Шляхи вдосконалення валютно-фінансових відносин у зовнішньоекономічній діяльності

Під валютно-фінансовими відносинами у зовнішньоекономічній діяльності слід розуміти систему взаємодій курсів валют і позикових капіталів різних країн при здійсненні зовнішньоторговельних операцій.

Централізоване управління валютними ресурсами, зуміло раніше захистити економіку країни від небажаного впливу коливань цін, створило такі негативні тенденції, як зниження зацікавленості підприємств у розвитку експорту, погіршення його товарної структури.

Для усунення цих тенденцій завершений перехід до розрахунків у вільно конвертованій валюті. Необхідно також регулярно встановлювати реальний курс валюти Росії до іноземних валют, створити валютний ринок і досягти оборотності (конвертованості) рубля.

Реальним вважається такий курс валюти, який забезпечує оптимальну збалансованість міжнародних розрахунків. Рівновага міжнародних розрахунків означає, що курс валюти перебуває на рівноважному рівні, що не потребує корегування. У реальному житті рівновагу може зберегтися дуже малий час, так як через самостійності підприємств у зовнішньоекономічній діяльності, систематичних зрушень цін порушується збалансованість міжнародних розрахунків, а курс валюти відхиляється від рівноважного рівня.

У свою чергу, виникає необхідність функціонування незалежного ні від будь-чиєї волі природного регулятора порушених рівноваг в міжнародних розрахунках. Таким регулятором виступає вільний валютний ринок, на якому здійснюється купівля-продаж валют.

На аукціонах, проведених в різних місцях країни, і в тому числі на валютних біржах, продавцями і покупцями є, в основному, підприємства, організації, кооперативи, спільні підприємства. Вони можуть продавати і купувати іноземну валюту за валюту Росії за ринковим курсом. Такий підхід є основою організації постійно діючого валютного ринку, де й буде формуватися курс рубля до іноземних валют.

Завдяки створенню валютного ринку з'являється можливість виникнення внутрішньої оборотності валюти Росії, і її громадяни зможуть здійснювати платежі за кордон і купівлю валюти без обмежень.

Але в той же час виникає необхідність досягнення наступних фінансово-економічних положень: проведення реформи банківської і фінансової систем; збалансованості грошової маси і товарних ресурсів, створення ринків товарів народного споживання і засобів виробництва; приведення рівня і структури цін усередині країни у відповідність з цінами світового ринку.

Валютна оборотність передбачає відмову від адміністративних обмежень на експорт та імпорт товарів, збалансовану взаємопов'язаність товарних і грошових потоків, високий ступінь відкритості економіки Росії та її активне входження у світову економіку. У свою чергу, взаємодія світової економіки надасть сильний вплив на необхідність ліквідації нерентабельних виробництв, викличе ряд структурних зрушень в економіці, які виявляться складними і болючими процедурами не тільки для людей, зайнятих на цих виробництвах, а й для всієї країни. Проте досягнення валютної оборотності вимагає таких зусиль.

Важливим напрямом вдосконалення валютнофінансових відносин російських підприємств, організацій у зовнішньоекономічній діяльності є вміле і раціональне використання кредитів, що надаються зарубіжними партнерами через світовий ринок позичкових капіталів.

Світовий ринок позичкових капіталів виступає як сукупність попиту і пропозиції на позичковий капітал позичальників і кредиторів різних країн.

Перехід величезних мас коштів у позичковий капітал та їх перерозподіл між країнами через ринковий механізм прискорюють структурні зрушення у світовій економіці.

Залежно від економічного змісту операцій на світовому ринку позикових капіталів його можна розділити на два основні сектори: світовий грошовий ринок і світовий ринок капіталів.

Світовий грошовий ринок визначає попит і пропозиція позичкового капіталу, функціонуючого в якості міжнародного платіжного засобу. Акумулюються на ньому грошові кошти (зазвичай у вигляді депозитів) і надані позички носять короткочасний характер і призначені головним чином для обслуговування сфери обігу.

У другому секторі позичковий капітал виступає не як гроші, а як самозростаюча вартість. Запозичення здійснюються тут на тривалий час і в основному використовуються для капіталовкладень.

Міжнародний кредит - це позика в грошовій або товарній формі, що надається кредиторами однієї країни позичальникам з іншої країни на умовах терміновості і сплати відсотків.

У більш широкому плані дане поняття включає і закордонні портфельні інвестиції - вкладення капіталу в іноземні облігації, акції зарубіжних підприємств, інші цінні папери з метою отримання доходу.

В даний час держава в країнах з розвиненим ринком допомагає вивезенню капіталу і саме бере участь у вивезенні державного капіталу в інші країни у вигляді пільгових кредитів, дарів та іншої допомоги. При цьому досягається мета не тільки отримання прибутку, а й забезпечення довгострокового економічного взаємодії з різними країнами. Постійно збільшується частка прямих закордонних інвестицій. Тільки в США на їх частку припадає одна третина. Це викликано, насамперед, прагненням інвестора долучитися до нової технології, обходу митних бар'єрів, зниження витрат на охорону навколишнього середовища.

Відбувається також посилення міграції приватного капіталу між промислово розвиненими країнами - до 75% всього експорту приватного капіталу. Здійснюється поступовий розвиток відносин між країнами з ринковою економікою та країнами Східної Європи та СНД.

Вивіз капіталу являє собою переміщення за кордон вартості в товарній або грошовій формі з метою отримання підприємницького прибутку або відсотків.

Мається експорт підприємницького та позичкового капіталу. Вивіз підприємницького капіталу - це довгострокові закордонні інвестиції, що дозволяють створювати за кордоном філії, дочірні компанії, змішані підприємства.

Власниками основних сум позичкових капіталів є транснаціональні банки, фінансові компанії, фондові біржі та інші кредитно-фінансові установи.

Основні їхні клієнти-позичальники па світовому ринку капіталів - транснаціональні корпорації, державні органи, найбільші господарські організації.

Провідними фінансовими центрами світу є Токіо, Нью-Йорк, де розташовані найбільші у світі фондові біржі. Фінансовим центром Європи є Лондон. Найбільші обсяги довгострокових позик забезпечують Цюріх і Франкфурт-на-Майні. Постійно зростає роль Японії як найбільшого кредитора світу.

У світовій практиці використовуються різноманітні форми міжнародного кредиту, классифицируемого за кількома ознаками.

За цільовим призначенням міжнародні кредити поділяються на пов'язані і фінансові. Пов'язані кредити мають строго цільовий характер, закріплений у кредитній угоді. Наприклад, комерційні кредити - для закупівлі певних товарів та оплати послуг, інвестиційні кредити - для будівництва конкретних об'єктів.

Фінансові кредити, як правило, не мають строго цільового призначення і використовуються на розсуд позичальника.

За формою надання кредити бувають товарні та грошові. У товарній формі виступають в основному комерційні (фірмові) кредити, а в грошовій - фінансові в будь-якій валюті.

По термінах міжнародні кредити поділяються на короткострокові (до одного року), середньострокові (від одного року до 5-7 років) і довгострокові (понад 5-7 років). Короткостроковий кредит застосовується у зовнішній торгівлі і міжнародному обміні послугами. Експорт машин і устаткування фінансується за допомогою середньострокового кредиту. Довгостроковий кредит застосовується для фінансування виробничої сфери та інфраструктури.

Система довгострокового кредитування експорту - це сукупність кредитних документів впливу на виробництво і реалізацію продукції, що експортується, що включає також необхідну фінансово-правову основу.

При адміністративному підході до кредитування інвестування коштів в іноземній валюті на розвиток експортної бази в Росії здійснювалося з централізованих джерел. Економічна відповідальність підприємств за використання коштів була невисока. Тому зараз велика увага приділяється залученню валютних ресурсів для інвестування на позиковій основі.

Певні труднощі при кредитуванні викликає процес визначення відсотка за кредитами у валюті у зв'язку з частими змінами ставок на міжнародному грошовому ринку. Тому Центральний банк Росії через певний період повинен переглядати відсоткову ставку з метою ліквідації процентного ризику, а також він повинен дуже обережно й уважно надавати кредити у валюті, стежити за строго цільовим використанням коштів, впливати на порушника кредитної угоди.

Через кризових явищ у світовій економіці ризик неплатежу по державних кредитах різко збільшився. Цьому ж сприяє і політична нестабільність. Особливо важко, коли в країнах-боржниках змінюється політичний режим, загострюються внутрішні і зовнішні суперечності.

Різновидом міжнародного кредиту є емісія облігацій, акцій та інших цінних паперів на міжнародному ринку капіталів. При цьому банки виступають як посередники між позичальниками та інвесторами.

За останні 15 років у світі роль облігаційних позик зросла. Умови позик бувають різними. Практикується і фіксована процентна ставка на весь термін позики, і регулярно переглядається відповідно до кон'юнктури ринку. Однак обов'язково передбачається мінімальний рівень, нижче якого процентна ставка не опускається.

Позики випускаються зазвичай на термін від 3 до 15 років, але для першокласних позичальників вони бувають безстроковими. Можуть використовуватися й конвертовані облігації, тобто такі, які можна обміняти на акції підприємства- боржника. Існують облігації з варрантом - окремим документом, що дозволяє власнику викуповувати акції протягом зазначеного строку за фіксованим курсом. Представляють інтерес облігації з золотим варрантом, що дозволяє власнику купити золото за твердою ціною.

В даний час набули поширення євроноти - короткострокові і середньострокові зобов'язання з плаваючою процентною ставкою. Є еврокоммерческіе папери - зобов'язання приватних компаній, що випускаються на 3-6 місяців з невеликим обсягом оплати до відповідної базової ставки міжнародного грошового ринку.

Поширеним видом фінансового кредиту є синдиковані єврокредити, що формуються за рахунок ресурсів європейського ринку. Ці кредити видаються великими комерційними банками строком на 5-10 років. За ним зазвичай процентна ставка не встановлюється на весь термін, а переглядається через 3-6 місяців. Синдиковані кредити і облігації з фіксованою процентною ставкою в структурі міжнародного ринку капіталів займають більше 60%. В даний час регулярно здійснюється продаж цінних паперів Російської Федерації за кордоном.

 
< Попер   ЗМІСТ