Навігація
Головна
 
Головна arrow Політологія arrow Політологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Види виборчих систем

Типи виборчих систем визначаються принципами формування представницького органу влади і відповідним порядком розподілу мандатів за підсумками голосування. Так як у різних країнах принципи формування виборних органів влади і порядок розподілу мандатів різні, то реально існує стільки модифікацій виборчих систем, скільки і держав, які використовують вибори для формування органів державної влади. Однак багатовікова історія розвитку представницької демократії виробила два базові типи виборчих систем - мажоритарна і пропорційна, елементи яких проявляються в різних моделях виборчих систем в різних країнах.

Якщо більш важливим є формування ефективного стабільного уряду, перевага віддається мажоритарною системою; якщо ж на перше місце ставиться адекватне представництво в парламенті різних груп населення - пропорційною. Багато в чому це залежить від характеру взаємовідносин законодавчої і виконавчої влади. Якщо уряд формується парламентом, велике значення має створення в парламенті стійкої більшості. У президентських республіках більш важливе питання адекватного представництва у парламенті інтересів різних груп населення.

Історично першою виборчою системою стала мажоритарна система, в основі якої лежав принцип більшості. Мажоритарна система характеризується тим, що переможцем вважається кандидат (або список кандидатів), який набрав передбачене законом більшість голосів. Більшість буває різним. Існують виборчі системи, що вимагають абсолютної більшості (50% плюс один голос). Така система існує, наприклад, в Австралії.

Мажоритарна система відносної більшості означає, що перемагає на виборах той, хто набирає голосів більше, ніж кожен з його суперників. Її називають системою "першого прийшов до фінішу". Наприклад, по одному виборчому округу балотуються чотири кандидати і голоси виборців розподілилися наступним чином: А - 11%, Б - 23%, В - 34%, Г - 32%. Перемогу на виборах буде визнаний кандидат В, який набрав 34% голосів виборців, незважаючи на те що практично проти нього проголосувало 66% виборців. Таким чином, голоси 2/3 виборців залишаються неврахованими, а депутат у виборному органі представляє лише 1/3 виборців свого округу. В даний час така система використовується в США, Канаді, Великобританії і т.д. Іноді практикуються обидва різновиди мажоритарної системи. Наприклад, у Франції при виборах депутатів парламенту в першому турі голосування застосовується система абсолютної більшості, а в другому - відносного. При мажоритарній системі можливе голосування в один, два і навіть три тури.

Мажоритарна виборча система заснована на системі персонального представництва у владі. В якості кандидата на ту чи іншу виборну посаду в мажоритарній системі висувається конкретна людина. Механізм висування кандидатів може бути різним: в одних країнах допускається самовисування поряд з висуванням кандидатів від політичних партій або громадських об'єднань, в інших країнах кандидати можуть бути висунуті тільки політичними партіями. Але в кожному разі в мажоритарному виборчому окрузі балотування кандидатів відбувається на персональній основі.

У країнах з мажоритарною системою в основному створюються одномандатні виборчі округи, тобто виборчі округи, від кожного з яких обирається один депутат. Іноді можуть утворюватися і багатомандатні виборчі округи, тобто від кожного округу обирається кілька депутатів. Зокрема, в Радянському Союзі на виборах народних депутатів СРСР у 1989 р поряд з одномандатними округами були сформовані і багатомандатні округи.

Вже на зорі становлення конституційного ладу стали висуватися ідеї пропорційного представництва політичних партій, при якому число мандатів, одержуваних такою партією, відповідає числу поданих за його кандидатів голосів. Практично пропорційна система вперше була застосована в Бельгії в 1889 р До початку XX ст. налічувалося 152 її різновиди.

Пропорційна система передбачає голосування за партійними списками і розподіл мандатів між партіями строго пропорційно числу поданих голосів. При цьому визначається так званий виборчий метр - найменшу кількість голосів, необхідну для обрання одного депутата. Пропорційна система - найбільш поширена виборча система у світі. У країнах Латинської Америки, Бельгії, Швеції, Росії (з 2007 р) вибори проводяться тільки за пропорційною системою [1]. Суть пропорційної виборчої системи полягає в наступному. Територія держави або представницького органу оголошується єдиним виборчим органом. Політичні партії висувають списки своїх кандидатів. Виборець голосує за один з таких списків. Перемога в цьому випадку пропорційна числу голосів, поданих за відповідний список партії чи виборчого об'єднання. Наприклад, у виборчому окрузі подано всього 120000 голосів. Заміщенню підлягає шість місць у представницькому органі. Отже, виборча квота (метр) становить 20000 голосів. Проте в різних виборчих округах на виборчі дільниці може прийти різне число виборців, а значить, в інших виборчих округах буде і інша виборча квота.[1]

Від кожного партійного списку після визначення виборчої квоти депутатські мандати отримує стільки людина, скільки разів виборча квота вкладається в зібране даної партією на виборах кількість голосів. Пропорційна система має два різновиди:

- Пропорційна виборча система на загальнодержавному рівні (виборці голосують за політичні партії в масштабі всієї країни; виборчі округи не виділяються);

- Пропорційна виборча система, яка грунтується на багатомандатних округах (депутатські мандати розподіляються на основі впливу партій у виборчих округах).

Пропорційна і мажоритарна системи мають свої переваги і недоліки. До числа достоїнств мажоритарної системи відноситься те, що в ній закладені можливості формування ефективно працюючого і стабільного уряду. Вона дозволяє великим, добре організованим партіям легко перемагати на виборах і створювати однопартійні уряду.

Основні недоліки мажоритарної системи:

1) значна частина виборців країни не представлена в органах влади;

2) партія, що отримала на виборах менше голосів, ніж її суперники, може виявитися представленою в парламенті більшістю депутатських місць;

3) дві партії, що набрали рівну або близьке до рівного кількість голосів, проводять в органи влади неоднакове число кандидатів.

Таким чином, мажоритарна система сприяє формуванню більшості в органах влади та мириться з диспропорцією між набраними голосами і отриманими мандатами.

До достоїнств пропорційної системи відноситься те, що у сформованих при її посередництві органах влади представлена реальна картина політичного життя суспільства, розстановка політичних сил. Вона забезпечує систему зворотного зв'язку між державою і організаціями громадянського суспільства, в підсумку сприяє розвитку політичного плюралізму та багатопартійності.

Основні недоліки пропорційної системи:

1) виникають складнощі при формуванні уряду (причини: відсутність домінуючої партії; створення багатопартійних коаліцій, що включають партії з різними цілями і завданнями і, як наслідок, нестабільність урядів);

2) безпосередній зв'язок між депутатами і виборцями вельми слабка, оскільки голосування здійснюється не за конкретних кандидатів, а за партії;

3) залежність кандидатів від своїх партій (така несвобода парламентаріїв може негативно позначитися на процесі обговорення та прийняття важливих рішень).

Змішані виборчі системи будуються на основі поєднання елементів різних виборчих систем. Змішана виборча система - це система формування представницьких органів влади, при якій частина депутатів обирається на персональній основі по мажоритарних округах, а інша частина - на партійній основі за пропорційним принципом представництва.

Подібна система виборів використовується при формуванні парламенту в Італії: за пропорційною системою там обирається 25% депутатів, решта 75% - за мажоритарною системою.

Змішані виборчі системи прийнято розрізняти за характером взаємозв'язку використовуваних в них елементів мажоритарної та пропорційної систем. У цій підставі виділяється два види змішаних систем.

У паралельних змішаних системах вибори проводяться одночасно за партійними списками в багато-мандатних округах і в одномандатних округах за правилом відносного або абсолютної більшості. При таких виборах результати, отримані з використанням пропорційної системи, і результати, отримані з використанням плюральний або мажоритарною систем, є незалежними. Така система діяла в Росії в період 1993-2003 рр., Коли 225 депутатів Державної Думи обиралися за партійними списками в єдиному федеральному окрузі і 225 депутатів обиралися у багатомандатних округах за правилом відносної більшості.

У пов'язаних змішаних виборчих системах частина депутатів обирається за партійними списками у багатомандатних округах, частина - в одномандатних округах. Загальне число місць для кожної партії підраховується на основі відсотка голосів, отриманих за пропорційною системою, і з нього віднімається число місць, отриманих в одномандатних округах. Таким чином, пропорційний розподіл місць дозволяє компенсувати недоліки обрання депутатів в одномандатних округах. Така система діє, наприклад, в Угорщині та Німеччині.

Пошук більш досконалих систем, які гарантували б можливо більш справедливий представництво в органах влади різних політичних сил, продовжується у багатьох країнах. Вирішення цього завдання, крім іншого, важливо й тому, що політичні рухи і партії, що не мають парламентського представництва, нерідко орієнтуються на позапарламентські методи боротьби. В якості вдалих знахідок можна навести приклад обмежено мажоритарної системи з встановленням квот для меншості. В інших випадках передбачається врахування всіх голосів, поданих за малі партії або в рамках великих регіонів, або в масштабах країни. Мандати при такій системі розподіляються пропорційно.

  • [1] Політологія. Короткий курс лекцій: навч, посібник / під ред. І. Є. Тімерманіс. СПб., 2012. С. 56.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук