Організація продажів за галузями страхування

Організація продажів страхових продуктів

Організація продажів страхових продуктів являє собою один з ключових і трудомістких процесів страхової компанії. Оскільки завданням системи збуту є встановлення і підтримання ефективної взаємодії страховика і страхувальника, то прибутковість компанії буде прямо залежати від того, як ця система організована.

Основний принцип системи збуту страховика полягає в максимальному задоволенні споживача і завдяки цьому забезпеченні високого рівня продажів страхових продуктів. Сам по собі збут страхових послуг являє собою послідовність операцій, які включають в себе наступні основні етапи:

  • 1) підготовчу діяльність (сегментація ринку, виявлення потенційних клієнтів; визначення наявних і потенційних попиту і потреб; визначення оптимального каналу доступу до страхувальника);
  • 2) продаж страхового продукту (встановлення контакту з клієнтом; формування переконання страхувальника в необхідності придбання страховки; оформлення договору страхування);
  • 3) післяпродажне обслуговування (інформаційне, юридичне та консультаційний супровід договору страхування; розслідування, оцінка збитку, врегулювання страхових випадків; сприяння в ліквідації наслідків страхової події).

Система продажів може бути побудована відповідно до сегментами страхового ринку і мати свої риси в залежності від цільової аудиторії, потреб ринку, характеристик страхового продукту. Так, тс чи інші особливості системи збуту страховика можуть визначатися таким чином:

  • 1) поведінкою споживачів на стадії придбання страхового продукту:
    • - Активність чи пасивність споживача при придбанні страхового покриття (відповідно, система продажів для активних страхувальників називається пасивною, і навпаки);
    • - Чутливість до ціни страхового продукту;
    • - Чутливість до якості (опрацьованості) страхового продукту, а також якістю обслуговування на стадії продажу та врегулювання збитків;
  • 2) властивостями ризиків і самого страхового продукту:
    • - Необхідність глибокого опрацювання ризику при укладанні договору страхування,
    • - Складність врегулювання претензій при настанні страхової події;
    • - Наявність широкого переліку додаткових послуг в процесі дії договору страхування та при врегулюванні претензій.

Комбінація цих складових, що визначають властивості ризику і споживчу поведінку, обумовлює успіх чи невдачу збутової системи страхової компанії [1].[1]

Якщо канал збуту страхової продукції будується з урахуванням індивідуальних особливостей і потреб страхувальника, система буде ефективною. Це забезпечується завдяки грамотній сегментації ринку: страховик намагається спростити ринок, розділивши його на однорідні групи клієнтів із близькими страховими потребами і визначивши найбільш ефективні канали доступу до споживачів. Ось тут і необхідно знання ключових змінних, що визначають структуризацію системи продажів страхових послуг: соціально-демографічні характеристики споживачів (стать, вік, рівень доходу, соціальний статус та ін.); активність чи пасивність поведінки на стадії вибору та придбання продукту; чутливість до якості самого страхового продукту і якості обслуговування; чутливість до ціни; та ін.

У разі якщо страховик невірно оцінить ці особливості при продажах страхових послуг певного сегменту споживачів, підсумки його діяльності, а саме обсяг продажів, будуть незадовільними. Тому для забезпечення ефективних продажів страховик не тільки оцінює попит на послуги, але й продумує канали, способи і технології продажів.

Па практиці страхові компанії використовують різні канали продажів своїх продуктів. В даний час існує декілька типів каналів збуту страхової продукції:

  • 1) через представників страховика, які є його штатними і позаштатними співробітниками (агентами), і тоді цей канал збуту є частиною самої компанії;
  • 2) через незалежних спеціалізованих страхових посередників - брокерів - відповідно до наданих страховиком повноваженнями в рамках страхового співробітництва;
  • 3) через незалежних посередників, для яких продаж страхової продукції не є основним заняттям, - банки, супермаркети, автосалони, турагентства, пошта та інші організації - в рамках укладених зі страховиком угод про кооперацію;
  • 4) безпосередньо в офісі страхової компанії;
  • 5) по телефону, поштою або комп'ютерної мережі.

Якщо страхувальник безпосередньо звертається в страхову компанію за придбанням поліса і укладає безпосередньо договір страхування з нею, то ми маємо справу з прямим канатом продажів (direct insurance). Такий канал продажу обходяться страховику істотно дешевше, так як в ланцюжку збуту відсутні посередники і клієнт звертається безпосередньо до страховика. Він може це зробити, прийшовши в будь-який офіс, зателефонувавши або зайшовши на сайт страховика. За допомогою телефонного та інтернет-каналів страхова компанія може реалізовувати відносно прості страхові продукти, які не потребують огляду майна чи медичного огляду. Як правило, це стандартизовані поліси, які страхувальник може роздрукувати з Інтернету, отримати поштою або від кур'єра.

Останнім часом величезні можливості дня збільшення та спрощення продажів страховикам надає саме Інтернет. Завдяки створенню інтернет-офісу страховику вдається скоротити витрати па зміст реального офісу, а переклад всієї документації в електронну форму, автоматизований розрахунок параметрів договору та облік договорів, електронні платежі скорочують процес оплати праці величезного числа співробітників. Таким чином, транзакційні витрати але операціях у віртуальному офісі істотно нижче витрат на обслуговування клієнта в звичайному офісі.

Якщо ж висновок договорів страхування відбувається із залученням страхових посередників, то мова йде про непрямому способі продажів страхових продуктів. Також при непрямих продажах страхування може бути доповненням до основного продукту - автомобілю, дому, стільниковому телефону, побутовій техніці, пластикової банківської карті, туристичною путівкою і т.д.

Кожна з перерахованих вище систем збуту, що враховує свій капав продажів, володіє своїми достоїнствами і недоліками. А. II. Зубець провів оцінку слабких і сильних сторін кожного каналу за критеріями активності, вартості, можливості надання додаткових послуг, а також глибини опрацювання ризиків та аналізу страхових подій (табл. 1.4).

Таблиця 1.4. Властивості систем збуту страхової продукції

Властивості систем збуту страхової продукції

Примітка: "+" - відповідність даної системи вказаному критерію, "-" - невідповідність.

Система збуту сучасного страховика, що орієнтується на широкий спектр страхувальників, повинна включати в себе наступні основні елементи:

  • 1) активну систему збуту:
    • а) фізичним особам (структура для продажу полісів пасивним фізичним особам),
    • б) юридичним особам (агентська служба для продажу страхової продукції дрібним, середнім і великим підприємствам);
  • 2) пасивну систему збуту:
    • а) фізичним особам (система збуту страхової продукції для активних страхувальників),
    • б) юридичним особам (мережа для роботи з дрібними, середніми та великими фірмами, самостійно здійснюють вибір страховика).

У відповідності з цими елементами страховик здійснює вибір системи збуту (табл. 1.5)

Пасивної продажем для страхової компанії є ситуація, коли страхувальник здійснює пряме придбання поліса безпосередньо в офісі або торговій точці страховика. При цьому страхувальник виступає як активної сторони на відміну від страховика. Тут страхувальник знає, що йому потрібно, і самостійно здійснює свій вибір. Їх вибір чутливий до вартості поліса, тому страхова компанія може управляти їх попитом через систему знижок та акцій. Активні ж продажі припускають цілеспрямовані зусилля страхової компанії в залученні клієнтів. Тут дуже активно компанії вдаються до послуг агентів і брокерів. Їх діяльність буде розглянута в наступному параграфі.

Таблиця 1.5. Найбільш ефективні системи збуту стосовно до основнихклієнтським групам

Найбільш ефективні системи збуту стосовно до основних клієнтським групам

  • [1] Зубець Л. Н. Маркетингові дослідження страхового ринку. М.: Центр економіки і маркетингу, +2001.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >