Навігація
Головна
 
Головна arrow Банківська справа arrow Банківська справа
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Особливості довгострокового кредитування

Інвестиційний характер довгострокового кредитування

Довгострокове кредитування передбачає надання банком позик на термін більше трьох років.

Мета довгострокового кредитування - фінансування основного капіталу (капіталовкладення).

Вкладення коштів в основний капітал забезпечує розвиток підприємств. У централізованій економіці радянського типу основним джерелом розвитку реального сектора (промисловість, сільське господарство, будівництво, соціальний сектор і т.д.) було державне фінансування капітальних вкладень. При переході до ринкової економіки це джерело зведений до мінімуму. У приватизованих підприємств є дві можливості для перспективного зростання - використання власного і позикового капіталу. На практиці використовуються обидва.

До джерел довгострокового кредитування (фінансування) відносяться:

  • • акціонерний капітал (КК, фонди банку) і нерозподілений прибуток:
  • • довгострокові позики (кредити банків та емісія облігацій);
  • • депозити на термін більше одного року.

Розрізняють два типи інвестування:

  • • фінансове (портфельне) - вкладення коштів у цінні папери інших емітентів;
  • • реальне (capital investment) - вкладення грошових коштів в основний капітал (капіталовкладення); чим вище їх рівень, тим швидше розвивається економіка країни.

Головною особливістю довгострокового кредитування є кредитування інвестиційного проекту. Надання кредиту в цьому випадку пов'язано не стільки з поточним фінансовим становищем позичальника, скільки з характером і якістю фінансованого проекту, наявністю бізнес-плану.

Інвестиційний проект - це комплексна програма вкладення грошових коштів у виробничий об'єкт з метою отримання доходів у майбутньому.

Підставою для надання довгострокового кредиту служить інвестиційний (проектний) аналіз [1]. Його завданням є визначення соціально-економічної ефективності, цінності аналізу. У міжнародній практиці спеціалізовані банки (у США - банки розвитку) при здійсненні проектного аналізу виділяють наступні напрямки [2]:[1][2]

  • технічний аналіз передбачає технічну (інженерну) оцінку проекту, складання кошторису витрат і графіка робіт;
  • маркетинговий аналіз передбачає оцінку поточного і перспективного ринкового попиту на продукцію проекту;
  • фінансовий аналіз визначає рентабельність проекту за методом дисконтованого потоку грошових коштів, тобто обліку тимчасової вартості грошей (принципове значення для кредитора має максимально точне встановлення періоду окупності витрат);
  • екологічний аналіз встановлює вплив проектованого об'єкта на навколишнє середовище;
  • інституційний аналіз виявляє здатність позичальника реалізувати проект;
  • соціальний аналіз виявляє прийнятність проекту для суспільства в цілому (з погляду забезпечення робочих місць, збереження або відновлення історичних пам'яток і т.д.);
  • економічний аналіз - узагальнена оцінка проекту за принципом "витрати / вигоди", що припускає виявлення і визначення ступеня проектних ризиків та винесення остаточного рішення про те, переважують чи позитивні результати витрати і ризики по його здійсненню та експлуатації.

Перерахуємо умови прийняття рішення про кредитування проекту:

  • • інвестиції порівняно швидко окупляться і принесуть прибуток;
  • • ризик прийнятний, страхування надійно;
  • • кредит добре забезпечений;
  • • інвестиція в даний проект перевершує альтернативні вкладення.

Практика проектного кредитування в умовах ринку у банках Росії незначна.

Довгострокове кредитування в силу несприятливої макроекономічної ситуації і високих ризиків здійснює невелике число найбільш великих банків. Як правило, вони обмежуються технічним і фінансовим аналізом на базі акредитуючої позичальником так званого техніко-економічного обґрунтування або більш сучасного, кілька розширеного варіанту - бізнес-плану.

Інвестиційні банки довгострокового кредиту

Діяльність банків, що здійснюють інвестиційне кредитування, повинна відповідати певним вимогам:

  • • мати інвестиційну стратегію;
  • • визначати обсяг необхідних довгострокових ресурсів, забезпечувати їх мобілізацію;
  • • створювати у банку спеціалізоване інвестиційний підрозділ, що здійснює аналіз інвестиційних проектів, їх відбір та реалізацію;
  • • використовувати сучасні інформаційні технології при оцінці інвестиційних проектів.

Інвестиційне кредитування припускає наявність штату висококваліфікованих фахівців у галузі інвестування, крім того, воно тягне за собою високі витрати - більш високі, ніж у середньому по всіх інших банківських операцій.

Міжнародний досвід та вітчизняна практика свідчать про доцільність створення спеціалізованих банків.

За кордоном функціонують інвестиційні банки двох типів:

  • банки I типу займаються торгівлею та розміщенням цінних паперів, в основному корпоративних;
  • банки II типу займаються довгостроковим кредитуванням різних галузей господарства, а також інноваційних проектів. Цей тип банків зберігся в країнах Європи: у Франції ("ділові банки" і "банки середньострокового і довгострокового кредиту"), Італії (напівдержавні або державні банки), Іспанії (система банків), Австрії ("банки інвестиційного кредиту"). У ФРН, Фінляндії та інших країнах ці функції виконують великі комерційні банки. У США та Англії банків II типу немає, їх замінюють спеціалізовані кредитно-фінансові інститути, іноді їх називають "банками розвитку".

За обсягом наданих довгострокових кредитів лідирують найбільші банки (Ощадбанк Росії, "УРАЛСИБ", Внешторгбанк, "Альфа-Банк" та ін.). Вони пов'язують свою інвестиційну стратегію з підприємствами провідних галузей, намагаючись придбати контрольні пакети акцій найбільш перспективних підприємств або створити холдинг, увійшовши в Поради з управління цими підприємствами.

Російські банки працюють як з корпоративними цінними паперами (портфельні інвестиції), так і здійснюють довгострокове кредитування нефінансового сектора економіки. Найбільш активну кредитну політику в цій області останнім часом став проводити Ощадбанк Росії.

  • [1] Більш докладне вивчення механізму інвестування передбачається в спецкурсах по інвестуванню і інвестиційного аналізу.
  • [2] Методична рекомендація але оцінці ефективності інвестиційного проекту та їх відбору для фінансування, затв. наказом Держбуду МЕМО і ГК промисловості від 21.06.1999 № ВК 477.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук