Професійно значущі якості особистості адвоката

Сучасні умови професійної діяльності адвоката пред'являють до нього високі вимоги. Адвокату потрібно багато знати і вміти. Він повинен знати закони, вміти їх аналізувати і застосовувати, вміти працювати з документами, складати клопотання, заяви, мати сформовані навички роботи з комп'ютером, навички публічних виступів та багато іншого. Але й цього недостатньо. Успіх роботи практикуючого адвоката залежить не тільки від професійних знань, умінь і навичок, але і від його особистісних якостей, вміння спілкуватися, встановлювати довірчі, психологічно комфортні відносини, від здатності контролювати свої емоції, вирішувати конфлікти, організовувати ефективну працю помічників. Сучасний адвокат для ефективного виконання своєї діяльності повинен володіти цілим рядом психологічних якостей, необхідних для даної професії.

Професійно значущі якості - це якості, що впливають на ефективність здійснення професійної діяльності. Професійно значущі якості особистості є передумовою професійної діяльності та її новоутворенням, так як вони розвиваються і удосконалюються в процесі праці.

Професійно значущі якості необхідно розглядати невідривно від структури особистості професіонала.

Можна виділити наступні групи професійно значущих якостей особистості адвоката:

  • - Якості, що характеризують соціальну зрілість, забезпечують високий рівень правосвідомості, соціальної відповідальності, прагнення до саморозвитку, позитивний погляд на світ у цілому, домінування соціально значущих мотивів професійної діяльності. До них відносяться чесність, порядність, відповідальність, соціальна терпимість, оптимізм, розвинені вольових якостей, адекватна самооцінка і т.п. Несприятливими якостями є низький моральний вигляд, схильність до обману, безвідповідальність;
  • - Інтелектуальні якості; крім глибоких професійних знань адвокату необхідно мати розвинений інтелект, гнучке творче мислення, високу розумову працездатність, аналітичний склад розуму, прогностичні здібності, активне сприйняття, хорошу пам'ять, стійка увага, розвинену уяву. До інтелектуальних якостей можна віднести ерудованість, інтелектуальну гнучкість, креативність, спостережливість і т.п. Несприятливими для адвоката є слабкий інтелект, погана пам'ять, нерозвинена мова;
  • - Комунікативні якості забезпечують здатність встановлювати емоційні контакти, підтримувати довірчі відносини, вміння слухати, ораторські здібності, вміння ефективно вирішувати конфлікти, контролювати свої емоції. Це доброзичливість, проникливість, ввічливість, емпатійность, вільне володіння вербальними і невербальними засобами спілкування, адекватна самооцінка, розвинена воля, самоконтроль і т.п. Якостями, що утрудняють спілкування, є замкнутість, підвищена уразливість, тривожність, агресивність, емоційна нестійкість;
  • - Організаторські якості - це активність, ініціативність, сміливість, рішучість, наполегливість, цілеспрямованість, самостійність, відповідальність, організованість, дисциплінованість. Вони потрібні адвокату в першу чергу для правильної організації свого робочого часу, планування свого графіка. Іноді адвокату доводиться організовувати роботу команди для ефективного вирішення професійних завдань. Особливо організаторські якості потрібні адвокату, що знаходиться на керівній посаді: завідувачу консультацією, голові колегії адвокатів, президенту гільдії адвокатів. Несприятливими якостями є агресивність, емоційна нестійкість, безвідповідальність, тривожність, недисциплінованість;
  • - Емоційно-вольові якості, що забезпечують стійкість до стресу, високий рівень самоконтролю, високу працездатність в екстремальних ситуаціях. До них відносяться стриманість, відповідальність, терплячість, гнучкість, розвинені адаптивні властивості нервової системи і т.п. Несприятливими якостями є нестриманість, запальність, грубість, агресивність, імпульсивність, швидка виснаженість нервових процесів. "Непохитна спокій є вінець людського самовладання, і одне з істотних властивостей хорошого адвоката" [1].[1]

Професійно значущі якості можуть бути як заснованими на вроджених передумовах, так і сформованими, незважаючи на відсутність останніх, тому їх слід відрізняти від здібностей, що мають вроджений компонент.

Професійно значущі якості не тотожні професійним умінням і навичкам, оскільки перші характеризують особистість, а останні - діяльність.

Виразність професійно значущих якостей особистості необхідно враховувати при вирішенні питання про професійної психологічної придатності людини, яке обрало адвокатську професію.

Психологічна професійна придатність - це частина професійної придатності, яка оцінює відповідність індивідуально-психологічних якостей особистості вимогам професії. Професійна придатність в цілому - це сукупність психологічних і психофізіологічних особливостей людини, необхідних і достатніх для досягнення нею за наявності спеціальних знань, умінь, навичок суспільно прийнятної ефективності праці (включає в себе крім психологічних медичні показники).

Розрізняють абсолютну профпридатність, коли людина повинна відповідати жорстким вимогам професії (наприклад, водійські професії абсолютно протипоказані людям з підвищеною сонливістю в монотонної обстановці), і відносну профпридатність, що характерно для більшості професій, у тому числі і для адвокатської професії.

Для визначення відповідності кандидата вимогам професії використовується професійний відбір. Процедура сучасного професійного відбору зазвичай включає в себе психодіагностичне тестування. Знайомлячись з документацією (характеристиками, резюме, дипломами про освіту), проводячи співбесіду, аналізуючи результати тестів, спрямованих на оцінку професійно значущих якостей особистості, здібностей кандидата, психологи роблять висновок про його професійної психологічної придатності, тобто про відповідність індивідуально-психологічних якостей особистості кандидата обраної ним професії.

Е. А. Климов виділив чотири ступені професійної придатності:

  • 1 ступінь - непридатність до обраної професії (може бути тимчасовою або практично непереборної);
  • 2 ступінь - придатність до професії (людина не має протипоказань щодо обраної професії, але немає і показань);
  • 3 ступінь - відповідність даної професії (маються деякі особисті якості, які явно відповідають вимогам професії);
  • 4 ступінь - покликання до даної професії (вищий рівень професійної придатності людини).

Слід підкреслити, що психологічна професійна придатність - це гнучке утворення, яке складається й удосконалюється в ході навчання і виконання професійної діяльності, тому невисокі показники професійної придатності при вираженій мотивованості допустимі для тих, хто тільки починає навчатися професії адвоката. Надалі, в ході освоєння професійних знань, умінь, навичок, цілеспрямованого розвитку професійно значущих якостей особистості в процесі навчання, відповідність особистісних якостей вимогам професії буде збільшуватися. Крім того, в процесі професіоналізації можлива деяка компенсація недостатньо виражених професійно значущих якостей особистості якостями, представленими в повному обсязі.

Визначення психологічної професійної придатності до адвокатської діяльності на початку професійного навчання корисно для планування його саморозвитку, самовдосконалення, для вироблення надалі індивідуального стилю професійної діяльності з урахуванням своїх "сильних" і "слабких" сторін.

  • [1] Гарріс Р. Школа адвокатури. Керівництво до ведення цивільних і кримінальних справ. С. 68.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >