Розвиток креативного потенціалу організації
Конкурентоспроможність економіки в значній мірі залежить від рівня розвитку і використання її інтелектуального потенціалу, що є джерелом нових знань, ідей, інформації, які можуть істотно підвищити ефективність економіки в цілому.
Інтелектуальний потенціал в найзагальнішому вигляді визначається як сукупні можливості системи (держави, регіону, організації, підприємства тощо) до знаходження унікальних рішень для досягнення значущих результатів у галузі науки, техніки, технології, в духовно-моральній сфері через інтелектуально-креативні здібності своїх працівників.
У міжнародній практиці прийняті наступні методи оцінки рівня розвитку інтелектуального потенціалу країни, регіону і т.п. Як індикатор використовується індекс розвитку інтелектуального потенціалу (IP), що відображає досягнення в галузі освіти і науки на конкретний момент часу:
де IP - інтегральний індекс; ЕР - освітній потенціал; SP - науковий потенціал.
Освітній потенціал визначається за формулою
де l 1 - рівень загальної освіченості всього зайнятого населення; l 2 - питома вага в населенні студентства; l 3 - частка витрат на освіту у валовому регіональному продукті (ВРП).
Індекс загальної освіченості всього зайнятого населення (l 1) розглядається на основі даних державної статистики за допомогою фіксування середнього числа років, проведених населенням у навчальних закладах, за формулою
де значення показника загального рівня освіти (l 1) для даного регіону (країни) виступає в якості фактичного знання (l 1), a min і max значення визначаються як відповідні значення цього показника (l 1) серед порівнюваних регіонів (країн).
Показник питомої ваги в населенні студентства (l 2) визначається за даними державної статистики з розрахунку на 10 тис. Чол. населення за формулою
де в якості фактичного значення виступає показник питомої ваги в населенні студентства (l 2) для даного регіону, a min і max значення визначаються як відповідні значення цього показника (l 2) серед порівнюваних регіонів.
Індекс частки витрат на освіту у ВРП (l 3) визначається за даними державної статистики як відношення витрат на освіту до обсягу ВРП та розрахунку l 3 за формулою
де в якості фактичного індикатора виступає значення індексу l 3 для даного регіону, a min і max значення визначаються як відповідні значення цього показника (l 3) серед порівнюваних регіонів.
Внесок науки в інтелектуальний потенціал визначається за формулою
де S 1 - питома вага персоналу, зайнятого у сфері науки і наукового обслуговування, у загальній чисельності зайнятого населення; S 2 - питома вага витрат на науку у відсотках до ВРП.
Індекси S1 і S2 розраховуються за формулою
де в якості фактичного значення виступає питома вага персоналу, зайнятого у сфері науки і наукового обслуговування, до загальної чисельності зайнятого населення і питомої ваги витрат на науку у відсотках до ВРП для даного регіону.
Інтелектуальний потенціал організації (компанії) умовно можна представити у вигляді представленої табл. 6.3.
Таблиця 6.3
Структурна схема інтелектуального потенціалу організації
1. Людський капітал (людські активи) |
2. Структурний капітал (структурні активи) |
3. Клієнтський капітал (маркетингові активи) |
4. Інтелектуальна власність як нематеріальні активи |
1.1. Знання |
2.1. Товарні знаки |
3.1. Угода про відмову від конкуренції |
4.1. Об'єкти промислової власності |
1.2. Досвід |
2.2. Патенти |
3.2. Клієнтські відносини (база) |
4.2. Об'єкти авторського права |
1.3. Професійні якості |
2.3. Технічні бібліотеки і всілякі внутрішні інструкції і положення |
3.3. Наявність постійних покупців |
4.3. Ноу-хау організації та ін. |
1.4. Професійний гудвіл (ноу-хау працівника) |
2.4. Організаційна структура та корпоративне управління |
3.4. Наявність своїх людей (insiders) в організаціях - партнерах чи клієнтів |
|
1.5. Навчена і зібрана разом робоча сила |
2.5. Гудвіл бізнесу |
3.5. Повторні контракти з клієнтами |
|
1.6. Сприятливі трудові договори |
2.6. Сприятливі договори оренди |
3.6. Знаки обслуговування (уваги) |
|
1.7. Контракти про наймання та ін. |
2.7. Сприятливі договори страхування |
3.7. Імідж фірми |
|
2.8. Різноманітні дозволи, ліцензії (будівництво, виробництво) |
3.8. Продуктивні контракти у національній інноваційній мережі |
||
2.9. Корпоративна культура |
3.9. Ефективні міжнародні зв'язку |
||
2.10. Технологія колективної роботи |
|||
2.11. Принципи керівництва колективом, мотивація та ін. |
|||
2.12. Система навчання персоналу |
|||
2.13. Бізнес-технології і т.п. |
Розглянемо короткий зміст структурних елементів інтелектуального потенціалу організації.
- 1. Людський капітал. Сукупність знань, практичних навичок і творчих здібностей службовців компанії, прикладена до виконання поточних завдань. Іншими його складовими є моральні цінності компанії, культура праці і загальний підхід до справи. Людський капітал не може бути власністю компанії.
- 2. Структурний капітал. У цю категорію входять технічне та програмне забезпечення, організаційна структура, патенти, торгові марки та все те, що дозволяє працівникам компанії реалізувати свій виробничий потенціал - іншими словами, те, що залишається в офісі після відходу службовців додому. Структурний капітал виникає у внутрішньому середовищі. На відміну від людського капіталу, структурний частково може бути власністю компанії, а отже, і об'єктом купівлі-продажу.
- 3. До клієнтського (ринкового) капіталу прийнято відносити все те, що є цінним у відношенні з зовнішнім середовищем (з клієнтами).
Гудвіл бізнесу невіддільний від компанії і може бути врахований на балансі після її продажу. Персональний гудвіл, як правило, пов'язаний з особистістю керівника компанії, не передається при її продажу і тому не враховується при розрахунку її вартості, за винятком випадків, коли при зміні власника компанії керувати продовжує те ж обличчя.
4. Інтелектуальна власність - це сукупність творінь людського розуму, реалізованого у вигляді винаходів, символіки, назв, творів, що використовується в комерційних цілях.
З точки зору бізнесу прийнято розрізняти три види ноу-хау:
- 1) невіддільні від конкретної фізичної особи (працівника);
- 2) невіддільні від фірми;
- 3) віддільні в загальному випадку від фізичної особи та від фірми.
Менеджмент у своїх діях повинен враховувати існування ноу-хау всіх трьох типів. Правовий захист поширюється не тільки на ноу-хау третього типу. Тільки таке ноу-хау можна вважати активами фірми в повному розумінні.
Якщо зараз працівники на низових посадах або виробництві не зобов'язані розуміти процеси, що протікають в компанії, то, на думку експертів, у майбутньому це буде обов'язковою умовою. Експертами Міжнародного аналітичного бюро складений зведений психологічний потре менеджера майбутнього:
- • добре освічена;
- • інтелектуальний;
- • креативний;
- • має навички аналітичного мислення;
- • комунікабельний;
- • розуміючий інших людей;
- • готовий до компромісів;
- • не різкий у своїх судженнях.
Таким чином, соціальна потреба практики диктує необхідність розробки нових підходів і методів активізації формування і використання інтелектуального капіталу як основного джерела розвитку сучасних високотехнологічних організацій.