Види актів процесуального забезпечення. Протоколи та визначення

КоАП передбачено також винесення актів процесуального забезпечення, до яких відносяться визначення, винесені уповноваженою посадовою особою при прийнятті ним рішення про здійснення процесуальних дій, необхідних при розгляді справи і оскарження рішень, винесених за результатами його розгляду, а також визначення, винесені на стадії виконавчого провадження. До актів процесуального забезпечення відносяться також протоколи, що складаються уповноваженою посадовою особою у випадках порушення справи, застосування заходів адміністративного припинення і в інших встановлених КоАП випадках, доручення та запити, що приймаються на стадіях, що передують розгляду справи, і уявлення, що виносяться за результатами його розгляду.

Протоколи являють собою особливу різновид розглянутих актів індивідуального застосування - вони складаються виключно для фіксації процесуальних дій, ними засвідчується правомірність порушення справи про адміністративне правопорушення (ст. 28.2), тим самим підтверджується легітимність застосування заходів адміністративного припинення (див. Ч. 3 ст. 27.2, ст. 27.4, ч. 6 ст. 27.7, ч. 4 ст. 27.8, ч. 5, 6 ст. 27.9, ч. 5 ст. 27.10, ч. 4 ст. 27.12, ч. 4 ст. 27.13, ч. 3 ст. 27.131, ч. 4 ст. 27.14). Протоколами засвідчується законність здійснення процесуальних дій, необхідних для аналітичного дослідження та оцінки доказів (підтверджується правомірність взяття проб і зразків (ч. 3 ст. 26.5), або застосування спеціальних технічних засобів (ч. 2 ст. 26.8). Обов'язкове складання протоколу при розгляді справи передбачено тільки в тих випадках, коли процесуальні дії здійснюються колегіальним органом (див. ч. 1 ст. 29.8).

На відміну від протоколів інші акти приймаються з метою здійснення встановлених ними процесуальних дій і містять імперативні приписи, обов'язкові для виконання особами, яким вони адресовані. Відповідно до КпАП до таких актів процесуального забезпечення відносяться визначення, винесені:

  • o при порушенні справи про адміністративне правопорушення (див. ч. 5 ст. 28.1);
  • o при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення (ч. 2 ст. 24.3, ч. 3 ст. 25.13, ч. 1 ст. 26.4, ст. 26.10, ч. 2 ст. 28.7);
  • o при продовженні терміну проведення адміністративного розслідування (див. ч. 51 ст. 28.7);
  • o при розгляді справи про адміністративне правопорушення (див. п. 7, 9 ч. 1 ст. 29.7);
  • o при витребуванні відомостей, необхідних для розгляду справи про адміністративне правопорушення (див. ст. 26.10);
  • o при відхилення клопотання про відновлення строку оскарження по справі про адміністративне правопорушення (див. ч. 4 ст. 30.3);
  • o при прийнятті рішення за скаргою на постанову по вказаній справі у випадках порушення підвідомчості (див. ч. 3 ст. 30.7);
  • o при здійсненні процесуальних дій на стадії виконавчого провадження (ч. 3 ст. 31.8).

До актів процесуального забезпечення, що встановлює обов'язкові вимоги до осіб, яким вони адресовані, відносяться доручення і запити по справі про адміністративне правопорушення (див. Ст. 26.9), а також подання про усунення причин і умов правопорушення (ст. 29.13).

Винесення акту процесуального забезпечення може бути обумовлено ініціативою особи, що розглядає справу (див., Наприклад, ч. 5 ст. 28.1 КоАП), або клопотанням підозрюваного чи іншої особи, що бере участь у його розгляді (ч. 3 ст. 25.13). Як правило, акти процесуального забезпечення підлягають безумовному виконанню конкретним адресатом у встановлений термін (див. Ч. 1 ст. 26.4, ч. 1, 2 ст. 26.9, ст. 26.10, 28.7, 29.13), проте в деяких випадках такі акти деперсоніфікованого і призначені для виконання всіма особами, що у процесуальному дії (ч. 2 ст. 24.3). Невиконання, неналежне виконання акту процесуального забезпечення, що передбачає виконання встановлених КпАП обов'язків, кваліфікується за ст. 17.7, а відповідно до обов'язків, визначеними ст. 29.13, - за ст. 19.6.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >