Методи оцінки вартості та ефективності інноваційної діяльності та інноваційних проектів

Методи оцінки вартості та ефективності інноваційної діяльності частково збігаються з методами оцінки, застосовуваними в інноваційній діяльності. Тим нс менш, з огляду на споконвічно ризиковий характер, оціночні методи в інноваційній діяльності мають свої особливості.

Ефективність інноваційної діяльності безпосередньо пов'язана з сумарною вартістю інноваційного проекту. Чим вище ефективність, тим дорожче в підсумку і проект.

Розглянемо методи оцінки вартості інноваційної компанії (проекту).

1. Метод дисконтованих грошових потоків (англ. Discounted cash flow, DCF). Вартість компанії розраховується як сума дисконтованої величини грошового потоку протягом прогнозного періоду (тобто періоду "до виходу" інвестора з бізнесу) і наведеної величини грошових потоків в постпрогнозний період (термінальна вартість компанії (CV), тобто вартість компанії на момент "виходу" інвестора з бізнесу)

де NOPLAT - чистий операційний прибуток за вирахуванням скоригованих податків (у рік, наступний за прогнозними періодом); ROIC t - додатковий дохід на знову інвестований капітал; g - очікуваний постійний приріст NOPLAT компанії; WACC - середньозважена ціна капіталу компанії.

  • 2. Венчурний метод (venture capital method, VC) являє собою адаптацію методу DCF до ранніх стадій розвитку інноваційної компанії. Суть методу - прогноз термінальній вартості компанії на момент "виходу", а потім її дисконтування за високою ризикової ставкою (зазвичай 60% і вище).
  • 3. Договірний метод полягає в тому, що вартість організації визначається на підставі договору за взаємною згодою сторін. При цьому оцінка проводиться з використанням витратного підходу або грунтується на поточної вартості активів компанії. Найчастіше цей метод оцінки інноваційної компанії застосовується на "пасивний" стадії.
  • 4. Метод порівнянних оцінок (оцінка за аналогією). Заснований на зіставленні кількох основних показників, використовуваних при оцінці вартості компанії (P / S, Р / Е та ін.), З показниками аналогічних діючих на ринку організацій. Компанії для порівняння вибираються за такими критеріями, як: галузева приналежність, темпи зростання, розмір. Найчастіше цей метод використовується на "пізніх" стадіях розвитку компанії.
  • 5. Метод "реальних опціонів" (англ. Real options valuation, ROV). Реальний опціон - це право його власника купити або продати актив в будь-який зручний для нього час. Метод дозволяє більш гнучко, ніж при використанні методу DCF, оцінити майбутній потенціал проекту (не тільки з економічної, але і з точки зору "ринкової перспективності", якості менеджменту) і, відповідно, більш ефективно управляти інноваційною компанією або проектом.

Приміром, компанія вивчає можливість придбання ліцензії на розробку запасів газу в даній області. Розрахунки показують, що витрати на розробку будуть перевищувати доходи, відповідно, проект буде збитковим. Тим не менше, ціни на газ піддані коливанням, і через якийсь період загальний результат може змінитися. Реальний опціон в рамках даного проекту передбачає купівлю ліцензії, яка дасть право, але нс зобов'язує при змінених умовах розпочати реалізацію проекту.

Види реальних опціонів:

  • - Опціон на скорочення і на вихід з бізнесу (опціон PUT);
  • - Опціон на розвиток (у разі сприятливого розвитку подій - опціон CALL);
  • - Опціон, що дозволяє відкласти інвестиції на певний період;
  • - Опціон "зростання": початкові інвестиції дають право на реалізацію подальших опціонів, наприклад, на науково-дослідницькі роботи;
  • - Опціон на перемикання і тимчасову зупинку бізнесу;
  • - Опціон на можливість збільшити або зменшити масштаби проекту;
  • - Комплексний опціон містить в собі більше одного варіанта можливості реалізації (наприклад, якщо в сприятливих умовах компанія може розширити масштаби діяльності, а в несприятливих інвестор володіє опціоном на вихід).

В основі методичних підходів до оцінки ефективності інноваційних проектів та інноваційної діяльності підприємств лежать принципи обліку грошових потоків. І інноваційна, і інвестиційна діяльність тісно пов'язані з тимчасовими факторами і дисконтуванням. Відоме економічне правило, що свідчить, що рубль сьогодні коштує дорожче, ніж рубль завтра, тут застосовується повсюдно. Облік фактору часу та факторів ризику впливає на очікування інвесторів, тип інвестицій (венчурні, ангельські і т.д.), обсяг вкладень і т.д. Відповідно, застосовувані в оцінці ефективності методи та методичні рекомендації пов'язані з дисконтованими й обліковими оцінками.

У світовій практиці при оцінці та відборі інноваційних проектів для фінансування та оцінки їх ефективності широко застосовується методика ЮНІДО. Крім цієї методики існують і інші, в тому числі вітчизняні методи.

Підбір відповідного методу здійснюється залежно від строків здійснення проекту, розмірів вкладень і інших чинників.

Розглянемо ці методи докладніше.

1. Чиста поточна вартість (англ. Net present value, NPV) являє собою суму дисконтованих значень, обчислених (наведених) на сьогоднішній день. NPV - це різниця між сумою грошових припливів і відтоків, наведених до поточного дня (моменту оцінки):

де CF t - платіжне значення через t років; IC - початкові вкладення (англ. Invested capital) •, i - ставка дисконтування (1, 2 N).

Ставка дисконтування являє собою змінну величину, яка залежить від декількох факторів. У загальному випадку, вона прирівнюється до відсотку інфляції в країні. Але у випадку розгляду конкретного проекту дана ставка розраховується за формулою

де (i 1, i 2, ..., i n) - це комплекс факторів, здатних вплинути на грошові потоки в майбутньому, в рамках даного інноваційного проекту, зокрема: i 1 - ставка рефінансування, ставка комерційного використання, банківська ставка по депозитах і т.д .; i 2 - рівень інфляції, і т.д.

Розрахункове значення NPV дає розуміння про ефективність проекту: при позитивному значенні розрахункового коефіцієнта проект визнається ефективним. І чим вище позитивне значення, тим ефективніше проект.

Важливо розуміти, що для інноваційних проектів один лише розрахунок фінансової ефективності нс може дати навіть наближену картину їх успішного розвитку. Занадто багато ризикових, непередбачених факторів виникає на кожному з етапів. Метод чистого дисконтованого доходу дозволяє оцінити лише "грошову", розрахункову ефективність.

2. Індекс рентабельності (англ. Profitability index, PI) являє собою відношення суми дисконтованих грошових потоків до початковим витратам.

Індекс розраховується за формулою

де NCF n (англ. Net cash flow) - дисконтовані грошові потоки; I (англ. investment) - інвестиції.

Індекс рентабельності допомагає оцінити один з проектів з схожими значеннями NPV, але відмінних за обсягом необхідних вкладень. Відповідно, проект з більшою ефективністю вкладень буде більш вигідним, індекс рентабельності якої буде вище. Існують і інші використовувані назви для PI - індекс прибутковості або індекс прибутковості.

3. Внутрішня норма прибутковості (англ. Internal rate of return, IRR) являє собою процентну ставку, звертайтеся чистий дисконтований дохід в нуль. Розраховується з рівняння

IRR також широко використовується при оцінці ефективності інноваційних проектів в якості розрахунку ставки альтернативних вкладень.

При оцінці кількох проектів з різними IRR перевага віддається проекту з максимальним значенням 1RR. Часто інвестори використовують розрахунок внутрішньої норми прибутковості як початковий етап кількісного інвестиційного аналізу, відсіваючи проекти, у яких IRR нижче 15%. Внутрішня норма прибутковості має також такі назви як: внутрішня норма рентабельності, внутрішня норма прибутку, норма повернення інвестицій.

4. Термін окупності (англ. Pay-hack period, РВР) - являє собою період часу, за межами якого чистий дисконтований дохід стає більше нуля. Термін окупності виражається в кількості місяців, необхідних для відшкодування обсягу вкладень в проект. Ще раз підкреслимо, що в умовах інноваційної діяльності жоден з вищезгаданих методів нс може бути достатньою для оцінки ефективності проекту. Кожен метод дає лише якийсь зріз фінансового аналізу ефективності.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >