Навігація
Головна
 
Головна arrow Етика та Естетика arrow Естетика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Світогляд

Мислення людини носить образнопонятійний характер. Воно визначається не тільки стилем мислення того суспільства, в якому він живе, і тієї соціальної і професійної групи, в рамках якої протікає його діяльність, але істотно залежить також від того світогляду і того світовідчуття, які складаються в людини поступово і стихійно і визначається по перевазі його соціальним середовищем. Світогляд і світовідчуття являють собою систему уявлень про навколишній світ і місце людини, суспільства і людства в ньому, про ставлення людини до світу і до самого себе, а також відповідають цим уявленням основні життєві позиції людей, їх переконання, ідеали, принципи діяльності, ціннісні орієнтації .

Світогляд має складний, описово-оцінний характер і є значною мірою імпліцитним, що не артикульованим. Поняттю світогляду близькі поняття "загальна картина світу", "світосприйняття", "світогляд", "світорозуміння".

Важливу роль у формуванні світогляду відіграє мистецтво. Світогляд систематизує представле ім'я про світ і людину, що виробляються мистецтвом, і спрямовується, як і воно, до універсального, останньому, кінцевому. У першу чергу мистецтво дає найпоширеніші і найдієвіші оцінки, субординації цінностей, постачає нас розумінням основних форм життя. "Світогляд, - говорить М. Шелер, - керуючий всією культурою або однією особистістю вид селекції та членування, в якому воно фактично вбирає чисту сутність фізичних, психічних і ідеальних речей незалежно від того, як відбувається їхнє усвідомлення і навіть чи відбувається це усвідомлення взагалі" [1].[1]

Виявлення "чистої сутності" всього того, що оточує людину, і тим більше визначення того, як він має діяти в майбутньому, є однією з важливих завдань мистецтва. Тільки воно здатне уявити такі "сутності" в образній, доступною кожному або майже кожній людині формі.

Менталітет

Під ментальним зазвичай мається на увазі те, що має відношення до розуму в його функціональному аспекті (сприйняття, уява, нам'яти, бажання і т.д.) або в його змістовному аспекті (чуттєві образи, чуттєві дані та інші змісту, наявні в умі) . Менталітет - це "склад розуму", соціально-психологічні установки, способи сприйняття, манера відчувати і думати. Поняття менталітету утвердилося в інтелектуальному житті Заходу як необхідна поправка до склався в XVIII-XIX ст. ототожнення свідомості з розумом. Менталітет означає щось спільне, що лежить в основі свідомого і несвідомого, логічного та емоційного, тобто глибинний і тому важко фіксується джерело мислення, ідеології та віри, почуття і емоцій. Менталітет невіддільний від самих підстав соціального життя, і не дивно, що мистецтво являє собою одне з найбільш дієвих засобів формування менталітету.

Ідеологія

Ідеологія являє собою прийняту в конкретному суспільстві систему уявлень та ідей, в яких усвідомлюються і оцінюються відносини людей до суспільства і один до одного, осмислюються соціальні проблеми і конфлікти і намічаються цілі соціальної діяльності. Ідеологія говорить не тільки про те, що "є" в соціальному житті, а й про те, що "повинно бути" в ній. У завдання ідеології входять, по-перше, розуміння суспільства і людини і, по-друге, стандартизація свідомості людей, управління ними шляхом формування певного типу їхньої свідомості. Ідеологія має, таким чином, два аспекти: світоглядний (загальне уявлення про суспільство і людину) і практичний (правила мислення і поведінки).

Людина завжди орієнтований на сенс. Прагнення до пошуку і реалізації людиною сенсу свого життя деякі психологи розглядають як уроджену мотиваційну тенденцію, притаманну всім людей власне і є двигуном поведінки й розвитку особистості. Суспільство, як і людина, також націлене на сенс. Воно прагне зрозуміти сенс свого існування і відчуває фрустрацію або вакуум, якщо це залишається нереалізованим. Результатом пошуку суспільством сенсу свого існування і є створювана ним ідеологія.

Особливість ідеології як засобу зміцнення суспільства в тому, що вона не просто вписує людини в суспільство, в систему соціальних зв'язків, а прагне зробити його прихильником цілком конкретного суспільства і супротивником всякого іншого суспільного устрою і будь іншої ідеології.

Особливо наочно роль мистецтва у зміцненні в суспільстві ідеології проявляється в закритих суспільствах, ідеологія яких сформульована жорстко і однозначно, а всяке відступ від неї карається. У середньовічному суспільстві не тільки філософія, але й мистецтво було "служницею теології", одним з важливих засобів зміцнення панувала тоді релігійної ідеології. У комуністичному суспільстві перед мистецтвом прямо ставилося завдання ефективно підтримувати комуністичну ідеологію. Це завдання безпосередньо включалася в саме визначення методу комуністичного мистецтва - соціалістичного реалізму. Соціалістичний реалізм - художній метод літератури і мистецтва, що представляє собою естетичне вираження соціалістично усвідомленої концепції світу і людини, обумовленої епохою боротьби за встановлення і творення соціалістичного суспільства. Зображення життя у світлі ідеалів соціалізму обумовлює і зміст, і основні художественноструктурние принципи мистецтва соціалістичного реалізму [2]. Буржуазна ідеологія відрізняється від ідеології комуністичної тим, що складається стихійно, є несистематично, розпливчатою і аморфною, що не обслуговується особливою, що спрямовується з єдиного центру групою людей. Впровадження цієї ідеології в уми й душі людей не є чиєюсь професією. Буржуазна ідеологія непомітна, майже як те повітря, яким дихає людина капіталістичного суспільства. Підтримка мистецтвом даного суспільства своєї ідеології набагато менш помітна, ніж підтримка мистецтвом соціалістичного реалізму ідеології комуністичної. І, тим не менш, не тільки в комуністичному, а й в капіталістичному суспільстві одна з провідних соціальних функцій мистецтва - ідеологічна, яка полягає у всілякої підтримки мистецтвом пануючої в суспільстві ідеології.[2]

Мораль. Особлива цінність моралі як засобу зміцнення суспільства в тому, що від контролю моралі неможливо ухилитися. Моральна совість індивіда залишається з ним навіть тоді, коли він знаходиться наодинці з собою; докори сумління здатні впливати не тільки на зовні спостерігається поведінка індивіда, але й на самі таємні його думки і наміри. У цій своїй повсюдності мораль схожа з релігією. Але якщо всезнаючий і всевидюче бог перебуває поза індивіда, то моральний еквівалент бога - совість - корениться в самій свідомості індивіда. Мораль - найважливіше знаряддя людства, що стоїть в одному ряду з природною мовою. Сформована стихійно історично, мораль існує тисячоліття. По суті, вона настільки ж стара, як і саме людське суспільство. Завдяки чому тримається мораль? Судячи з усього, не через особливо вагомі доводів розуму, а в силу багатовікової традиції. У створенні і підтримці цієї традиції істотну роль завжди відігравало мистецтво. Воно дає простим "істинам моралі" і тієї традиції, на яку вони спираються, яскраве, образне, доступне кожному втілення.

  • [1] Шелер М. Положення людини в космосі // Вибрані твори. М., 1994. С. 11.
  • [2] Див .: Філософський енциклопедичний словник. М., 1983. С. 633.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук