Навігація
Головна
 
Головна arrow Література arrow Історія давньоруської літератури
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Основні ідеї початкового літопису

Уже в самій назві - "Се повести времян'них років, откуду є пішла Руська земля, хто в Києві чача первее княжити, і звідки Руська земля стала есть" - міститься вказівка на ідейно-тематичне зміст літопису. Руська земля, її історичні долі, починаючи з моменту виникнення і кінчаючи першим десятиліттям XII ст., Стоять в центрі уваги літописі. Висока патріотична ідея могутності Руської землі, її політичної самостійності, релігійної незалежності від Візантії постійно керує літописцем, коли він вносить у свою працю "перекази давнини глибокої" і справді історичні події недавнього минулого.

Літописні оповіді надзвичайно злободенні, публіцистічни, виконані різкого засудження князівських усобиць і чвар, що послаблюють могутність Руської землі, призову дотримуватися Руську землю, не осоромити землі Руської у боротьбі з зовнішніми ворогами, в першу чергу зі степовими кочівниками - печенігами, а потім половцями.

Тема батьківщини є визначальною, провідною в літописі. Інтереси батьківщини диктують літописцю ту чи іншу оцінку вчинків князя, є мірилом його слави і величі. Живе почуття Руської землі, батьківщини і народу повідомляє російській літописцю ту небувалу широту політичного обрію, яка невластива західноєвропейським історичними хроніками.

Вдумаймося в заголовок, дане початковій російської літопису, - "Повісті времян'них років". Адже слово "повісті" означає тут розповідь, т. Е. Те, що розказано про минуле Руської землі з метою встановити, "звідки є пішла Руська земля, хто в Києві нача первее княжити ... "Якщо робота зі складання літопису почалася в 30-40-і роки XI ст., то її творці виступили не тільки в якості істориків-дослідників, але і в якості перших істориків-письменників. Їм насамперед потрібно було добути матеріал про минулі роки, відібрати його, літературно обробити і систематизувати - "покласти по ряду".

Таким матеріалом, мабуть, були усні історичні перекази, легенди, епічні героїчні пісні, потім письмові джерела: грецькі, болгарські хроніки, агіографічні література.

З письмових джерел літописці запозичують історичну християнсько-схоластичну концепцію, пов'язуючи історію Руської землі із загальним ходом розвитку світової історії. "Повість временних ліг" відкривається біблійною легендою про поділ землі після потопу між синами Ноя - Сімом, хамом і Яфетом. Слов'яни є нащадками Яфета, т. Е. Вони, як і греки, належать до єдиної сім'ї європейських народів.

Літописців цікавлять долі слов'янських народів у далекому минулому (V-VI ст.), Розселення східних слов'янських племен в басейні Дніпра та його приток, Волхова і озера Ільмень, Волго-Окського межиріччя, Південного Бугу та Дністра; вдачі і звичаї цих племен, з яких з розвитку культури виділяється плем'я полян. Літописці шукають пояснення походження назв як окремих племен, так і міст, звертаючись до усній легенді. Вони співвідносять події, що сталися в Руській землі, з подіями грецькими та болгарськими. Ними усвідомлюється велика культурна місія перших слов'янських "вчителів" і "філософів" Кирила і Мефодія, і в літопис заносяться відомості про діяльність цих великих братів, пов'язаної з винаходом абетки "словенської".

Нарешті, їм вдається "встановити" першу дату - 6 360 г.- (852 р) [1] - у поминання в "літописанні гречьетемь" "Руської землі". Ця дата дає можливість покласти "числа по ряду", т. е. приступити до послідовного хронологічним викладу, точніше, розташуванню матеріалу "польотам" - по роках. А коли вони не можуть прикріпити до тієї чи іншої дати ніякої події, то обмежуються простою фіксацією самої дати (наприклад: "в літо +6368", "в літо 6369"). Хронологічний принцип давав широкі можливості вільного поводження з матеріалом, дозволяв вносити в літопис нові оповіді і повісті, виключати старі, якщо вони не відповідали політичним інтересам часу й автора, доповнювати літопис записами про події останніх років, сучасником яких був її укладач.

В результаті застосування погодного хронологічного принципу викладу матеріалу поступово складалося уявлення про історію як про безперервну послідовного ланцюга подій. Хронологічна зв'язок підкріплювалася генеалогічної, родової зв'язком, наступністю правителів Руської землі, починаючи від Рюрика і кінчаючи (в "Повісті временних літ") Володимиром Мономахом.

У той же час цей принцип надавав літопису фрагментарність, на що звернув увагу І. П. Єрьомін [2].[2]

  • [1] Літописець користується середньовічною системою літочислення від "створення світу". Для перекладу цієї системи в сучасну необхідно з дати літопису відняти +5508.
  • [2] Див .: Єрьомін І. П. "Повість временних літ" як пам'ятник літератури. // Єрьомін І. П. Література Давньої Русі. М .; Л., 1966. С. 15.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук