Балтія

Педагогічна політика Латвії, Литви та Естонії в чому йде врозріз з курсом Євросоюзу на крос-культурна освіта. Йдеться про недотримання культурно-освітніх прав національних меншин, в першу чергу російських і російськомовних.

У державних деклараціях країн Балтії з питань освіти і культури немає прямих рекомендацій дискримінації меншин. У деяких випадках навіть визнається правомірність обліку мультикультурного фактора в педагогічній політиці. У Генеральній концепції освіти в Литві записані наступні принципи: "Залучення до литовської культури, збереження її ідентичності та історичної цілісності. Освіта захищає і заохочує плюралістичну культуру, збагачену національними меншинами" [1].[1]

Аналіз законотворчої діяльності країн Балтії показує, що подібні декларації перекреслюються іншими офіційними документами. Так, в латвійському і естонському законодавствах немає визначення національних меншин. Названі три категорії юридичних осіб, що проживають в країні: громадяни, громадяни іноземних держав та негромадяни. До останніх відносяться насамперед близько 600 тис. Російськомовних жителів. Отримання ними громадянства надзвичайно ускладнене. Влада навіть формально відмовляються від міжкультурного діалогу і фактично дискримінують представників національних меншин. У країнах, де росіяни й російськомовні становлять близько 40% населення, вони, по суті, піддаються планомірному культурному ущемлення і в кращому випадку - асиміляції. Одна з демонстративних акцій в такому напрямку - прийняття латвійським парламентом у травні 2005 р урізаного варіанту загальноєвропейських документів про гарантії культурних прав для національних меншин. Згідно з офіційною латвійської версії, в число людей, які вправі розраховувати на подібні гарантії у сфері освіти, не потрапили сотні тисяч російських і російськомовних, які мають принизливий статус негромадян.

У країнах Балтії вільне використання і розвиток мов національних меншин різко обмежена. Наприклад, російська та польська мови (мови особливо великих національних меншин) не названі суб'єктами права в законах про мови. В цілому педагогічна політика Латвії, Естонії, Литви має на меті витіснити зі сфери культури, освіти мови і культуру національних меншин. Фігурально висловлюючись, система освіти подібна наповненому тюбику, звідки вичавлюють навчання і виховання в рамках культури етноменьшінств. Витісняються насамперед російськомовні школи і викладання російською мовою. 1

Формально законодавство в країнах Балтії зберігає за нацменшинами, у тому числі російськомовними, право навчатися рідною мовою. Так, Законом Латвії про освіту визначено, що таке право можна реалізувати в приватних навчальних закладах, а також державних і самоврядних навчальних закладах. Однак реальні можливості нацменшин, особливо російськомовних, для отримання освіти рідною мовою значно обмежені. Російськомовним загальноосвітнім навчальним закладам нерідко відмовляють у державній підтримці (у тому числі фінансової). На так званий національний блок (рідна мова, література, історія території, з якої відбувається меншість) в середніх школах національних меншин відведено 25% навчального часу; 75% навчального часу має займати викладання загальноосвітніх предметів латиською мовою. У неповній середній школі передбачений поступовий перехід від мови сім'ї на латиську мову з використанням білінгвального навчання. Планується також перехід в середніх державних школах до навчання тільки латиською мовою. Є плани ввести загальне навчання латиською мовою і в початковій школі.

Зрозуміло, скорочення числа навчаються російською мовою значною мірою можна пояснити тим, що розширюється навчання корінних етносів рідною мовою. Однак є й інша причина - дискримінаційна політика влади щодо російськомовних.

Офіційна влада Латвії справедливо печуться про розвиток національної школи за допомогою розширення використання латиської мови. За вони бачать такий розвиток не в діалозі латвійської та російськомовної культур, а в дискримінації останньої. Замість того щоб відповідним чином реформувати школу російською мовою, її прагнуть попросту викоренити.

  • [1] General concept of education in Lithuania. Vilnius, 1994.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >