Врахування особливостей аудиторії при підготовці виступу

Слово "аудиторія" сходить до латинських словами з коренем -audi-: audire - чути, auditor - слухач. Латинське auditoria являє собою форму множини від auditorium - приміщення для навчання або зал судових засідань. Однак у цього слова в сучасній російській мові є й інше значення, актуальне для риторики: аудиторією називають присутніх слухачів лекції чи доповіді, а також коло читачів, глядачів.

Важлива частина підготовки виступу - оцінка аудиторії. Тому, хто готується до публічного виступу, необхідно уявляти собі обстановку і склад слухачів. Такі актуальні елементи організації публічної промови, як звернення, добір прикладів, вибір тональності, залежать від типу та особливостей присутніх. Для ефективної взаємодії необхідна спільна діяльність учасників, кожен з яких вносить свій внесок у досягнення спільної мети комунікації. При оцінці аудиторії, так званого чинника адресата, необхідно враховувати наступні параметри:

  • 1) вік присутніх;
  • 2) тендерну характеристику аудиторії;
  • 3) підготовленість слухачів до теми мови;
  • 4) рівень освіти;
  • 5) професійну приналежність;
  • 6) ставлення до виступаючого.

Незвичайна атмосфера, непередбачені умови, в яких доведеться вступати в спілкування з людьми, може викликати у оратора почуття комунікативного дискомфорту і тим самим перешкодити досягненню поставленої мети. Слід якомога докладніше уявити обставини, в яких доведеться виступати. Риторика мстить за неувагу до дрібниць. Готуючись до виступу, оратор повинен знати, хто його слухачі і скільки їх; які особливості приміщення і акустики в ньому, чи є там сцена або трибуна; які можливості використання технічних засобів для ілюстрації виступу; скільки часу відведено для виступу; якою є програма конференції, наради, круглого столу і т.п. і як співвідносяться між собою теми виступів.

Підготовленість слухачів до теми мови - важливий показник, що впливає на підготовку оратора. Виступ перед аудиторією професіоналів зажадає від доповідача особистої включеності в комплекс освітлюваних проблем. Добре підготовлені слухачі оцінять вільне володіння термінологією, переконаність виступаючого в своїх словах, посилання на авторитетні джерела, досить швидкий темп мови. Виступ буде більш успішним, якщо доповідач дозволить аудиторії самостійно зробити висновки зі сказаного. Підготовлені й освічені люди більш вимогливі до доповідача і стежать не тільки за думками мовця, а й за способом їх вираження, а також за невербальною поведінкою.

Для аудиторії, підготовленої до теми виступу, але не складається з професіоналів, будуть потрібні конкретні висновки, що мають практичну спрямованість. Прояв компетентності та ерудиції, вміле поводження з фактами, вдале використання посилань на авторитети, цитат, а також уміння внести елемент діалогічності в публічний виступ викличуть повагу такої аудиторії.

Публічна мова перед малоосвіченими, що не підготовленими або слабо підготовленими до теми мови слухачами потребують більшої концентрації і майстерності оратора, вміння говорити просто і зрозуміло, залучити й підтримувати увагу слухачів, які потребують простих і доступних словах і виразах, здатних пояснити навіть дуже складну тему.

До слабко підготовленою можна віднести неоднорідну аудиторію випадково зібралися разом людей, не об'єднаних ні вікової, ні професійною приналежністю. Важливо вже на початку промови викликати в аудиторії інтерес, показати практичну значимість теми для кожної людини, що опинилася в аудиторії. Для такого виступу можна порекомендувати високу емоційність при повільному темпі мови, більше захоплюючих і зрозумілих для слухачів прикладів.

За характером утворення аудиторію можна розділити на гуманітарно орієнтовану і технічно орієнтовану. Для гуманітаріїв актуально образне уявлення предмета мовлення, єдність і гармонійність картини світу оратора. Люди з технічним і природничо-науковою освітою більш сприйнятливі до точним і логічним викладкам, поданням кількісних характеристик об'єкта мови. У такій аудиторії бажано звертатися до суміжних гуманітарних проблем.

Ставлення до виступаючого може бути різним: від максимально доброзичливого, співчутливого до агресивно ворожого. Ставлення аудиторії може бути пов'язано як з позицією мовця, так і з особистістю виступаючого.

Не завжди лектор або доповідач заздалегідь знає склад слухають, це значно ускладнює підбір і розташування матеріалу. Якщо оратор потрапляє в незнайому для нього аудиторію, йому важливо зрозуміти і оцінити особливості сприйняття присутніх і визначити стратегію і тактику свого виступу. На початку промови оратор може запустити "пробні кулі", щоб дізнатися, як реагують слухачі на особистість і слова мовця.

Практика "пробних куль" являє собою наявність у оратора заготовок, що допомагають йому протестувати і оцінити аудиторію з її реакції. Така практика потрібна не тільки оратору, але й аудиторії. Оратор розуміє, на що і як реагує публіка. Аудиторія активізується і починає реагувати, поступово виробляючи ставлення до виступаючого. Оратор повинен уважно стежити за відгуком па такі сигнали, як анекдот або побутова історія, віршована цитата або дотепний афоризм, розмовне або навіть просторічне слово або вираз.

У публічній промові необхідно дотримуватися правила цитування.

Слід бути бездоганно точним при передачі чужих слів, у тому числі слів своїх опонентів, не допускаючи перекручування думок, препарування чужого тексту. Спотворення чужих слів - показник несумлінності виступаючого. Навмисне спотворення чужих слів - один із засобів мовної маніпуляції.

У разі якщо оратор позбавлений можливості дослівно привести ту чи іншу цитату, він може коротко передати її зміст. Однак робити це слід дбайливо, щоб не спотворити сутність цитованого. При вільному переказі цитат необхідне застереження, наприклад: "Основний зміст статті зводиться до наступного", "Цитую по пам'яті", "Думка автора зводиться приблизно до наступного" і т.п.

У цитуванні слід дотримуватися помірності. Цитати повинні бути по можливості короткими, щоб не втомлювати слухачів. Якщо думка авторитету настільки незвично або спірно, що може викликати сумнів у достовірності або точності, необхідно навести повну цитату та детальну посилання на джерело. Сучасні можливості електронних презентацій, супроводжуючих публічний виступ, дозволяють точно представляти цитований матеріал, пред'являти аудіо- та відеоматеріали.

Коли немає сенсу повністю вказувати джерело або коли дається невелика витримка, у промові наводиться тільки ім'я автора або ж його ім'я разом з назвою книги або статті. Наприклад: "За словами Л. М. Толстого, щастя є задоволення без каяття". Небажана зайва интимизация при цитуванні, використання тільки імені та по батькові письменника або вченого, наприклад: "Згадаймо відомі слова Антона Павловича ..."

Слід уникати невизначених посилань типу: "Один авторитетний товариш вважає ...", "Провідні економісти дотримуються думки, що ...", "Кращі уми вважають ..." і т.п. Такого роду конструкції дуже часто сприймаються або як показник низького рівня освіченості, або як мовна маніпуляція.

Неправильно приводити у виступі тільки назва книги або статті без зазначення автора. Наприклад: "У книзі" Лектор і аудиторія "говориться ..." Подібним чином можна посилатися на джерело тільки в тому випадку, якщо він уже був згаданий.

Часто буває доцільно навести точну дату того чи іншого висловлювання, а також вказати обстановку, в якій воно було зроблено.

Посилаючись на чиїсь слова, слід виділити їх зміною голосу або темпу мови (зазвичай зниженням темпу) так, щоб слухачі відразу відчули, що це цитата, а не власні думки оратора. Останнім часом стало модно користуватися ізапозиченим невербальним показником цитацій - жестом піднятих рук, що імітує лапки.

Витяги з художніх або публіцистичних творів бажано передавати відповідно до правил художнього читання. Текст будь цитати необхідно відтворювати без помилок і запинок.

Невміло відтворена цитата демонструє погане знання матеріалу, несамостійність оратора і може завдати шкоди його зовнішності.

Реакція аудиторії дозволяє оратору визначити стратегію спілкування і способи подачі матеріалу. Перевірити аудиторію на гнучкість, готовність до несподіваних, а іноді і парадоксальних висновків допоможе методика продовж фразу: якщо ніхто не намагається завершити загальновідомий вислів, наведене оратором, це свідчення ригидной (негнучкою) аудиторії. І навпаки, жарти, нестандартні зауваження є показником гнучкості аудиторії, її готовності до контакту з виступаючим. Досвідчений оратор помічає ставлення аудиторії, виділяє чуйних слухачів і адресує свою промову насамперед ім. У той же час в певних ситуаціях оратор повинен вміти і дистанціюватися від аудиторії, не даючи вивести себе зі стану рівноваги. Видатний актор Аркадій Райкін говорив: "Я ніколи не говорю з залом, я говорю з темрявою, неясними обрисами людей, а кожен думає, що я з ним розмовляю. Але якщо я їх побачу, це жахливо мене відверне: раптом людина позіхне, а я йому кажу найпотаємніше, або він зашепоче на вухо поруч сидячій, а я буду думати, що він про мене щось погане говорить ... "

На початку виступу використовуються різноманітні способи залучення уваги слухачів: точно вбрання звернення, апеляцію до ситуації "тут і зараз". До того як почати доповідь або лекцію, зазвичай звертаються до слухачів з питаннями, привертаючи увагу, наприклад: "Все зібралися?", "Можна починати?", "Ви готові до роботи?".

У середині мови, коли спостерігається деяке стомлення аудиторії, для залучення її уваги можна зробити тривалу паузу. Не дуже вмілі оратори часто, щоб привернути до себе увагу втомленою і расшумевшейся аудиторії, підвищують голос, стукають по трибуні. Зазвичай ці дії не дають бажаного результату. Набагато ефективніше вміло використана жарт, веселе зауваження.

При виступі в позитивно налаштованої аудиторії переважніше дедуктивний метод викладу матеріалу: тезу можна сформулювати на початку виступу, а далі пояснити його на прикладах. Аргументи рекомендується розташовувати від слабкого до найсильнішого.

У негативно налаштованої аудиторії починати виступ краще з безперечних, всім відомих і зрозумілих тез. Перш ніж приступити до головного, необхідно досягти згоди і взаєморозуміння із слухачами. Матеріал переважно розташовувати індуктивним способом: починати з прикладів і приватних випадків і тільки потім переходити до висновків і узагальнень.

Найбільш складною є байдужа, незацікавлена аудиторія. Ключем до таких слухачам може стати несподіване і захоплююче початок. Щоб подолати байдужість слухачів і викликати інтерес, необхідно створити в мові інтригу. Сильний аргумент краще розташувати в центральній частині мови. Важлива і емоційність мови. Під час виступу в подібній аудиторії оратор може покинути трибуну або зчепу і наблизитися до слухачів. Варто відмовитися від читання мови за заздалегідь заготовленим текстом: це допоможе створити ситуацію безпосередній бесіди.

Під час публічної промови необхідно враховувати кількість слухачів. Аудиторію понад 10 присутніх можна вважати великою, а менше 20 - маленькою. Виступ у великій і невеликої аудиторії має особливості.

Відомо, що велика аудиторія більш довірлива до думки оратора, ніж маленька. Реакція великої кількості слухачів зазвичай більш емоційна, але менш тривала. Численна аудиторія швидше стомлюється, тому переважно виступ короткий, емоційне і містить два-три захоплюючих прикладу в центральній частині. У великій аудиторії більш ефективним зазвичай виявляється індуктивне виклад матеріалу.

Невелика аудиторія вимагає більш довірчій і об'єднуючою учасників обстановки. Оптимальною в малих аудиторіях є максимальна діалогічність мови. Вміле використання права оратора передавати ініціативу мови, давати можливість присутнім висловлюватися дозволить йому завоювати симпатію аудиторії і встановити зворотний зв'язок, зрозуміти реакцію слухачів па свої слова. Полегшити виступ може невелике приміщення, наявність круглого столу, навколо якого можуть розташуватися слухачі (не випадково з'явилася особлива форма проведення різних засідань в діловому, науковому, політичному спілкуванні - круглі столи, - дозволяє створити більш вільну атмосферу при обговоренні розглянутих проблем). Стримана, раціонально організована і ретельно аргументована мова справить більше враження, ніж мова образна, пихата і надмірно емоційна. Якщо слухачів мало (5-10 чоловік), зручніше говорити сидячи.

Ефективність промови зростає, якщо виступаючий зуміє співвіднести цілі і завдання своїй промові з інтересами аудиторії. Якою б не була аудиторія, необхідно дотримуватися етичні правила поведінки, засновані на повазі до слухачів і співрозмовникам.

Наведемо практичні рекомендації, якими корисно керуватися, виступаючи публічно.

  • 1. Заздалегідь визначте стратегію виступу. Поставте перед собою чіткі завдання, які потрібно реалізувати в мові. Продумайте композицію виступу.
  • 2. Налаштуйтеся на аудиторію. Перед виступом поспостерігайте, як взаємодіють з аудиторією інші виступаючі. Врахуйте не тільки їх успішні прийоми і тактики, а й невдалі, що викликали невдоволення слухачів репліки, пози, жести. На основі спостережень постарайтеся визначити, що може сприяти сприятливому початку вашого виступу.
  • 3. Зіставте цілі і завдання свого виступу з інтересами руїну. Усуньте невідповідності, "наведіть мости". Використовуйте відомі та зрозумілі слухачам слова і вирази, яскраві і привабливі образи, теми, пов'язані з інтересами аудиторії.
  • 4. Тримайтеся під час виступу впевнено, демонструючи переконаність у своїх словах.
  • 5. Говоріть тільки після того, як встановиться тиша. Перш ніж почати мову, обведіть аудиторію поглядом, переконайтеся, що всі готові до сприйняття виступу.
  • 6. Починайте промову з короткого звернення до присутніх, після якого повинна послідувати секундна пауза; якщо необхідно - і більш тривала.
  • 7. Контролюйте гучність свого голосу. Вступні слова не повинні бути гучними. Не слід різко міняти гучність голосу в ході виступу. Основну думку можна вимовити трохи голосніше. Остання фраза повинна прозвучати не голосно і не тихо, але твердо і чітко.
  • 8. Переходьте до головного тільки після того, як вдасться домогтися позитивної реакції слухачів. Для цього спостерігайте за реакцією аудиторії. Для позитивної, зацікавленої реакції використовуйте захоплюючі приклади, компліменти, підкреслюйте вашу спільність з присутніми.
  • 9. Зберігайте самоконтроль, не вступайте в незаплановану дискусію.
  • 10. Не забувайте дякувати за доброзичливі питання і зауваження, а також в кінці промови подякуйте всю аудиторію за увагу.

Можливість заздалегідь уявити слухачів, зрозуміти їх інтереси дозволить більш ефективно готуватися до виступу перед будь-якою аудиторією.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >