Аналіз рівня фінансової стійкості підприємства за допомогою відносних показників

Для визначення рівня фінансової стійкості організації використовують сукупність відносних показників. Їх значення залежать від впливу багатьох чинників: галузевої приналежності підприємства, умов кредитування, сформованої структури джерел покриття майна тощо З їх допомогою оцінюють динаміку фінансової структури, фінансової стійкості підприємства.

При проведенні аналізу доцільно розглянути динаміку двох груп якісних показників:

  • • перша група характеризує структуру джерел коштів. Її показники формуються шляхом зіставлення певних видів майна та джерел його покриття. Умовно цю групу складають показники капіталізації;
  • • друга група характеризує якість витрат, пов'язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел. Умовно цю групу складають показники покриття. З їх допомогою оцінюється, чи в змозі підприємство підтримувати сформовану структуру джерел коштів. Залучення позикових коштів пов'язано з фінансовими витратами (плата за користування кредитними ресурсами, витрати на фінансову оренду), які повинні, принаймні, покриватися поточним доходом.

Основними коефіцієнтами фінансової стійкості першої групи (капіталізації) є:

• коефіцієнт концентрації власного капіталу (К), який визначається як відношення суми власних коштів підприємства (Собко) до загальної суми коштів, авансованих в його діяльність (ІС):

Кконцск = Собко / ІВ.

Його значення показує частку власності власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність. Зростання показника в динаміці є позитивним чинником, свідчить про підвищення рівня фінансової стійкості, зниженні рівня залежності від зовнішніх інвесторів. Нормальне мінімальне значення показника оцінюється на рівні 0,5. Якщо значення Кконцск більше, підприємство може покрити всі свої зобов'язання власними коштами. У більшості країн прийнято вважати фінансово незалежним підприємство з питомою вагою власного капіталу в загальній його величині в розмірі від 30 (критична точка) до 70%;

• коефіцієнт автономії (КШТ), який визначається як відношення суми власних коштів підприємства (Собко) до вартості майна підприємства (АК):

Кавт показує, яка частина майна сформована за рахунок власного капіталу організації, тобто належить власникам. Зростання показника в динаміці є позитивним чинником. Нормальне мінімальне значення показника оцінюється на рівні 0,5;

• коефіцієнт концентрації залучених коштів (Кконцпр), який визначається як відношення суми залучених коштів підприємства (ЗС) до загальної суми коштів, авансованих в його діяльність (ІС):

Його значення показує частку залучених коштів у загальній сумі коштів, авансованих в діяльність організації. Зростання показника в динаміці є негативним фактором, свідчить про зниження рівня фінансової стійкості, підвищенні рівня залежності від зовнішніх інвесторів;

• коефіцієнт капіталізації (ккап), який визначається як відношення суми довгострокових (ДЗС) і короткострокових (КЗС) зобов'язань до власних коштів організації:

Ккап показує, скільки рублів залученого капіталу припадає на 1 карбованець власного капіталу. Зниження цього показника в динаміці свідчить про підвищення рівня фінансової стійкості організації. Нормальне обмеження - ккап ≤ 1.

При збереженні мінімальної фінансової стабільності організації значення цього показника повинно бути обмежене зверху величиною відносини вартості мобільних коштів організації до вартості його іммобілізованих коштів. Даний показник відображає рівень фінансової активності організації. У фінансовому менеджменті його прийнято називати плечем фінансового важеля;

• коефіцієнт маневреності (мобільності) власного капіталу (Уманському), який визначається як відношення власних оборотних коштів (СООБС) до власних коштів організації (Собко):

Значення коефіцієнта показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні активи, а яка частина капіталізована. Рекомендоване значення - від 0,2 до 0,5.

Значення показника залежить від структури капіталу і галузевої приналежності організації. Його зростання в динаміці свідчить про поліпшення структури балансу, підвищенні рівня фінансової стійкості;

• коефіцієнт фінансової стійкості (КФУ) - відношення довгострокових джерел фінансування (сума власних коштів і довгострокових позикових коштів) до вартості майна підприємства (АК):

КФУ показує, яка частина активів покривається за рахунок стійких, довгострокових джерел фінансування (показує частку довгострокових джерел фінансування в активах підприємства). Нормальне рекомендований обмеження - Кф ≥ 0,6. Зростання показника в динаміці свідчить про підвищення рівня фінансової стійкості підприємства;

• коефіцієнт фінансування (Кфін) - відношення власних коштів (Собко) до залучених коштів (ЗС):

Кфін показує, яка частина діяльності організації фінансується за рахунок власних коштів, а яка - за рахунок залучених коштів. Даний показник використовується для загальної оцінки рівня фінансової стійкості. Його рекомендоване значення - Кфін ≥ 0,7, оптимальне -

Кфін = 1'5;

• частка простроченої кредиторської заборгованості у пасивах (Кпрдбз) - тношеніе простроченої кредиторської заборгованості (ПРКР) до сукупних джерел покриття (І С):

Значення показника характеризує наявність простроченої кредиторської заборгованості та її питома вага в сукупних пасивах організації. Зростання значення показника в динаміці негативно впливає на рівень фінансової стійкості організації;

• частка дебіторської заборгованості в сукупних активах (Кдбз) - відношення дебіторської заборгованості (ДБЗ) (суми довгострокової дебіторської заборгованості, короткострокової дебіторської заборгованості і потенційних оборотних активів, що підлягають поверненню) до сукупних активів підприємства (АК):

Значення показника відображає співвідношення між власним і позиковим капіталом організації;

• рівень фінансового важеля (фінансовий леверидж) (КФР).

В даний час існують різні визначення рівня фінансового левериджу. При аналізі фінансової стійкості використовуємо розрахунок даного показника як відношення довгострокових зобов'язань (ДЗС) до власного капіталу організації (Собко):

Kфp показує, скільки рублів довгострокових позикових коштів припадає на 1 карбованець власного капіталу. Збільшення показника в динаміці є негативним фактором, свідчить про зниження рівня фінансової стійкості, ступеня кредитоспроможності, підвищенні ризику неповернення кредиту.

Основні коефіцієнти фінансової стійкості другої групи (коефіцієнти покриття):

• ціпа позикового капіталу (Кцзк) - відношення суми витрат за кредитами і позиками (ІЗК) до суми отриманих кредитів за цей період (СКР):

Кпек показує частку витрат, пов'язаних з використанням кредитів і позик, в загальній сумі позикових коштів. Зростання цього показника в динаміці негативно впливає на розмір прибутку організації, рівень фінансової стійкості;

• коефіцієнт забезпеченості відсотків до сплати (Кпроц) - відношення прибутку до вирахування відсотків і податків (ПРВ) до суми відсотків до сплати (СП):

Кпроц показує, скільки рублів прибутку припадає на 1 рубль витрат, пов'язаних з оплатою використання кредитних ресурсів. Якщо Кпроц> 1, організація генерує прибуток в обсязі, достатньому для виконання розрахунків. Збільшення значення показника в динаміці сприятливо впливає на взаємини з постачальниками позикового капіталу;

• коефіцієнт забезпеченості фінансових витрат (Кобфін) - відношення прибутку до вирахування відсотків і податків (ПРБ) до суми відсотків до сплати (СП) і витрат на фінансову оренду (РФА):

Значення коефіцієнта показує, скільки рублів прибутку до вирахування відсотків і податків припадає на 1 рубль фінансових витрат підприємства. Якщо Кобфін <1, підприємство не зможе в повному обсязі розрахуватися із зовнішніми інвесторами, підвищується ступінь фінансового ризику;

• коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними засобами (Кобзап) - відношення власних оборотних коштів (СООБС) до величини запасів (ЗАП):

Зростання цього показника в динаміці позитивно впливає на рівень фінансової стійкості організації.

Основним завданням користувачів фінансової звітності є аналіз, на основі якого можна зробити висновки про фінансовий стан підприємства в найближчій або довгостроковій перспективі. Тому оцінка прогнозного фінансового стану і перевірка прогнозної фінансової інформації підприємства є досить актуальною.

Прогноз - це очікувана фінансова інформація, подготавливаемая на підставі припущень щодо майбутніх подій, настання яких очікує керівництво, і дій, що вона має намір вжити до моменту підготовки такої інформації. Виходячи з таких передумов, правило (стандарт) аудиторської діяльності "Перевірка прогнозної фінансової інформації" дає визначення прогнозної фінансової інформації.

Під прогнозної фінансової інформацією розуміється інформація про майбутнє фінансовому становищі, майбутніх фінансових результатах діяльності, майбутньому рух грошових коштів економічного суб'єкта або окремих сторони його фінансово-господарської діяльності в майбутньому, підготовлена виходячи з припущення, що певні події відбудуться, і певні дії будуть зроблені керівництвом економічного суб'єкта [1].[1]

Перевірка прогнозної фінансової інформації економічного суб'єкта є супутньою аудиту послугою. Вона може надаватися аудиторською організацією поряд з проведенням аудиту бухгалтерської звітності даного економічного суб'єкта. На цю перевірку поширюються усі положення правила (стандарту) аудиторської діяльності "Характеристика супутніх аудиту послуг і вимоги, пропоновані до них".

Перевірка прогнозної фінансової інформації не може проводитися аудиторською організацією, яка чинила економічному суб'єкту супутні послуги з підготовки даної прогнозної фінансової інформації, а саме: послуги зі збирання, оброблення, узагальнення інформації, а також у тому випадку, якщо аудиторська організація здійснювала вибір допущень, що лежать в основі даної прогнозної фінансової інформації.

Прогнозна фінансова інформація може бути підготовлена для різних цілей: для внутрішніх управлінських потреб, для надання потенційним кредиторам та інвесторам. Залежно від цілей прогнозна інформація може бути представлена в різній формі, як у вигляді окремих показників, так і на основі типових форм фінансової (бухгалтерської) звітності. При цьому прогнозна інформація може бути представлена у вигляді або одноваріантного прогнозу, в основі якого лежать допущення, що визначені події відбудуться і певні дії будуть зроблені керівництвом економічного суб'єкта, або багатоваріантного прогнозу, в основі якого допущення про різних можливих майбутніх подіях і діях керівництва економічного суб'єкта для отримання різних шляхів розвитку економічного суб'єкта.

Відповідальність за зміст прогнозної фінансової інформації несе керівництво підприємства. Відповідальність за висловлення думки про достовірність такої інформації несе аудиторська організація.

У зв'язку з тим, що в основу прогнозної фінансової інформації закладені події та дії, які можуть відбутися в майбутньому, в завдання аудиторської організації нс входить вираження думки про те, чи будуть досягнуті прогнозовані результати. У тому випадку, якщо аудиторська організація вважає, що вона досить компетентна в даному питанні, така думка може бути виражено.

При вивченні особливостей процесу підготовки прогнозної фінансової інформації аудиторська організація повинна звернути особливу увагу на рівень кваліфікації осіб, відповідальних за підготовку прогнозної фінансової інформації, систему внутрішнього контролю, робочу документацію і методи підготовки інформації (математичні, комп'ютерні), а також інші відомості про підготовку прогнозної фінансової інформації.

Аудиторська організація повинна переконатися, що прийняті допущення відповідають цілям підготовки прогнозної фінансової інформації і, отже, потребам її потенційних користувачів.

При оцінці застосовності припущень необхідно спиратися на фактичну інформацію про діяльність економічного суб'єкта, що розглядається з точки зору економічної ситуації в країні (регіоні) в цілому та її галузевих особливостей, а також враховувати, що чим більший період охоплює прогнозна фінансова інформація, тим менше застосовність припущень, прийнятих при її підготовці, і тим більша ймовірність виникнення спотворень в розрахунках.

При виявленні суттєвих перекручень у розрахунках необхідно оцінити їх вплив на правильність прогнозованих результатів.

При перевірці правильності підготовки прогнозної фінансової інформації аудиторська організація використовує такі процедури: вибіркові розрахунки прогнозованих показників, оцінка несуперечності даних, в основі розрахунку яких лежать одні й ті ж допущення, та ін.

Прогнозна фінансова інформація вважається поданою адекватно, якщо виконується ряд вимог: ясне і неупереджене виклад; допущення і їх реалістичність розкриті в поясненнях до прогнозної фінансової інформації; облікова політика економічного суб'єкта в частині, що відноситься до прогнозованих показників, розкрита в поясненнях до прогнозної фінансової інформації; зміни облікової політики в частині, що відноситься до прогнозованих показників, порівняно з останнім звітним періодом і причини цих змін, а також їх вплив на дані прогнозної фінансової інформації розкриті в поясненнях до неї; прогнозна фінансова інформація містить дату її підготовки, і письмові роз'яснення керівництва економічного суб'єкта підтверджують застосовність припущень на цю дату.

Звіт про результати перевірки прогнозної фінансової інформації повинен містити думку аудиторської організації про застосовність припущень, правильності підготовки інформації на основі прийнятих припущень та адекватності її подання. У звіті також може бути представлено думку аудиторської організації про можливість використання прогнозної фінансової інформації в певних економічним суб'єктом цілях, а також рекомендації щодо обмеженого використання та поширенню прогнозної фінансової інформації. Можливе включення в звіт та іншої інформації, що має відношення до роботи, проведеної аудиторської організацією.

У разі встановлення, що допущення, прийняті при підготовці прогнозної фінансової інформації, незастосовні, прогнозна фінансова інформація невірно підготовлена на основі прийнятих припущень, у звіті про результати перевірки прогнозної фінансової інформації повинні бути викладені обставини, що зумовили думку аудиторської організації.

При неможливості з яких-небудь причин провести необхідні процедури аудиторська організація зобов'язана відмовитися від вираження своєї думки у звіті про результати перевірки прогнозної фінансової інформації і викласти в ньому обставини, що зумовили обмеження обсягу робіт.

  • [1] Правило (стандарт) аудиторської діяльності "Перевірка прогнозної фінансової інформації".
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >