Навігація
Головна
 
Головна arrow Економіка arrow Антикризове управління

Вибір оптимальної економічної системи - основа антикризового управління

Історичний вибір, яким є вибір оптимальної економічної системи країни, необхідно здійснювати, окресливши коло можливих альтернатив, вирвавшись з полону стереотипу, нав'язуваного суспільству засобами масової інформації, ніби вибирати доводиться між минулим соціалізмом і зароджуваним капіталізмом, а оскільки до старого повернення неможливе, то проведений курс "альтернативи немає".

Навішування ярликів "капіталізм" і "соціалізм" на конкретну країну не тільки не сприяє розумінню її соціально-економічної системи, але і сильно затемнює суть питання. Наприклад, такі несхожі одна на іншу країни, як США, Швеція, Японія, Аргентина, ПАР, називаються капіталістичними, а не менш різні СРСР, НДР, Китай, В'єтнам отримали назви соціалістичних країн.

Капіталізм і соціалізм в їх чистому вигляді являють собою два типи індустріального суспільства, які є ступенями у розвитку людської цивілізації.

Наступний щабель - постіндустріальне суспільство, зване також інформаційним. Тут інформація перетворюється на головну цінність, а провідною продуктивною силою стають люди, генеруючі нову інформацію. Індустріальні технології перетворюються в напрямку їх екологізації при одночасному багаторазовому зростанні продуктивності праці. Екологізація і зростання продуктивності праці в інформаційному суспільстві не суперечать один одному, а взаємопідсилювалися. Наприклад, переклад рослинництва на гідропоніки при багаторазовому зростанні врожайності дозволяє рекультивувати поля під лісові масиви, помітно покращуючи якість земної атмосфери.

Інформаційна стадія розвитку дозволяє забезпечити високий життєвий стандарт населенню, при тому що виробництвом предметів споживання зайнято не більше 10% працездатного населення і ця частка постійно скорочується. Число осіб, здатних генерувати нову інформацію, що представляє цінність, з урахуванням відмінності здібностей людей не може перевищити 15%. Інформаційний продукт кращої якості при його миттєвому масовому тиражуванні через комп'ютери робить непотрібним інший аналогічний інформаційний продукт, на відміну, скажімо, від взуття, коли абсолютно всім найкращих пар не вистачить.

Звільняє від необхідності напруженої праці задля забезпечення високого життєвого рівня переважна частина населення зіткнеться з проблемою сенсу, мети життєвого існування. Піти від неї не зможуть і ті, хто буде затребуваний в новій системі суспільного поділу праці, так як, щоб віддавати свої сили корисної трудової діяльності, крім здатності до неї потрібно ще володіти до цього спонуканням. Виходячи з незаперечного факту, що людська особистість, позбавлена осмисленою, цілеспрямованої діяльності, починає розкладатися, слід констатувати: людству, щоб вижити, подолавши системна криза цивілізації, доведеться вирішити не тільки екологічну проблему (завдання інформаційного суспільства), але й розгадати сенс свого існування, спіткати гідне людини мета.

Рішення проблеми цілепокладання зсередини людини, неминуче виникає при розчиненні цінності колишніх цілей, заснованих на боротьбі з матеріальної нуждою, природою і один з одним заради престижу, забезпечуваного великим захопленням речових об'єктів і влади (інформаційна стадія сильно девальвує ці цінності), є завданням духовно-психологічної стадії розвитку, пов'язаної з осягненням космічної містерії людини, розкриттям його потенцій, досягненням безсмертя його індивідуального духу.

Точно так само, як інформаційне суспільство не знищує індустріальні технології, а перетворює їх, духовно-психологічне суспільство вбирає в себе перетворені індустріальні та інформаційні технології. При цьому елементи як інформаційного, так і духовно-психологічного товариства існують і на індустріальній стадії, розвиваючись в неоднаковою ступеня в різних країнах.

Зародження передумов переходу до духовно-психологічної стадії цивілізації має бути об'єктом пильної уваги вже зараз. Ці передумови не можуть виникнути на порожньому місці, вони органічно виростають з духовних, релігійних, психологічних традицій народів, припускають перекидання живого моста від минулого до майбутнього і об'єднуються одним терміном - культура.

Дотепер в людській історії вектор цивілізації (при розумінні під нею розвитку продуктивних сил з метою забезпечення матеріального комфорту і влади над природою і людьми за допомогою механізмів, у тому числі озброєнь) був діаметрально протилежний вектору культури, хоча на деяких відрізках шляху вони і посилювали один одного. Масова індустріалізація планети в XIX і особливо в XX ст. і прискорений розвиток світового господарства, все більш підкоряє собі економіку окремих країн, ознаменували стрімкий стрибок у цивілізаційному прогресі, але ціною задушення і деградації культури. Сучасний вузькоспеціалізований працівник, що освоїв лише обмежене коло трудових операцій в системі поділу праці і пасивно споживає продукцію індустріальних розваг, не має поняття про духовній сфері, що не контролює свою нервову систему і психіку, що живе "вічним справжнім", будучи відірваним і від минулого, і від майбутнього, в культурному відношенні варто незмірно нижче жителя якогось африканського племені в сенсі вбирання досягнень культури в плоть і кров,

Підпорядкування сучасної цивілізації влади світового фінансового капіталу, який заради мети самозростання генерує загальну уніфікацію і стандартизацію людського життя на всій планеті, призводить до знищення культури в якості органічно невід'ємної частини людського існування, перетворюючи її пам'ятники в мертві експонати, звеличуючи розважальні програми шоу-бізнесу на рівень мистецтва.

Тим часом подальше виживання і розвиток людства можливе тільки на основі взаємопроникнення, взаємодоповнення і взаємозбагачення цивілізації і культури. Духовно-психологічна стадія, якщо людству призначено на неї перейти, знаменуватиме вселенський синтез цивілізації і культури. Передумови до цього потрібно готувати вже зараз.

Не тільки спираючись на необхідність історичної спадкоємності у розвитку (так як не можна створити що-небудь без опори на цінності, вироблені працею минулих поколінь, у тому числі і радянського періоду), але і виходячи з перспектив, відкритих перед людством, з урахуванням вищої стадії його розвитку (духовно-психологічної), у вирішенні проблеми вибору соціально-економічної системи для Росії потрібно спиратися на її національно-історичні, культурні традиції, на наявні вікові корені співдружності православ'я, ісламу, буддизму, не припускаючи їх злиття в єдину псевдорелігіей.

Соціально-економічна система повинна бути орієнтована на людину не тільки тому, що їй слід йому служити, але й тому, що провідною продуктивною силою є творча особистість.

Виходячи з усього викладеного, можна дати визначення тієї соціально-економічної системи, формування якої необхідно для відродження та процвітання нашої країни. При цьому ми не займаємося довільним конструюванням, а лише узагальнюємо елементи справжнього прогресу з урахуванням як національних історичних традицій, так і світового досвіду.

На наше переконання, в Росії необхідно формувати орієнтовану на розкриття творчих потенцій особистості соціально-економічну систему, що спирається на безперервність національно-історичних традицій, що проектуються на постіндустріальні стадії розвитку, що забезпечує в перспективі синтез цивілізації і культури, розвиваючу інформаційно-екологічну економіку, що сполучає в собі кращі риси як ринково-капіталістичного, і планово-розподільного господарства, що враховує національно-державні інтереси, країни.

Подібна соціально-економічна система, якісно перевершує не тільки систему недавнього радянського минулого, а й сучасні системи Заходу, ще не створена ні в одній країні світу, хоча багато її елементи формуються в усьому світі, у тому числі і в Росії.

Ця система за своєю природою інтегрує ряд рис, елементів, інших формацій, являючи їх синтез. Об'єднання їх під одним єдиним терміном могло б збіднити зміст поняття. І все ж пошук такого терміна є вкрай бажаним не тільки для того, щоб сконцентрувати суспільну свідомість на розумінні нової системи, але й вийти з кліше безальтернативності вибору між соціалізмом і капіталізмом. З урахуванням вищесказаного ми пропонуємо назвати нову систему ЕКОГУМАНІЗМ.

Осмислюючи цей термін, потрібно мати на увазі наступне:

  • 1. Усі негуманні суспільні системи, включаючи і чистий капіталізм, і чистий соціалізм, здатний бути встановленим тільки тотальним насильством над особистістю, відкидаються як аморальні і як перешкоджають прогресу людської цивілізації на шляху її інтеграції з культурою. Отже, гуманізм повинен бути протиставлений тоталітаризму в його і соціалістичному, і капіталістичному обличиях.
  • 2. Гуманізм таїть у собі небезпеку самоізоляції людини із забуттям його місця в природі, у всьому всесвіті, ігноруванням необхідності вдосконалення самої людини і збереження ним біосфери планети. Додавання до слова "гуманізм" приставки "еко", що являє собою початок слова екологія, дозволяє розширити значення нового поняття. При цьому екологією ми називаємо не тільки охорону природи, а й створення умов для розвитку духу, психіки людини.
  • 3. Якщо атеїст може задовольнитися гармонією між людиною і природою, то релігійній людині цього недостатньо. Згідно його переконанням злу протистоїть гармонія між людиною і Богом. У такому контексті напрошується термін "теоекогуманізм". Однак це було б зайвим не тільки з причини ускладнення терміна, а й по суті, оскільки могло б спровокувати конфлікт між віруючими і атеїстами, викликати протистояння між конфесіями, у той час як соціально-економічна система країни повинна відображати інтегрований інтерес всього суспільства, а не тільки однієї його частини. У той же час необхідно пам'ятати, що без моральності неможливо створити здорове людське суспільство, в тому числі процвітаючу економіку. Непорушна основа моральності корениться в глибині людської сутності.

Конструктивна економічна реформа на шляху екогуманізма можлива тільки при дотриманні двох безумовних правил:

  • 1) перетворення здійснюються поетапно, прискорене проведення реформи забезпечується не разовим необільшовицьке стрибком від існуючої ситуації до жаданої мети, а саме шляхом проходження необхідних етапів, коли попередній етап служить фундаментом, опо ^ юй для подальшого; при цьому неприпустимо одночасне реформування всього і вся, оскільки всі нововведення позбавляються точок опори;
  • 2) дієве реформування реалізується завдяки виділенню відносно здорових елементів народного господарства, їх зміцненню, розвитку і відокремлення від них елементів віджилих, але не раніше того, як жизнеобеспечивающим складовим буде надана відповідна заміна; швидке і ефективне реформування (за аналогією з японським дивом) здійснюється в якості ланцюгової реакції взаємодії здорових елементів.
 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук