Рівень форм діяльності, що сприяють совладанію

Гра (медична, терапевтична, розвиваюча).

Е. Еріксон говорить про гру як про природному способі лікування, яким володіє дитинство. Гра допомагає дитині зняти тривогу і підвищити адаптивність, набути похитнулося почуття контролю, осмислити реальність. Ігрова ситуація дозволяє дитині виробити стратегії поведінки, які можуть допомогти йому в різних обставинах. Діти, добре вміють грати, виявляють також хороші здібності співволодіння. Тому ми повинні бути стурбовані нездатністю, відмовою дитини від гри не в меншій мірі, ніж відмовою від їжі або сну [1]. Порушення гри ускладнює орієнтацію у власному внутрішньому світі, перешкоджає роботі переживання. Дитина у стані тривоги грає менше, ніж зазвичай. Його гри носять кумулятивний, повторюваний характер, він частіше грає один. У лікарні має особливу актуальність створення умов для гри, її відновлення, а по можливості і проведення ігрової терапії.[1]

Програми організації життя дитини в лікарні починалися з ігрових. Гра і сьогодні виступає в якості однієї з ключових складових цих програм. Програми організації життя дитини, перетворюючи простір, створюють можливості гри практично скрізь: у стаціонарі, приймальному відділенні, відділенні невідкладної допомоги, інтенсивної терапії та ін. Вважається, що залучення дитини в відповідну віку гру і читання допомагає знизити тривогу і є профілактикою порушень психічного перебування в лікарні.

Спостереження за грою може мати і діагностичну пріоритет у проясненні того, як дитина розуміє, що відбувається з ним. Допомагаючи дитині впоратися з хворобливими процедурами, фахівець часто використовує медичну гру, яка передбачає недирективне дослідження медичного обладнання та інструментів, рольову гру, в якій програються ситуації, найрізноманітніші ігри, що включають медичну тематику, використання медичних матеріалів в створенні творчих об'єктів (наприклад, бинтів, шприців і т.п.). У багатьох країнах організацією гри в лікарні займаються ігрові терапевти.

Малювання.

Малювання та інші види творчої діяльності являють собою важливі сфери як діагностики, так і інтервенції з дітьми, які переживають травматичні події. У певному сенсі один малюнок коштує тисячі слів, він відображає те, що відбувається з дитиною, його створив [2]. Малювання та інші засоби мистецтва часто стають для дітей тим природним мовою, якою вони можуть висловити відбувається з ними. Для дорослих же дитяче малювання - це той посередник, за допомогою якого можна побачити реакції, переживання, сприйняття і розуміння дітьми відбувається, а також допомогти дітям впоратися з болючим досвідом.[2]

Малювання стає каталізатором для обговорення, а також можливістю для фахівця підтримувати і направляти самовираження дитини. Творче вираження може наочно проілюструвати страхи, навички совладания, уявлення про смерть, вмирання, життя, а також дати уявлення про серйозність випробовуваних проблем та необхідності подальшого більш глибинного втручання.

  • [1] Gariepy N., Howe A '. The therapeutic power of play: examining the play of young children with leukaemia // Child: Care, Health & Development. 2003. Vol. 29. P. 523-537.
  • [2] Cm .: Malchiodi CA Using Drawing as Intervention with Traumatized Children // Trauma and loss: Research and Interventions. 2001. Vol. 1. № 1.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >