Навігація
Головна
 
Головна arrow Педагогіка arrow Полікультурна освіта в багатонаціональному соціумі
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Країни Центральної та Південно-Східної Європи

Ряд країн Центральної Європи здійснюють спільні дії по зміцненню спільного освітнього мультикультурного простору. Так, зусиллями Австрії, Словаччини, Чехії та Угорщини створена особлива "Центральноєвропейська регіональна мережа з обміну в освіті". У рамках цієї мережі міжкультурного співробітництва у сфері освіти функціонує кілька навчальних закладів, де передбачено вдосконалення програм в напрямку інтенсивного вивчення англійської мови, однієї з мов країн Центральної Європи, а також введення навчального курсу "Європеїстика" (European Studies). Мережа також організовує семінари та курси підвищення кваліфікації викладачів цих шкіл, пропонує відповідні методики, навчальні посібники.

Уряду Центральної та Південно-Східної Європи офіційно поділяють ідеї крос-культурної освіти. У законодавстві Болгарії, Полину, Хорватії знайшли відображення документи Євросоюзу, ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій про підтримку культурно-освітніх інтересів етнічних меншин.

Так, у Болгарії головними адресатами політики крос- культурної освіти, згідно з рекомендаціями Євросоюзу, є етнічні турки і цигани, які до останнього часу піддавалися ассимиляционному тиску. За різними статистичними даними, число болгарських циган коливається від 200 до 800 тис.

Євросоюз фінансує особливе початкове навчання болгарських циган, а також їх навчання у звичайних загальноосвітніх навчальних закладах. Болгарія взяла на себе зобов'язання організовувати двомовне навчання циган (на циганському та болгарською). Створені циганські школи так званого нижчого рівня, в програму яких включені танці та пісенний фольклор цього етносу. Крім того, частина циганських дітей допускають у загальноосвітні школи більш високого рівня. При реалізації зазначених заходів виникли, однак, серйозні перешкоди. Перебуванню циган у повноцінних загальноосвітніх школах противляться сім'ї етнокультурного більшості. Влада допускають присутність в класах таких шкіл нс більше чотирьох-п'яти циганських дітей. Так що десегрегація циганської громади у сфері освіти залишається багато в чому лише декларацією.

Діючий в Польщі Закон про систему освіти формулює зобов'язання, що випливають із Загальної декларації прав людини (1948) та Міжнародної конвенції про права дитини ООН (1989). Польське законодавство гарантує національним меншинам збереження національної, етнічної, мовної та релігійної ідентичності, можливість навчання рідною мовою, використання цінностей національних історії та культур. Для дітей із національних меншин на прохання батьків організовується навчання в окремих групах, класах і школах, або групах, класах і школах з додатковим вивченням рідної мови, або в об'єднаних міжшкільних групах.

Країни колишньої Югославії зіткнулися з необхідністю включати мультикультурний компонент при організації шкільної та вищої освіти. Подібна необхідність викликана в першу чергу тим, що після розпаду Югославії в кожній з цих держав виявився чималий відсоток населення, що складався з етнічних і релігійних меншин.

Як приклад шкільної політики в цій ситуації можна звернутися до державного курсу Хорватії [1]. Конституція цієї країни гарантує культурно-освітні права національних меншин: свободу мови, писемності, культурної автономії. Влада Хорватії також проголосили прихильність шкільного курсу на облік мультикультуралізму. При здійсненні національної освіти поставлено два завдання. По-перше, забезпечити провідне місце в програмах освіти культурним цінностям хорватів шляхом скорочення в програмах відомостей про культуру інших республік колишньої Югославії і одночасно збільшення обсягу викладання творів хорватських письменників. По-друге, дотримуватися культурно-освітні інтереси національних меншин і ініціювати в загальноосвітніх навчальних закладах діалог хорватської культури та інших субкультур. Для цього надається державна підтримка школам і класам етнічних чехів, угорців, італійців та інших малих етнічних спільнот. У ряді випадків, наприклад у італійських і угорських загальноосвітніх навчальних закладах, поряд з загальнонаціональними впроваджуються особливі навчальні програми з вивчення культури і мови тих чи інших малих етнокультурних груп.[1]

В цілому результати політики крос-культурної освіти залишаються в Хорватії незначними. Примітно в цьому зв'язку положення навчальних закладів нових національних меншин: сербів, боснійців-мусульман, словенців. Ці громади налаштовані конфронтаційно і наполягають на особливій організації освіти у відповідності зі своєю релігією, культурою, історією. Особливо гостра ситуація навчання сербського населення. Серби зберігають мережу власних загальноосвітніх шкіл, які фактично не підтримують контактів з навчальними закладами, де навчаються хорвати.

У Хорватії, правда, звучать голоси прихильників змішаного навчання сербів і хорватів, яких пов'язує спільність історії, культури та мови. Однак дотепер політичного рішення на користь сербсько-хорватського діалогу у сфері освіти не знайдено. Пояснення лежить на поверхні: занадто глибокі рани, нанесені цим двом етнокультурним громадам в ході недавньої запеклої громадянської війни при розпаді Югославії.

  • [1] Multicultural reality and Perspectives in Croatia. Zagreb, +1997.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук