Навігація
Головна
 
Головна arrow Право arrow Адміністративна відповідальність

Докази у справі про адміністративне правопорушення

Способи отримання та фіксації доказів

У процесі встановлення й оцінки (перевірки) фактичних даних, що відносяться до доказів у справі про адміністративне правопорушення (далі - докази), беруть участь посадова особа, уповноважена розглядати зазначену справу, і особу, підозрювану у вчиненні проступку.

Цілями публічного доказування є не тільки кваліфікація провини, як це безпосередньо передбачено ч. 1 ст. 26.2 КоАП, але й встановлення обставин, що свідчать про невинність підозрюваного. Таким чином, визначення відносяться до доказів даних і їх подальше аналітичне дослідження є винятковою прерогативою посадової особи органу адміністративної юрисдикції (див. Ч. 3 ст. 1.5 КоАП).

До доказів відносяться матеріали (письмові дані), представлені публічним або недержавним органом, організацією, установою, повідомлення ЗМІ, а також повідомлення і заяви фізичних осіб незалежно від форми їх подання. Таким чином, отримання уповноваженою посадовою особою доказів є приводом до порушення справи про адміністративне правопорушення (СР ч. 1 ст. 26.2 та ч. 1 ст. 28.1 КоАП).

Процесуальною формою, яка підтверджує наявність доказів, є протокол у справі про адміністративне правопорушення або протокол розгляду зазначеної справи, або протокол про застосування заходи адміністративного припинення, в яких наводяться відповідні фактичні дані, у тому числі отримані в усній формі, а також висновку експерта або спеціаліста. Показання спеціальних технічних засобів, також зараховують до доказам, відображаються в протоколі про адміністративне правопорушення (див. Ч. 2 ст. 26.8 КоАП).

Докази у справі про адміністративне правопорушення повинні бути отримані способами, встановленими КпАП; стосовно до правопорушень, підвідомчим суддям арбітражних судів (див. абз. 3 ч. 3 ст. 23.1 КоАП), встановлення і оцінка доказів визначається АПК. Відомості, отримані при проведенні публічного контролю, не можуть бути використані як докази у справі про адміністративне правопорушення (див. Ч. 3 ст. 26.2 КоАП). Методи встановлення та фіксації доказів у цивільному та кримінальному процесах визначаються відповідно Цивільним процесуальним і Кримінально-процесуальним кодексами.

Процесуальні вимоги фіксації і дослідження доказів

Фіксація і аналітичне дослідження доказів у справах про адміністративні правопорушення, вчинені фізичною або юридичною особою, здійснюються на основі різних процесуальних вимог. Дана обставина обумовлена правилами порушення справи про адміністративне правопорушення та її розгляду, встановленими КпАП залежно від статусу порушника. При цьому враховуються такі процесуальні особливості:

  • o кваліфікація провини фізичної особи на основі психологічних критеріїв наміру і необережності (див. відповідно ч. 1, 2 ст. 2.2 КоАП);
  • o кваліфікація провини юридичної особи стосовно до формальним (об'єктивним та суб'єктивним) критеріям (див. ч. 2 ст. 2.1 КоАП);
  • o статус заходів процесуального примусу, які можуть бути застосовані тільки до фізичної особи (доставлення, адміністративне затримання, особистий огляд та ін.) або тільки до юридичної особи (див. ст. 27.8 КоАП);
  • o встановлення обставин, що пом'якшують або обтяжують адміністративну відповідальність фізичної особи, юридичної особи (СР ч. 2 і ч. 3 ст. 4.1; а також ч. 1 ст. 4.2, ч. 2 ст. 4.3 КоАП);
  • o відмінності фактичних даних, що відносяться до доказів у справах про адміністративне правопорушення, в залежності від їх підвідомчості арбітражних судах (див. п. 3 ч. 1 ст. 28.1 КоАП) і судам загальної юрисдикції (СР п. 1, 2 ч. 1 з п. 3 ч. 1 ст. 28.1 КоАП).

КпАП передбачає різні вимоги до публічного доведенню вини особи, підозрюваного у скоєнні правопорушення, і до оцінки доказів при призначенні адміністративного покарання. В останньому випадку вина порушника встановлена, проте необхідно довести наявність або відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність. При встановленні обставин, що пом'якшують відповідальність, принцип презумпції невинності не застосовується, оскільки вина особи вже встановлена. Таким чином, винний повинен самостійно підтвердити наявність таких обставин, наприклад уявити документи, що свідчать про відшкодування майнової шкоди, що підтверджують його матеріальний статус (стосовно п. 3 ч. 1 ст. 4.2 КоАП), або (при каятті) довести своє негативне ставлення до здійсненого правопорушення, вказавши відповідні психологічні доводи в письмовій заяві, адресованому особі, уповноваженій виносити постанову про призначення адміністративного покарання. Наявність обставин, що обтяжують адміністративну відповідальність, має бути встановлено особою, що розглядає справу, проте правопорушник вправі представити докази, що свідчать про відсутність таких обставин.

Отримання речових, письмових доказів, їх фіксація і оцінка здійснюються на різних стадіях розгляду справи. При цьому аналітичне дослідження доказів, як правило, проводиться особою, уповноваженою призначати адміністративне покарання. При кваліфікації обставин, що пом'якшують адміністративну відповідальність, необхідно враховувати, що такі обставини підтверджуються головним чином суб'єктивними критеріями, свідомо не застосовними до порушника - юридичній особі (див. П. 1, 3-5 ч. 1 ст. 4.2 КоАП). Оскільки оцінка доводів, що свідчать про наявність обставин, що пом'якшують адміністративну відповідальність, відноситься до обов'язкових процесуальним діям, здійснюваним при призначенні адміністративного покарання юридичній особі (див. Ч. 3 ст. 4.1 КоАП), при підтвердженні таких доводів повинна бути встановлена причетність посадових осіб організації- порушника до правопорушення, скоєного юридичною особою. За змістом ч. 3 ст. 2.1 КоАП кореляція протиправних дій посадових осіб з діянням порушника - юридичної особи і співвіднесення форм вини особи, встановлених ч. 2 ст. 2.1 і ст. 2.2 КоАП, являє собою обов'язкове процесуальне вимога на стадії аналітичного дослідження доказів і призначення адміністративного покарання - в іншому випадку кваліфікація обставин, що пом'якшують адміністративну відповідальність юридичної особи, неможлива.

Таким чином, особа, підозрювану у вчиненні адміністративного правопорушення, наділене додатковими процесуальними правами, обумовленими презумпцією невинуватості, тільки на стадії отримання доказів у справі і їх аналітичного дослідження. Особа, винна у вчиненні проступку, позбавлене таких прав при призначенні адміністративного покарання.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук