Особливості довгострокового кредитування

Інвестиційний характер довгострокового кредитування

Довгострокове кредитування передбачає надання банком позик на термін більше трьох років.

Мета довгострокового кредитування - фінансування основного капіталу (капіталовкладення).

Вкладення коштів в основний капітал забезпечує розвиток підприємств. У централізованій економіці радянського типу основним джерелом розвитку реального сектора (промисловість, сільське господарство, будівництво, соціальний сектор і т.д.) було державне фінансування капітальних вкладень. При переході до ринкової економіки це джерело зведений до мінімуму. У приватизованих підприємств є дві можливості для перспективного зростання - використання власного і позикового капіталу. На практиці використовуються обидва.

До джерел довгострокового кредитування (фінансування) відносяться:

  • • акціонерний капітал (КК, фонди банку) і нерозподілений прибуток:
  • • довгострокові позики (кредити банків та емісія облігацій);
  • • депозити на термін більше одного року.

Розрізняють два типи інвестування:

  • • фінансове (портфельне) - вкладення коштів у цінні папери інших емітентів;
  • • реальне (capital investment) - вкладення грошових коштів в основний капітал (капіталовкладення); чим вище їх рівень, тим швидше розвивається економіка країни.

Головною особливістю довгострокового кредитування є кредитування інвестиційного проекту. Надання кредиту в цьому випадку пов'язано не стільки з поточним фінансовим становищем позичальника, скільки з характером і якістю фінансованого проекту, наявністю бізнес-плану.

Інвестиційний проект - це комплексна програма вкладення грошових коштів у виробничий об'єкт з метою отримання доходів у майбутньому.

Підставою для надання довгострокового кредиту служить інвестиційний (проектний) аналіз [1]. Його завданням є визначення соціально-економічної ефективності, цінності аналізу. У міжнародній практиці спеціалізовані банки (у США - банки розвитку) при здійсненні проектного аналізу виділяють наступні напрямки [2]:[1][2]

  • технічний аналіз передбачає технічну (інженерну) оцінку проекту, складання кошторису витрат і графіка робіт;
  • маркетинговий аналіз передбачає оцінку поточного і перспективного ринкового попиту на продукцію проекту;
  • фінансовий аналіз визначає рентабельність проекту за методом дисконтованого потоку грошових коштів, тобто обліку тимчасової вартості грошей (принципове значення для кредитора має максимально точне встановлення періоду окупності витрат);
  • екологічний аналіз встановлює вплив проектованого об'єкта на навколишнє середовище;
  • інституційний аналіз виявляє здатність позичальника реалізувати проект;
  • соціальний аналіз виявляє прийнятність проекту для суспільства в цілому (з погляду забезпечення робочих місць, збереження або відновлення історичних пам'яток і т.д.);
  • економічний аналіз - узагальнена оцінка проекту за принципом "витрати / вигоди", що припускає виявлення і визначення ступеня проектних ризиків та винесення остаточного рішення про те, переважують чи позитивні результати витрати і ризики по його здійсненню та експлуатації.

Перерахуємо умови прийняття рішення про кредитування проекту:

  • • інвестиції порівняно швидко окупляться і принесуть прибуток;
  • • ризик прийнятний, страхування надійно;
  • • кредит добре забезпечений;
  • • інвестиція в даний проект перевершує альтернативні вкладення.

Практика проектного кредитування в умовах ринку у банках Росії незначна.

Довгострокове кредитування в силу несприятливої макроекономічної ситуації і високих ризиків здійснює невелике число найбільш великих банків. Як правило, вони обмежуються технічним і фінансовим аналізом на базі акредитуючої позичальником так званого техніко-економічного обґрунтування або більш сучасного, кілька розширеного варіанту - бізнес-плану.

Інвестиційні банки довгострокового кредиту

Діяльність банків, що здійснюють інвестиційне кредитування, повинна відповідати певним вимогам:

  • • мати інвестиційну стратегію;
  • • визначати обсяг необхідних довгострокових ресурсів, забезпечувати їх мобілізацію;
  • • створювати у банку спеціалізоване інвестиційний підрозділ, що здійснює аналіз інвестиційних проектів, їх відбір та реалізацію;
  • • використовувати сучасні інформаційні технології при оцінці інвестиційних проектів.

Інвестиційне кредитування припускає наявність штату висококваліфікованих фахівців у галузі інвестування, крім того, воно тягне за собою високі витрати - більш високі, ніж у середньому по всіх інших банківських операцій.

Міжнародний досвід та вітчизняна практика свідчать про доцільність створення спеціалізованих банків.

За кордоном функціонують інвестиційні банки двох типів:

  • банки I типу займаються торгівлею та розміщенням цінних паперів, в основному корпоративних;
  • банки II типу займаються довгостроковим кредитуванням різних галузей господарства, а також інноваційних проектів. Цей тип банків зберігся в країнах Європи: у Франції ("ділові банки" і "банки середньострокового і довгострокового кредиту"), Італії (напівдержавні або державні банки), Іспанії (система банків), Австрії ("банки інвестиційного кредиту"). У ФРН, Фінляндії та інших країнах ці функції виконують великі комерційні банки. У США та Англії банків II типу немає, їх замінюють спеціалізовані кредитно-фінансові інститути, іноді їх називають "банками розвитку".

За обсягом наданих довгострокових кредитів лідирують найбільші банки (Ощадбанк Росії, "УРАЛСИБ", Внешторгбанк, "Альфа-Банк" та ін.). Вони пов'язують свою інвестиційну стратегію з підприємствами провідних галузей, намагаючись придбати контрольні пакети акцій найбільш перспективних підприємств або створити холдинг, увійшовши в Поради з управління цими підприємствами.

Російські банки працюють як з корпоративними цінними паперами (портфельні інвестиції), так і здійснюють довгострокове кредитування нефінансового сектора економіки. Найбільш активну кредитну політику в цій області останнім часом став проводити Ощадбанк Росії.

  • [1] Більш докладне вивчення механізму інвестування передбачається в спецкурсах по інвестуванню і інвестиційного аналізу.
  • [2] Методична рекомендація але оцінці ефективності інвестиційного проекту та їх відбору для фінансування, затв. наказом Держбуду МЕМО і ГК промисловості від 21.06.1999 № ВК 477.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >