Питання 24. Реформація і Контрреформація на білоруських землях ВКЛ у XVI-XVIII ст.

У XIV-XV ст. в різних країнах Західної Європи виникли руху проти панування католицької церкви. Ці рухи отримали загальну назву Реформація. Реформація являла собою широкий суспільно-політичне й ідеологічне рух, спрямований проти римсько-католицької церкви та її ролі в політичній системі суспільства. Ідейною основою Реформації був гуманізм епохи Відродження. Ідеологи Реформації стверджували, що для спасіння душі віруючого не потрібен посередник в особі церкви. У зв'язку з цим вони виступали за ліквідацію церковної єрархії разом з папою римським. Реформація почалася в 1517 г. З виступу Мартіна Лютера проти торгівлі індульгенціями (папськими грамотами, відпускати гріхи). Для позначення всієї сукупності напрямків Реформації (лютеранство, кальвінізм, цвинглианство, англіканство та ін :) вживається термін "протестантизм". На території Білорусі першу протестантські громади почали з'являтися в середині XVI ст. Найбільшого поширення тут отримав кальвінізм. У 1560-і рр. З кальвінізму виділилося рух антитринитариев (аріан) - радикальний напрямок, представники якого проповідували антифеодальні погляди. У аріанство виділяють дві течії: помірне, що виступало за поступова зміна феодальних порядків, і радикальне, який різко критикував кріпацтво, політику державного насильства, феодальні війни. До помірного течією антитринітаризму належали Симеон Нудний і насильства Тяпинский. Ідеї Реформації в ВКЛ поширилися переважно в шляхетсько-магнатської середовищі (князі Радзивілли. Кишки. Сапеги, Ходкевичі. Тишкевичі та ін.). Відомим представником реформаційного руху в ВКЛ, прихильником кальвінізму був Микола Радзивілл Чорний. Переважна кількість міщан і селян зберегли православну віру. Реформація в ВКЛ завершилася в кінці XVI ст. Шляхта і магнати з протестантизму повернулися в католицтво.

Зі другої половини XVI ст. Католицька церква почала боротьбу за відновлення позицій католицтва. Це рух отримав назву Контрреформації. Одним з головних знарядь боротьби з Реформацією став орден єзуїтів, створений в 1534 р і затверджений папою римським в 1540 р Представники цього ордена були запрошені в ВКЛ 1569 р Головним ідеологом Контрреформації був єзуїт Петро Скарга. Активними її прихильниками були Стефан Баторій і Сигізмунд III Лазу. Вони сприяли зміцненню католицької церкви, заохочували діяльність католицьких чернечих орденів. У результаті заходів Контрреформації усталилося економічну могутність і політичний вплив католицької церкви, сталася клерикалізація культури. Заходи Контрреформації в Речі Посполитій були спрямовані не тільки проти протестантизму, а й проти православ'я. В рамках Контрреформації проведено об'єднання православної церкви Білорусі та України з католицькою, оформлене на Брестському церковному соборі в 1569 р Контрреформація в Речі Посполитій фактично тривала до 30-х р XVIII в.

Питання 25. Берестейська церковна унія. Загострення релігійних протиріч на білоруських землях Речі Посполитої (кінець XVI-XVII ст.)

Керівні кола ВКЛ після офіційного прийняття католицтва протягом XIV - початку XVI ст. неодноразово намагалися здійснити церковну унію - об'єднати католицьку і православну церкви, але безрезультатно. Знову ідея унії виникла в 70-90-і рр. XVI ст. в період Контрреформації (релігійно-політичний рух католицької церкви проти Реформації за відновлення втрачених позицій). Об'єднання церков підтримували Ватикан, католицькі кола Речі Посполитої, король Сигізмунд III, частина вищого православного духовенства Речі Посполитої. Прихильниками унії були деякі магнати, частина шляхти ВКЛ. Ватикан прагнув поширити католицтво на народи Східної Європи та унію розглядав як початковий етап латинізації та окатоличення цього регіону. Частина православного духовенства України та Білорусі сподівалася за допомогою унії вивести православну церкву ВКЛ з глибокої кризи, отримати політичний вплив, рівне з католицьким духовенством.

Король Речі Посполитої Сигізмунд III Ваза, магнати і шляхта сподівалися ліквідувати вплив московської патріархії і Московської держави на православне населення ВКЛ. Активними прихильниками унії були єзуїти. У 1577 р єзуїт Петро Скарга видав трактат "Про єдність церкви Ножей", в якому виклав план та умови об'єднання православної і католицької церков.

Текст проекту декларації про унію підготували і представили папі римському єпископи Іпатій Потій і Кірні Терлецький. Акт унії був проголошений у Ватикані (1596 г.), схвалений королем Речі Посполитої і затверджений в жовтні 1596 на Брестському церковному соборі. Православні єпископи - противники унії , присутні на соборі, були позбавлені духовного сану. У результаті з'явилася уніатська, або греко-римська, церква. Уніати підпорядковувалися папі римському, взяли католицькі догмати, але зберегли православну обрядовість. Уніатські священики, на відміну від католицьких, могли одружуватися і мати сім'ю.

Широкі верстви православних віруючих сприйняли унію вороже. Вона нав'язувалася силою і викликала опір, яке виявлялося в різних формах: письмових протестах і скаргах, бойкотах богослужінь, вигнанні священиків-уніатів, фізичні розправи над ними, повстаннях. У 1623 г. У Вітебську під час хвилювань православного населення було вбито уніатського архієпископ Іософат Кунцевич. Боротьба проти унії на території України та Білорусі набула національно-патріотичний характер. Незважаючи на офіційні заборони і протести уніатського духовенства, католицький костел проводив політику латинізації і полонізації уніатської церкви. яка посилилася у XVIII ст. Головним провідником цієї політики був уніатський базиліанський орден. На Замойського соборі один тисячу сімсот двадцять г. Було прийнято рішення про перехід уніатської церкви на римсько-католицьку обрядовість. З 1747 р уніатським священикам наказувалося стригти волосся, голити бороди, носити одяг за зразком польських ксьондзів.

Незважаючи на те, що правлячі кола Речі Посполитої підтримали унію, уніатську церкву вони не визнавали рівною католицької. Митрополити уніатів не отримали доступу до Сенату Речі Посполитої. У Речі Посполитої до кінця її існування католицтво залишалося привілейованої конфесією. Уніатської церкви не вдалося досягти рівного з нею положення. З прийняттям Брестської церковної унії на білоруських та українських землях значно погіршилося становище православної церкви.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >