адміністрації не створюють загрозу втрати майна підприємства; у разі такої загрози тимчасовий керуючий скасовує відповідні рішення адміністрації підприємства;
  • 2) зовнішній керуючий бере на себе всі функції управління підприємством на строк, визначений арбітражним судом; цільова установка зовнішнього керуючого - вивести підприємство зі стану кризи; при введенні зовнішнього управління колишні керівники підприємства залишаються на своїх місцях;
  • 3) конкурсний керуючий керує підприємством при повне відсторонення колишнього керівництва; цільова установка для керуючого цього типу - довести підприємство до завершальної процедури банкрутства і за рахунок виручених від продажу його майна коштів погасити борги перед кредиторами, причому в черговості, встановленої законом.

До підприємства, що потрапила в кризову ситуацію, в залежності від глибини і масштабів кризи, а також можливих перспектив на оздоровлення (від сприятливих до повної безнадії) можуть бути застосовані різні методи впливу, що ініціюються державою, кредиторами підприємства-боржника і самим кризовим підприємством:

  • 1) надання підприємству фінансової допомоги з боку власника або органу влади федерального, регіонального та місцевого рівнів;
  • 2) реорганізація та реконструкція підприємства; зміна системи і методів управління, а також інвестиційної політики;
  • 3) продаж частини майна підприємства з напрямком виручених грошей на погашення заборгованостей перед кредиторами;
  • 4) продаж підприємства на відкритому аукціоні;
  • 5) продаж підприємства по інвестиційному конкурсом;
  • 6) ліквідація підприємства за рішенням арбітражного суду;
  • 7) добровільне угоду з кредиторами.

Вплив держави на кризовий підприємство здійснюється відповідно до законодавства, в якому особливо важливу роль відіграє Федеральний закон "Про неспроможність (банкрутство)" від 26 жовтня 2002 № 127-ФЗ. У цьому законі докладно описаний арбітражний процес у відношенні кризового підприємства.

Само вплив держави на кризові підприємства вже передбачає взаємозв'язок макро- і мікрорівнів економіки, тому антикризове управління, здійснюване навіть щодо окремо взятого підприємства, не можна відносити виключно до мікрорівня економіки. Крім того, взаємодія неспроможного підприємства з його кредиторами відноситься до мезоуровне економіки.

Ще одна найважливіша особливість антикризового управління: зусилля держави концентруються також на макрорівні, але при цьому необхідно розробляти антикризові макроекономічні заходи також і в ракурсі їх впливу на мікро- і мезорівні економіки.

Третя найважливіша складова антикризового управління з боку держави націлена на мезорівень економіки. Але при цьому необхідно враховувати також і те, яким чином антикризові заходи держави на мезорівні позначаться на мікро- і макрорівнях. Наприклад, проблема величезного розростання взаємних неплатежів підприємств відноситься до мезоуровне економіки і вимагає відповідного впливу держави. Однак і сама ця проблема, і її антикризові управлінські рішення мають також чітко виражені мікро- і макроекономічні вимірювання.

Механізм антикризового управління

Об'єктом впливу держави на неплатоспроможні підприємства є такий механізм управління ними, всі ланки якого націлені на подолання кризових явищ.

З урахуванням сказаного окреслимо основні підсистеми антикризового управління підприємством.

  • 1. Підсистема діагностики та прогнозування фінансового стану підприємства в єдності з оцінкою техніко-технологічних параметрів виробництва з урахуванням морального та фізичного зносу. Важлива діагностика кризових явищ на самому підприємстві, що дозволяє швидше і з меншими втратами здійснити антикризове втручання. Ще більш ефективним є прогнозування можливих кризових явищ і прийняття запобіжних заходів.
  • 2. Підсистема маркетингу, що включає в себе розробку антикризової маркетингової стратегії і тактики як щодо профілю діяльності підприємства в цілому, таки стосовно конкретних видів продукції.
  • 3. Підсистема антикризової інвестиційної політики, націлена на розробку ефективної інвестиційної програми відразу в декількох розрізах:
    • - Техніко-технологічної обгрунтованості та ефективності інвестиційних проектів;
    • - Їх фінансової окупності та рентабельності;
    • - Знаходження джерел фінансування та інвесторів, у тому числі і за допомогою отримання гарантій під позикові засоби з боку досить потужних і надійних економічних структур або органів влади.
  • 4. Підсистема, управління персоналом (припускає оновлення частини кадрів, підвищення кваліфікації працівників, зміна системи управління персоналом, розробку більш ефективних стимулів і санкцій, поліпшення трудової та особливо технологічної дисципліни, створення сприятливого соціально-психологічного клімату в трудовому колективі).
  • 5. Підсистема виробничого менеджменту, яка охоплює управління техніко-технологічною стороною виробництва.
  • 6. Підсистема фінансово-економічного менеджменту, що використовується для управління фінансовими ресурсами та грошовими потоками підприємств. Ця підсистема тісно пов'язана з підсистемою фінансової діагностики.
  • 7. Підсистема організаційно-управлінських заходів щодо ліквідації підприємства, яка існує в нормальних умовах господарювання лише в якості потенційної; проте, якщо підприємство стає банкрутом і немає можливості його оздоровити, ця підсистема перетворюється на реальну. Правова сторона цієї системи досконально прописана в Законі про неспроможність (банкрутство) підприємства; основу дії цієї підсистеми становить продаж майна підприємства за ринковими цінами і погашення його боргів за рахунок виручки від реалізації відповідно до черговості, встановленої законом.
 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук