Навігація
Головна
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Нові показники економіки країни і національні рахунки

Чому змінився тип економічних показників?

Зростання національного багатства в умовах доіндустріального та індустріального виробництва вимірювався за допомогою показників, що відбивали збільшення масштабів розвитку тільки матеріального виробництва. Для цього застосовувався показник сукупного суспільного продукту, який включав всі вироби матеріального виробництва, створені за певний період (звичайно за рік).

Зовсім інший тип показників відображає стан національного господарства в умовах розвитку третьої стадії виробництва на основі НТР. Про це свідчить, наприклад, той факт, що в 1990-х рр. в сфері послуг у високорозвинених країнах було створено приблизно 2/3 усієї нової вартості продукції.

В даний час вихідним для економічних вимірювань є показник валової (загальної) вартості всієї продукції. Вона дорівнює сумі продажів всіх товарів і послуг. Оскільки проміжні вироби повторно підсумовуються на кожній технологічній стадії виготовлення готової продукції, їх віднімають з валової вартості. Так утворюється головний показник - валовий національний продукт.

Валовий національний продукт (ВНП) - це сукупна вартість кінцевих (готових) продуктів, які створені, розподіляються та використовуються в національному господарстві протягом року. Створений ВНП визначається як сума валової доданої вартості (додана вартість - різниця між продажами фірм і їх покупками матеріалів і послуг інших фірм) для всіх галузей.

У показник ВНП входить чистий експорт (різниця між вартістю вивезених з країн товарів і вартістю ввезених товарів). Однак у різних країнах питома вага зовнішньоторговельної діяльності неоднаковий. Тому для міжнародних зіставлень ступеня розвиненості економіки застосовується показник валового внутрішнього продукту (ВВП).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) являє собою валовий національний продукт за вирахуванням сальдо платіжного балансу (різниці між вартістю експорту та імпорту). У цьому показнику враховуються кінцеві результати економічної діяльності тільки всередині кожної країни.

У практиці міжнародних зіставлень рівня економіки різних країн застосовується, природно, показник ВВП, який не враховує різницю обсягів експорту та імпорту. Наприклад, при порівнянні загальних обсягів економіки США і Росії доводиться враховувати дуже велика різниця у співвідношенні розмірів експорту та імпорту цих країн. У 2010 р в США обсяг імпорту перевищив обсяг експорту на суму 690 млрд дол., У той час як в Росії, навпаки, експорт перевищив імпорт на 167 млрд дол.

На базі показників ВНП та ВВП визначається важливий для економіки країни показник - національний дохід.

Національний дохід - це сукупність доходів всіх учасників сфер матеріального виробництва і нематеріальних послуг.

Розглянутий нами тип економічних показників не є ідеальним. Певною трудністю є підрахунок вартості низки благ і послуг. Справа в тому, що деякі речі (державні або суспільні блага) і послуги не продаються і не мають ринкової ціни. Тому вони включаються в ВНП за особливою методології розрахунку - по умовно нарахованої вартості.

Мається ще одна особливість показника ВНП - його вартість підраховується як сума продажів кінцевої продукції в ринкових цінах.

Економічний парадокс

У США в обліку житлових послуг, якими користуються власники власних будинків, до складу ВНП умовно включається орендна плата, яку вони нібито платять самі собі. Вартість послуг юристів, поліцейських, сенаторів та інших подібних працівників умовно включається за показником їхньої заробітної плати.

Тим часом в умовах інфляції ціни спотворюють дійсну вартість ВНП. Тому розрізняють номінальний ВНП - суму кінцевих товарів і послуг в поточних ринкових цінах, і реальний ВНП - вартість товарів і послуг, виміряну у постійних цінах (цінах базового року).

Знаючи номінальний і реальний ВНП, ми можемо підрахувати дефлятор (від лат. Deflatio - здування) ВНП (дефлятор цін ВНП). Дефлятор ВНП - це відношення номінального обсягу ВНП до реального:

Отже, ми розглянули основні національні показники.

Призначення національних рахунків

Як відомо, жодна виробниче підприємство не обходиться без бухгалтерського обліку. Такий облік дозволяє визначити ресурси і результати фінансової (грошової) та господарської діяльності підприємств, отримати достовірні дані про їх роботу.

Оскільки держава стало регулювати економіку, то йому знадобилося ввести своєрідну національну бухгалтерію - облік грошових коштів і матеріальних цінностей з дотриманням певних правил і форм документації, заносити відповідні відомості до бухгалтерські рахунки.

Один з принципів бухгалтерського обліку - ведення подвійного запису в бухгалтерському балансі (від фр. Balance - ваги). В одній половині бухгалтерських рахунків записують доходи, а в прямо протилежною - витрати. Іншим принципом є рівність доходів і витрат. Так, всі витрати на придбання продуктів є доходом виробників цих продуктів.

Звідси випливає можливість запровадження всеосяжного обліку в масштабі всієї країни. Такий облік здійснюється у вигляді національних рахунків.

Національні рахунки - це система взаємопов'язаних економічних показників, які характеризують виробництво, розподіл і використання ВНП і національного доходу.

Такі рахунки стали використовуватися ООН в міжнародній статистиці з 1953 р Ця система застосовувалася більш ніж в 150 країнах світу з ринковою економікою. У нашій країні вона введена з 1995 р У національних рахунках узагальнена інформація про економічні операціях господарських одиниць з чотирьох секторах. Для цього застосовуються агреговані показники (агрегувати - узагальнювати якісь однорідні величини з метою отримання більш загальних показників). До них відносяться:

  • "підприємства" - підприємства, організації або установи, які створені заради отримання прибутку;
  • "домашні господарства" - населення як споживач, а також некомерційні організації (профспілки, благодійні товариства, аматорські спортивні асоціації, приватні некомерційні школи, лікарні, вузи);
  • "державні установи" - державний апарат (адміністрація, армія, поліція, працівники судочинства); заклади науки, культури, освіти та охорони здоров'я (фінансовані державою);
  • "зарубіжні країни" - те, що знаходиться за межами національного господарства.

Основу національних рахунків складають зведені рахунки. Прикладом може служити баланс доходів і витрат в масштабі нації (ВВП). У цьому балансі підраховується загальна сума доходів господарських одиниць і населення (оплата праці, прибуток, інші види доходів, амортизація). Витрати складаються з трьох груп: фактичне кінцеве споживання домашніх господарств, кінцеве споживання органів державного управління та валове нагромадження основного капіталу.

Про те, що являє собою структура валового внутрішнього продукту за джерелами доходу в нашій країні, можна судити за статистичними даними системи національних рахунків (табл. 17.3). З даних табл. 17.3 випливає, що система національних рахунків в Росії дозволяє, зокрема, виявити величину прихованої оплати праці, яка усувається з оподаткування.

Таблиця 17.3. Структура ВВП за джерелами доходів в 2010 р,% до підсумку

Валовий внутрішній продукт у ринкових цінах

Всього (100%)

У тому числі: оплата праці найманих працівників

36,1

прихована оплата праці найманих працівників

14,3

чисті податки на виробництво та імпорт

18,2

валовий прибуток економіки та валові змішані доходи

31,4

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук