Навігація
Головна
 
Головна arrow Банківська справа arrow Банківська справа
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Оцінка кредитоспроможності позичальника

Кредитоспроможність позичальника означає його здатність повністю і в строк розраховуватися за своїми борговими зобов'язаннями.

Здатність до повернення боргу залежить від моральних якостей клієнта, його роду занять, ступеня вкладення капіталу в нерухоме майно, можливості знайти кошти для погашення позички. Кредитоспроможність прогнозує платоспроможність клієнта на найближчу перспективу. Вона оцінюється на основі системи фінансових показників, які розраховуються за даними балансу, звіту про прибутки (збитки) та інших форм звітності.

Єдиної методики оцінки кредитоспроможності позичальника не існує. Банк має право орієнтуватися на міжнародний або вітчизняний досвід, або розробити власний підхід.

Серед зарубіжних методик найбільш поширеним в Росії стало правило "5С", так як всі критерії відбору клієнтів починаються на літеру "сі".

1. Характер, репутація позичальника (character).

Під характером клієнта розуміється його відповідальність, готовність і бажання погасити борг, що передбачає з'ясування психологічного портрета клієнта. При оцінці репутації велике значення має відношення позичальника до своїх зобов'язань у минулому, чи були у нього затримки в погашенні позик, який його статус у діловому світі (кредитна історія). Робота з новим для банку позичальником передбачає з'ясування його юридичного статусу, а для фізичних осіб - правочинності отримання кредиту.

2. Фінансові можливості (capacity).

Аналіз фінансових можливостей передбачає оцінку платоспроможності позичальника за документами фінансової звітності. Основна увага приділяється аналізу грошового потоку клієнта. Кредитор зобов'язаний з'ясувати, з яких джерел і якими сумами позичальник зможе погашати позичкову заборгованість. Кредити можуть погашатися за рахунок чотирьох джерел: доходи, продаж активів, продаж акцій і отримання позики в іншого кредитора. Банки воліють, щоб позичка відшкодовувалася за рахунок доходу, оскільки всі інші методи можуть бути дорогими і шкодити репутації банку.

3. Капітал (capital).

Розмір і структура капіталу - найважливіше джерело інформації про діяльність позичальника. При аналізі структури капіталу особливу увагу слід звернути на показник фінансового важеля (леверидж) - показник фінансової стійкості, що відображає співвідношення власного і позикового капіталу фірми.

4. Забезпечення (collateral).

Підприємству не буде надано кредит, коли вона не має майном для забезпечення позички. Деякі активи можуть служити в якості забезпечення, тому дуже важливо оцінити їх розміри і якість. При споживчому кредиті забезпеченням можуть служити автомобілі, будинки, меблі і т.д. Відповідно до Положення Банку Росії № 254-П забезпечення по позиках ділиться на дві категорії. При наявності першої категорії якості позика вважається стандартною і резерв під неї не створюється. Позики, віднесені до другої-п'ятої категорії якості, є знеціненими. Під них створюється резерв відповідно до встановлених банком розрядами по кожній категорії. Наприклад, за нестандартними позиками - 1,5, 10, 20%. Якщо банку не вдалося домогтися погашення позикової заборгованості і термін прострочення росте або фінансове становище позичальника погіршується, дана позика переходить у наступну категорію - сумнівні позики.

Базою для розрахунку і формування резерву є сума поточної заборгованості (балансова вартість позики) за основним боргом без урахування відсотків, комісійних, неустойок та інших платежів, належних банку у відповідність з кредитним договором.

5. Загальні економічні умови (conditions).

Ці умови включають макроекономічну і ринкову кон'юнктуру, перспективи роботи клієнта.

Останнім часом додали жердини "С" - control (контроль).

При аналізі кредитоспроможності позичальника багато залежить від наявності інформації про його кредитної історії. Якщо він збирається отримати позику вперше, зарубіжні банки можуть звернутися в спеціалізовані інформаційні агентства типу американської фірми "Дан енд Бредстріт" і знайти необхідну інформацію навіть по закордонних клієнтам.

Для вітчизняних банків отримання такої інформації утруднене, тому вони розраховують, як правило, на особисте знайомство з клієнтом або на відомості, отримані службою безпеки банку. У зв'язку з прийняттям Закону про кредитні історії банки отримали можливість отримувати інформацію про позичальників - фізичних особах за наявності їх згоди.

В оцінці кредитоспроможності позичальника в кожному разі принципове значення має фінансовий аналіз. Він проводиться різними способами:

  • • на основі системи фінансових коефіцієнтів (показників);
  • • на основі аналізу грошових витоків (cash flow), тобто зіставлення припливу і відтоку грошових коштів на підприємстві-позичальника. Перевищення припливу коштів за їх відтоком свідчить про його гарне фінансове становище, і навпаки.

У традиціях вітчизняних банків - використання методу коефіцієнтів.

Система фінансових коефіцієнтів оцінки кредитоспроможності включає чотири-п'ять (залежно від підходу автора до класифікації коефіцієнтів) груп і 20-30 показників, в числі яких:

  • • коефіцієнти ліквідності;
  • • коефіцієнти оборотності капіталу;
  • • коефіцієнти фінансового левериджу;
  • • коефіцієнти прибутковості (рентабельності);
  • • коефіцієнти забезпечення боргу.

Для серйозної оцінки фінансового стану позичальника потрібні наступні вихідні дані (документи фінансової звітності при середньостроковому і довгостроковому кредитуванні за три останні роки, при короткостроковому - за останні три квартали):

  • • баланс підприємства - форма № 1;
  • • звіт про фінансові результати та їх використання - форма № 2;
  • • звіт про рух грошових коштів - форма № 4;
  • • звіт про стан майна підприємства - форма № 10 та ін.

Крім того, доцільно проаналізувати плани формування та розподілу прибутку на передбачуваний термін видачі кредиту та відомості про плановану величині амортизаційних відрахувань у разі кредитування основного капіталу.

При більш тривалих термінах кредитування або погіршення фінансового становища позичальника потрібно глибокий аналіз його фінансової діяльності.

При абсолютному переважання короткострокового кредитування особливе значення мають три коефіцієнта:

• коефіцієнт абсолютної ліквідності:

Кал призначений для оцінки здатності позичальника оперативно визволити з господарського обороту кошти й погасити боргові зобов'язання;

• коефіцієнт покриття (поточної ліквідності):

де II РА - другий розділ активу.

КТЛ використовується для оцінки межі кредитування клієнта. Як мінімум, показник повинен бути рівний 1, коефіцієнт менше 2 вже вважається критерієм незадовільної структури балансу, отже, підвищеного ризику для кредитора. Після прийняття Федерального закону від 26.10.2002 № 127-ФЗ "Про неспроможність (банкрутство)" критерій втратив функцію формального ознаки банкрутства підприємства, але як інструмент фінансового аналізу зберіг своє значення;

• коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами:

де III РП - третій розділ пасиву; I РА - перший розділ активу.

Коефіцієнт характеризує фактичну наявність власних оборотних коштів по балансу. Чим їх більше, тим вище здатність позичальника в строк розрахуватися за своїми зобов'язаннями. Рекомендоване значення> 0,1. На практиці у багатьох позичальників цей показник нижчий.

При оцінці кредитоспроможності цим методом необхідно враховувати, що склад ліквідних коштів має галузеві особливості, а також особливості, пов'язані з організаційно-правовою формою підприємства-позичальника (державна структура, АТ, малі виробничі структури) [1].[1]

Кредитний рейтинг - це система показників, що дозволяє віднести кожного індивідуального позичальника до певного класу:

  • • на рівні середніх величин - II клас;
  • • вище середніх - I клас;
  • • нижчого за середній - III клас.

Загальна оцінка кредитоспроможності, як правило, дається в балах, сума яких встановлюється самим банком. Наприклад, I клас - від 100 до 150 балів; II клас - від 151 до 250 балів; III клас - від 251 балів і вище.

На практиці враховуються не тільки фінансові, а й додаткові дані про клієнта.

Останнім часом у зв'язку з орієнтацією банківського менеджменту і нормативних вимог Центрального банку РФ на кращі міжнародні практики широкого поширення набули так звані експертні методи (професійні судження). Експертні оцінки насамперед стосуються характеристик діяльності позичальника, що не піддаються кількісній оцінці. Звичайно, вони суб'єктивні, але враховують безліч даних, що дозволяють не тільки дати рейтингову оцінку клієнту на конкретну поточну дату, а й визначити ймовірність невиконання ним зобов'язань на певний період у майбутньому.

Використання кредитного рейтингу значно полегшує роботу кредитного інспектора при оцінці кредитоспроможності позичальника. Точна оцінка кредитоспроможності дозволяє вибрати найбільш ефективні способи зниження кредитного ризику (страхування, вид забезпечення, створення резерву йод можливий неповернення позики та т.д.).

Управління кредитними операціями в банку не закінчується підписанням кредитного договору та відкриттям позичкового рахунку позичальнику. Кредитний інспектор веде кредит до моменту повного погашення позикової заборгованості.

Кредитний моніторинг - система банківського контролю за всім процесом кредитування - проявляється в постійному контролі як за проходженнями окремих кредитів, так і за якістю кредитного портфеля в цілому. Кредитний моніторинг дозволяє своєчасно виявити відхилення від цілей кредитної політики і виправити ситуацію, забезпечуючи помірний ризик.

  • [1] Методи оцінки кредитоспроможності позичальників банку докладно описані в навчальній та спеціальній літературі. Див., Наприклад: Лаврушин О. І., Афанасьєва О. Н., Корнієнко С. Л. Банківська справа: сучасна система кредитування: навчань, посібник. М .: КноРус, 2006.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук