Страховий тариф

Ця ступінь відповідності узгоджується з величиною страхового ризику, страховою сумою та умовами розрахунків за договором страхування. Припустимо, вартість договору страхування становить (2, а страховий тариф встановлений у розмірі т (як ставка страхової премії з одиниці страхової суми). Тоді твір (2 • т визначає ту премію, яку страхувальник виплачує страховику за те, що той бере на свою відповідальність ризики, які стосуються сфері безпосередніх майнових інтересів страхувальника. З цих премій створюються страхові резерви, за рахунок яких забезпечуються наступні виплати по виниклих страховими випадками.

Страховий тариф виступає як ціна страхових послуг. Тариф у страхуванні визначає ступінь відповідності між обумовлюються в договорі і фіксуються у відповідному сертифікаті (полісі) грошовими внесками страхувальника та очікуваними платежами страховика.

Завдання ціноутворення - визначити економічно обґрунтовану, вигідну і конкурентоспроможну величину тарифу т для кожного страхового продукту, тобто для кожного договору страхування. При цьому під економічною обгрунтованістю страхового тарифу розуміється дотримання рівності фінансових зобов'язань страхувальників та страховика, які закладаються в тариф з урахуванням рівня страхового ризику, прийнятого на страхування. Під вигідністю страхового тарифу мається на увазі можливість покриття за рахунок тарифу власних витрат страховика. Конкурентоспроможність тарифу визначається за його співвідношенню з аналогічними тарифами інших страхових компаній і в динаміці за його відповідними показниками збитковості страхової суми. Розраховані таким чином страхові тарифи дозволяють дотримати майнові інтереси страхувальників та страховика на всьому проміжку часу дії договору страхування - висловити ці інтереси кількісно і в тій валюті, в якій здійснюються платежі за даним договором.

Особливості ціноутворення в страхуванні

За умовами страхування премії страхувальників повинні забезпечити виплату страхових сум і покрити витрати страховика. При цьому, як показано вище, базою для розрахунку премій є тариф (на певному відрізку часу це відносно постійна величина), а базою виплат страхових сум є страховий випадок (на тому ж відрізку часу це імовірнісна величина). Тарифи та страхові випадки стають регуляторами грошових потоків страхової організації, щільність яких залежить від кількості страхувальників, страхових сум за кожним договором страхування, фінансових наслідків (тяжкості) страхових ризиків. Ці потоки, що відображають грошові розрахунки страхувальників та страховика за застрахованим ризикам, змикаються з адміністративно-господарськими та організаційними витратами страховика, його інвестиціями та доходами від інвестицій.

Включення або невключення до тарифи витрат страховика зумовлює їх поділ на брутто-ставки і нетто-ставки. Залежно від особливостей розподілу страхових ризиків з метою їх вирівнювання та уніфікації, а також з метою підвищення майнового інтересу страхувальників тарифи коригуються (шляхом виключення з відповідальності страховика частини ризиків; при визначенні франшизи; при застосуванні знижок і надбавок).

Тарифи у страхуванні диференціюються за кількома ознаками. До їх числа відносяться види страхування і типи страхових продуктів, які досить жорстко пов'язані з методами визначення страхових тарифів.

Існують різні підходи до формування і розрахунку тарифів. Перший підхід пов'язаний з моделюванням страхових ризиків та приведенням цих ризиків, а з ними і тарифів до деяких усереднених значень. Диференціація таких тарифів обмежується параметрами статистичних розподілів ризиків (включаючи вікові відмінності страхувальників). Цей підхід заснований на актуарних розрахунках, що є прикладною частиною класичної актуарної науки.

Інший підхід до розрахунку тарифів передбачає пошук відхилень від усереднених значень ризиків і, відповідно, тарифів. До цього підходу слід віднести і дослідження кон'юнктури цін. Він є продовженням першої, коли спочатку обчислений і "усереднений" тариф, за пропозицією актуарія, змінюється і пропонується конкретному страхувальнику. Підставою для цього є відхилення страхового ризику конкретної особи від загальної статистики ризиків. Актуарій зобов'язаний передбачити такі відхилення і врахувати їх при визначенні кінцевих умов договору страхування.

У ряді випадків (страхування життя) це вирішується шляхом лікарського огляду осіб, прийнятих на страхування. В інших випадках - шляхом диференціації тарифних ставок і зміщення в часі відповідальності страховика. В рамках страхового андеррайтингу розглядаються способи поєднання (комбінації) ризиків в деякому єдиному страховому продукті і, відповідно, способи розрахунку тарифу для цього продукту. Довгострокове комплексне страхування - як форма комбінації ризиків - є предметом вивчення андеррайтера. Завдяки цьому підвищується стійкість страхової діяльності, знижуються витрати страхової компанії, страхові продукти стають більш різноманітними і привабливими. Класичним прикладом такого виду страхування є КАСКО. Комбінація пожеж, перерв у виробництві, нещасних випадків також є об'єктом комплексного страхування. Розподіл будь-якого ризику па причинні складові і їх з'єднання з іншими ризиками розширюють можливості комплексного страхування.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >