Європейська система центральних банків

В умовах розвитку інтеграційних процесів та глобалізації економічних зв'язків і відносин формуються міждержавні об'єднання, як, наприклад, Європейський союз. При збереженні певної частини державного суверенітету країн, що входять в ЄС, на узгодженій основі була створена грошова система євро, що призвела до відмови в країнах, що підписали угоду, від національних грошових одиниць і систем. Була також створена Європейська система центральних банків (ЄСЦБ, або Евросистема), в умовах якої функціонує Європейський центральний банк (ЄЦБ) при збереженні національних центральних банків.

Національні центральні банки Великобританії, Данії та Швеції, які відмовилися від введення на території цих країн євро, є членами ЄСЦБ зі спеціальним статусом. ЕСЦБ здійснює грошово-кредитну політику в зоні євро. В даному випадку інтеграція є системоутворюючим фактором іншого порядку - вже у міждержавному масштабі. В рамках ЄСЦБ здійснюється регулювання платіжної системи, формування валютних резервів країн-членів і керування ними, проводиться єдина політика в галузі міжнародного співробітництва, в тому числі участі в міжнародних валютно-кредитних організаціях.

У свою чергу, ЄЦБ має виключне право санкціонувати емісію банкнот на території зони євро. ЄЦБ велике значення надає прогнозуванню, регулюванню процентної ставки. У 2008 р ставка рефінансування ЄЦБ знижувалася тричі з 4,25 до 2,5%; потім на 0,5% ставка знижувалася в січні 2009 р, потім була знижена до 1,5% річних, а пізніше встановилася на рівні нижче 1%.

ЄЦБ істотне значення надає розвитку науково-дослідної та експертно-аналітичної діяльності, спрямованої на вдосконалення регулювання в рамках ЄСЦБ. Зокрема, в березні 2009 р було обговорено підготовлений за його ініціативою доповідь про план реформ регулювання фінансових ринків в ЄС. До його розробки були залучені колишні міністри фінансів Франції Жак де Ларозьєр, Польщі - Лешек Бальцерович, Голландії - Онно Рудінг, колишній головний економіст МВФ, нобелівський лауреат Джозеф Стігліц, колишній голова Банку Англії Каллум Маккарті та інші фахівці вищого класу. Автори доповіді запропонували створення під керівництвом ЄЦБ Європейської системи фінансового спостереження, Європейської ради з системних ризиків. У доповіді містяться рекомендації щодо вдосконалення банківського нагляду. Відповідно запропонована ліквідація трьох існуючих європейських комітетів - Європейського комітету банківського нагляду, Європейського комітету страхового та пенсійного нагляду, Європейського комітету регуляторів цінних паперів.

Загальною тенденцією розвитку кредитної системи в цілому, у тому числі національних банківських систем країн, що входять в ЄС, є їх зближення завдяки функціонуванню Європейської системи центральних банків. Національні центральні банки виконують широкий спектр функцій з регулювання національної банківської системи, здійснюють моніторинг інформації, вивчають звітність кредитних організацій, з урахуванням якої приймаються й рішення ЄЦБ, протидіють легалізації незаконно отриманих доходів.

Масштаби всіх процесів в рамках ЄСЦБ, координуючої розвиток кредитної системи, знаходять відображення в регулярно складати консолідовану балансі. У його пасив включаються: банкноти в обігу (близько 52%); кошти кредитних інститутів єврозони (17,5%); капітал і резерви (близько 7%). Решта (23,5%) представлено іншими зобов'язаннями. У активі балансу понад 15% становить золото; понад 20% активів представлено коштами в іноземній валюті, розміщеними у резидентів; понад 35% складають кредити рефінансування банківським інститутам єврозони; близько 5% - кредити розширеному уряду; близько 6% - цінні папери; решта (близько 19%) - інші активи. Звертає увагу порівняно висока частка кредитів рефінансування комерційним банкам єврозони.

У пасиві балансу ЄЦБ значаться банкноти в обігу (понад 40%), валютний резерв (близько 47%), понад 8% складають капітал і резерви, решта (близько 5%) представлено іншими зобов'язаннями, у тому числі засобами нерезидентів в іноземній валюті. За активу балансу близько 10% представлено золотом, 33% - коштами в іноземній валюті, розміщеними у нерезидентів, близько 46% - вимогами всередині Євросистеми, решта (близько 11%) - іншими активами.

Дана вище характеристика консолідованого балансу ЄСЦБ та балансу ЄЦБ дає достатнє уявлення про те, що сформована система ефективно функціонує в руслі проведення єдиної грошово-кредитної політики.

В рамках ЄСЦБ діють і активно використовуються дві загальноєвропейські системи банківських розрахунків:

a) TARGET (Trans-European Automated Real-time Gross Settlement Express Transfer System) - Транс'європейський автоматизована система термінових валових переказів в режимі реального часу, що діє з 1998 р .;

б) ЕВА (Euro Banking Association) - система горизонтального багатостороннього клірингу.

Зазначені системи використовують досягнення та стандарти системи єдиних всесвітніх міжбанківських телекомунікацій, функціонуючої з 1977 р, - системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications).

За пропозицією Єврокомісії формується система єдиного простору платежів (Single Payments Area), яка в процесі реалізації проекту перетвориться в єдиний простір европлатежей. Ставиться завдання спрощення і здешевлення транскордонних платіжних операцій.

Найважливіший напрямок діяльності ЄЦБ - організація міжнародного трансконтинентального співробітництва національних банків цілях ослаблення наслідків фінансової кризи. У вересні 2008 р ФРС, ЄЦБ, Банк Англії, Банк Японії, Банк Канади, Швейцарський національний банк домовилися про виділення 247 млрд дол. Для підтримки фінансового ринку Європи.

ЄСЦБ і вхідні в неї центральні банки, а також центральні банки країн, що не входять в цю систему, активно працюють у напрямі вдосконалення системи протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом. З 2000 р реалізуються рекомендації Вольфсбергської групи банків, яка ініціювала розробку значущих і прийнятних рекомендацій у цій галузі. Рекомендаціями Вольфсбергської групи керуються і банки Росії.

Банківські системи держав Європи є активними провідниками вироблених Базельським комітетом "Принципів нагляду за іноземними банківськими установами".

У 2011 р друга хвиля фінансової кризи, викликана накопиченими державними боргами низки країн єврозони (Греції, Італії, Іспанії та ін.) Загострила проблему ліквідності багатьох великих банків ЄС (в першу чергу банків Німеччини та Франції), що є власниками державних облігацій країн-боржників , що поставило під удар стійкість єдиної валюти.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >