Конкурентоспроможність економіки в значній мірі залежить від рівня розвитку і використання її інтелектуального потенціалу, що є джерелом нових знань, ідей, інформації, які можуть істотно підвищити ефективність економіки в цілому.
Інтелектуальний потенціал в найзагальнішому вигляді визначається як сукупні можливості системи (держави, регіону, організації, підприємства тощо) до знаходження унікальних рішень для досягнення значущих результатів у галузі науки, техніки, технології, в духовно-моральній сфері через інтелектуально-креативні здібності своїх працівників.
У міжнародній практиці прийняті наступні методи оцінки рівня розвитку інтелектуального потенціалу країни, регіону і т.п. Як індикатор використовується індекс розвитку інтелектуального потенціалу (IP), що відображає досягнення в галузі освіти і науки на конкретний момент часу:
де IP - інтегральний індекс; ЕР - освітній потенціал; SP - науковий потенціал.
Освітній потенціал визначається за формулою
де l 1 - рівень загальної освіченості всього зайнятого населення; l 2 - питома вага в населенні студентства; l 3 - частка витрат на освіту у валовому регіональному продукті (ВРП).
Індекс загальної освіченості всього зайнятого населення (l 1) розглядається на основі даних державної статистики за допомогою фіксування середнього числа років, проведених населенням у навчальних закладах, за формулою
де значення показника загального рівня освіти (l1) для даного регіону (країни) виступає в якості фактичного знання (l 1), a min і max значення визначаються як відповідні значення цього показника (l 1) серед порівнюваних регіонів (країн).
Показник питомої ваги в населенні студентства (l 2) визначається за даними державної статистики з розрахунку на 10 тис. Чол. населення за формулою
де в якості фактичного значення виступає показник питомої ваги в населенні студентства (l 2) для даного регіону, a min і max значення визначаються як відповідні значення цього показника (l 2) серед порівнюваних регіонів.
Індекс частки витрат на освіту у ВРП (l 3) визначається за даними державної статистики як відношення витрат на освіту до обсягу ВРП та розрахунку l 3 за формулою
де в якості фактичного індикатора виступає значення індексу l 3 для даного регіону, a min і max значення визначаються як відповідні значення цього показника (l 3) серед порівнюваних регіонів.
Внесок науки в інтелектуальний потенціал визначається за формулою
де S 1 - питома вага персоналу, зайнятого у сфері науки і наукового обслуговування, у загальній чисельності зайнятого населення; S 2 - питома вага витрат на науку у відсотках до ВРП.
Індекси S1 і S2 розраховуються за формулою
де в якості фактичного значення виступає питома вага персоналу, зайнятого у сфері науки і наукового обслуговування, до загальної чисельності зайнятого населення і питомої ваги витрат на науку у відсотках до ВРП для даного регіону.
Інтелектуальний потенціал організації (компанії) умовно можна представити у вигляді представленої табл. 6.3.
Таблиця 6.3
Структурна схема інтелектуального потенціалу організації
1. Людський капітал (людські активи)
2. Структурний капітал (структурні активи)
3. Клієнтський капітал (маркетингові активи)
4. Інтелектуальна власність як нематеріальні активи
1.1. Знання
2.1. Товарні знаки
3.1. Угода про відмову від конкуренції
4.1. Об'єкти промислової власності
1.2. Досвід
2.2. Патенти
3.2. Клієнтські відносини (база)
4.2. Об'єкти авторського права
1.3. Професійні якості
2.3. Технічні бібліотеки і всілякі внутрішні інструкції і положення
3.3. Наявність постійних покупців
4.3. Ноу-хау організації та ін.
1.4. Професійний гудвіл (ноу-хау працівника)
2.4. Організаційна структура та корпоративне управління
3.4. Наявність своїх людей (insiders) в організаціях - партнерах чи клієнтів
1.5. Навчена і зібрана разом робоча сила
2.5. Гудвіл бізнесу
3.5. Повторні контракти з клієнтами
1.6. Сприятливі трудові договори
2.6. Сприятливі договори оренди
3.6. Знаки обслуговування (уваги)
1.7. Контракти про наймання та ін.
2.7. Сприятливі договори страхування
3.7. Імідж фірми
2.8. Різноманітні дозволи, ліцензії (будівництво, виробництво)
3.8. Продуктивні контракти у національній інноваційній мережі
2.9. Корпоративна культура
3.9. Ефективні
міжнародні
зв'язку
2.10. Технологія
колективної
роботи
2.11. Принципи керівництва колективом, мотивація та ін.
2.12. Система навчання персоналу
2.13. Бізнес-технології і т.п.
Розглянемо короткий зміст структурних елементів інтелектуального потенціалу організації.
1. Людський капітал. Сукупність знань, практичних навичок і творчих здібностей службовців компанії, прикладена до виконання поточних завдань. Іншими його складовими є моральні цінності компанії, культура праці і загальний підхід до справи. Людський капітал не може бути власністю компанії.
2. Структурний капітал. У цю категорію входять технічне та програмне забезпечення, організаційна структура, патенти, торгові марки та все те, що дозволяє працівникам компанії реалізувати свій виробничий потенціал - іншими словами, те, що залишається в офісі після відходу службовців додому. Структурний капітал виникає у внутрішньому середовищі. На відміну від людського капіталу, структурний частково може бути власністю компанії, а отже, і об'єктом купівлі-продажу.
3. До клієнтського (ринкового) капіталу прийнято відносити все те, що є цінним у відношенні з зовнішнім середовищем (з клієнтами).
Гудвіл бізнесу невіддільний від компанії і може бути врахований на балансі після її продажу. Персональний гудвіл, як правило, пов'язаний з особистістю керівника компанії, не передається при її продажу і тому не враховується при розрахунку її вартості, за винятком випадків, коли при зміні власника компанії керувати продовжує те ж обличчя.
4. Інтелектуальна власність - це сукупність творінь людського розуму, реалізованого у вигляді винаходів, символіки, назв, творів, що використовується в комерційних цілях.
З точки зору бізнесу прийнято розрізняти три види ноу-хау:
1) невіддільні від конкретної фізичної особи (працівника);
2) невіддільні від фірми;
3) віддільні в загальному випадку від фізичної особи та від фірми.
Менеджмент у своїх діях повинен враховувати існування ноу-хау всіх трьох типів. Правовий захист поширюється не тільки на ноу-хау третього типу. Тільки таке ноу-хау можна вважати активами фірми в повному розумінні.
Якщо зараз працівники на низових посадах або виробництві не зобов'язані розуміти процеси, що протікають в компанії, то, на думку експертів, у майбутньому це буде обов'язковою умовою. Експертами Міжнародного аналітичного бюро складений зведений психологічний потре менеджера майбутнього:
• добре освічена;
• інтелектуальний;
• креативний;
• має навички аналітичного мислення;
• комунікабельний;
• розуміючий інших людей;
• готовий до компромісів;
• не різкий у своїх судженнях.
Таким чином, соціальна потреба практики диктує необхідність розробки нових підходів і методів активізації формування і використання інтелектуального капіталу як основного джерела розвитку сучасних високотехнологічних організацій.
