Розвиток креативного потенціалу організації

Конкурентоспроможність економіки в значній мірі залежить від рівня розвитку і використання її інтелектуального потенціалу, що є джерелом нових знань, ідей, інформації, які можуть істотно підвищити ефективність економіки в цілому.

Інтелектуальний потенціал в найзагальнішому вигляді визначається як сукупні можливості системи (держави, регіону, організації, підприємства тощо) до знаходження унікальних рішень для досягнення значущих результатів у галузі науки, техніки, технології, в духовно-моральній сфері через інтелектуально-креативні здібності своїх працівників.

У міжнародній практиці прийняті наступні методи оцінки рівня розвитку інтелектуального потенціалу країни, регіону і т.п. Як індикатор використовується індекс розвитку інтелектуального потенціалу (IP), що відображає досягнення в галузі освіти і науки на конкретний момент часу:

де IP - інтегральний індекс; ЕР - освітній потенціал; SP - науковий потенціал.

Освітній потенціал визначається за формулою

де l 1 - рівень загальної освіченості всього зайнятого населення; l 2 - питома вага в населенні студентства; l 3 - частка витрат на освіту у валовому регіональному продукті (ВРП).

Індекс загальної освіченості всього зайнятого населення (l 1) розглядається на основі даних державної статистики за допомогою фіксування середнього числа років, проведених населенням у навчальних закладах, за формулою

де значення показника загального рівня освіти (l 1) для даного регіону (країни) виступає в якості фактичного знання (l 1), a min і max значення визначаються як відповідні значення цього показника (l 1) серед порівнюваних регіонів (країн).

Показник питомої ваги в населенні студентства (l 2) визначається за даними державної статистики з розрахунку на 10 тис. Чол. населення за формулою

де в якості фактичного значення виступає показник питомої ваги в населенні студентства (l 2) для даного регіону, a min і max значення визначаються як відповідні значення цього показника (l 2) серед порівнюваних регіонів.

Індекс частки витрат на освіту у ВРП (l 3) визначається за даними державної статистики як відношення витрат на освіту до обсягу ВРП та розрахунку l 3 за формулою

де в якості фактичного індикатора виступає значення індексу l 3 для даного регіону, a min і max значення визначаються як відповідні значення цього показника (l 3) серед порівнюваних регіонів.

Внесок науки в інтелектуальний потенціал визначається за формулою

де S 1 - питома вага персоналу, зайнятого у сфері науки і наукового обслуговування, у загальній чисельності зайнятого населення; S 2 - питома вага витрат на науку у відсотках до ВРП.

Індекси S1 і S2 розраховуються за формулою

де в якості фактичного значення виступає питома вага персоналу, зайнятого у сфері науки і наукового обслуговування, до загальної чисельності зайнятого населення і питомої ваги витрат на науку у відсотках до ВРП для даного регіону.

Інтелектуальний потенціал організації (компанії) умовно можна представити у вигляді представленої табл. 6.3.

Таблиця 6.3

Структурна схема інтелектуального потенціалу організації

Розглянемо короткий зміст структурних елементів інтелектуального потенціалу організації.

• 1. Людський капітал. Сукупність знань, практичних навичок і творчих здібностей службовців компанії, прикладена до виконання поточних завдань. Іншими його складовими є моральні цінності компанії, культура праці і загальний підхід до справи. Людський капітал не може бути власністю компанії.
• 2. Структурний капітал. У цю категорію входять технічне та програмне забезпечення, організаційна структура, патенти, торгові марки та все те, що дозволяє працівникам компанії реалізувати свій виробничий потенціал - іншими словами, те, що залишається в офісі після відходу службовців додому. Структурний капітал виникає у внутрішньому середовищі. На відміну від людського капіталу, структурний частково може бути власністю компанії, а отже, і об'єктом купівлі-продажу.
• 3. До клієнтського (ринкового) капіталу прийнято відносити все те, що є цінним у відношенні з зовнішнім середовищем (з клієнтами).

Гудвіл бізнесу невіддільний від компанії і може бути врахований на балансі після її продажу. Персональний гудвіл, як правило, пов'язаний з особистістю керівника компанії, не передається при її продажу і тому не враховується при розрахунку її вартості, за винятком випадків, коли при зміні власника компанії керувати продовжує те ж обличчя.

4. Інтелектуальна власність - це сукупність творінь людського розуму, реалізованого у вигляді винаходів, символіки, назв, творів, що використовується в комерційних цілях.

З точки зору бізнесу прийнято розрізняти три види ноу-хау:

• 1) невіддільні від конкретної фізичної особи (працівника);
• 2) невіддільні від фірми;
• 3) віддільні в загальному випадку від фізичної особи та від фірми.

Менеджмент у своїх діях повинен враховувати існування ноу-хау всіх трьох типів. Правовий захист поширюється не тільки на ноу-хау третього типу. Тільки таке ноу-хау можна вважати активами фірми в повному розумінні.

Якщо зараз працівники на низових посадах або виробництві не зобов'язані розуміти процеси, що протікають в компанії, то, на думку експертів, у майбутньому це буде обов'язковою умовою. Експертами Міжнародного аналітичного бюро складений зведений психологічний потре менеджера майбутнього:

• • добре освічена;
• • інтелектуальний;
• • креативний;
• • має навички аналітичного мислення;
• • комунікабельний;
• • розуміючий інших людей;
• • готовий до компромісів;
• • не різкий у своїх судженнях.

Таким чином, соціальна потреба практики диктує необхідність розробки нових підходів і методів активізації формування і використання інтелектуального капіталу як основного джерела розвитку сучасних високотехнологічних організацій.