Навігація
Головна
 
Головна arrow Педагогіка arrow Педагогіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС ЯК ЧАСТИНА ЦІЛІСНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ

Сутність виховного процесу

Визначення виховного процесу та його функцій

Виховання і навчання - дві взаємозумовлені частини цілісного педагогічного процесу. Як окрему складову педагогічного процесу виховання на теоретичному рівні було виділено німецьким педагогом І. Ф. Гербарт, який на початку XIX ст. випустив у світ свою основну працю "Загальна педагогіка, виведена з мети виховання". А. С. Макаренко писав, що виховна область, область чистого виховання - тобто в деяких випадках окрема область, відмінна від методики викладання.

Виховний процес - процес взаємодії, в якому відповідно до цілями і завданнями самої особистості і суспільства відбувається організоване виховний вплив і взаємодія, що має своєю метою формування особистості, організацію і стимулювання активної діяльності виховуваних з оволодіння ними соціальним і духовним досвідом, цінностями і відносинами.

Формування особистості відбувається тоді, коли відбувається переклад зовнішнього по відношенню до особистості досвіду, знань, цінностей, норм, правил у внутрішній психічний план особистості, в її переконання, установки, поведінка, тобто відбувається процес інтеріоризації, формування внутрішніх структур людської психіки завдяки засвоєнню структур зовнішньої соціальної діяльності. Отже, з позиції психології виховання є процес інтеріоризації.

У чому полягає основна відмінність виховного процесу від навчального? Специфіка виховного процесу полягає у своєрідності акцентів у формуванні особистості. У змісті виховання на перший план виступають завдання формування переконань, норм, соціально-значущих відносин, ціннісних установок, мотивів, способів і правил суспільно схвалюється поведінки , тобто переважають ціннісно-орієнтаційний, отношенческой, мотиваційний, емоційний і поведінковий акценти. Виховання спирається на реальні міжособистісні соціальні відносини, процеси, явища. Виховання впливає, насамперед, на область почуттів, емоцій і переживань.

Величезну роль у виховному процесі відіграє особистість вихователя: "Вплив особистості вихователя становить ту виховну силу, яку не можна замінити ні підручниками, ні моральними сентенціями. Багато важить дух закладу, але цей дух живе не в стінах, не на папері, але в характері більшості вихователів і звідти переходить у характер вихованців "(К. Д. Ушинський). Результатом виховання повинна стати вихованість особистості. Вихованість передбачає не просто знання норм поведінки, не дотримання цих норм з метою нагороди чи уникнення покарання, а неможливість порушення норм, що стали внутрішніми регуляторами дій і вчинків.

Функції виховного процесу:

  • • охорона фізичного і психічного здоров'я вихованців;
  • • організація різноманітної і різнобічної діяльності учнів;
  • • використання спілкування з однолітками і дорослими в цілях формування системи ціннісних відносин до навколишнього світу і людям та соціалізації вихованців;
  • • спеціально організоване формування суспільно цінних моральних, вольових, естетичних і фізичних якостей;
  • • здійснення превентивного (попереджувального) дії для корекції і подолання девіантної (отклоняющегося) поведінки.

Логіка виховної роботи:

  • аналіз - вивчення особистості вихованця і соціально-педагогічної ситуації се розвитку;
  • діагностика - виявлення реального рівня розвитку людини; встановлення причинно-наслідкових зв'язків, що обумовлюють формування його особистості;
  • прогноз - цілепокладання: формулювання очікуваного результату та умов його досягнення;
  • проектування - розробка програми та плану, вибір способів діяльності, спрямованої на досягнення мети;
  • організація - формування мотивації розвитку особистості, просвіта, організація діяльності та спілкування;
  • контроль та оцінка - виявлення та оцінка результатів виховання, ефективності форм і способів організації виховного взаємодії та постановка нових цілей.

Є такий мудрий афоризм, який в образній формі відтворює ці етапи: посієш вчинок - пожнеш звичку, посієш звичку - пожнеш характер, посієш характер -пожнешь долю.

Інші педагоги (Т. А. Ільїна, І. П. Підласий) цей процес представляють як систему таких етапів:

  • • передача знань про норми і правила поведінки;
  • • формування переконань і відносин;
  • • формування почуттів;
  • • формування поведінки і загальної спрямованості особистості.

Таблиця 6.1. Стадії (етапи) засвоєння вихованцем певних форм поведінки і етапи виховної взаємодії дії

Стадії (етапи) засвоєння вихованцем певних форм поведінки

Етапи виховної взаємодії (процесу)

1. Рівень уявлення про те чи іншому особистісному якості або нормі поведінки або повна його відсутність

Позитивна емоційна орієнтація на певну форму поведінки і уточнення наявних уявлень

2. Рівень поняття про те чи іншому особистісному якості

Осмислення, розуміння і формування понять про ту чи іншу моральної категорії

3. Рівень умінь поступати відповідно до засвоєними поняттями

Створення умови для вироблення вмінь поступати відповідно до вироблюваної нормою

4. Рівень стійких звичок поведінки

Організація досвіду суспільної поведінки для вироблення відповідних звичок

Завдання виховання:

  • • філософсько-світоглядна підготовка молоді та надання їй допомоги у визначенні сенсу життя;
  • • виявлення і розвиток природних задатків і творчого потенціалу зростаючого людини у різноманітних сферах соціально корисної та особистісно значущої діяльності і в спілкуванні;
  • • формування моральної культури особистості, досвіду суспільної поведінки, відповідного гуманістичним моральним нормам;
  • • формування самосвідомості, почуття власної гідності, ціннісного ставлення до власного життя, потреби і готовності планування та реалізації прогресивних життєвих цілей, здатності до самопізнання, самовизначення, самореалізації, саморегуляції і об'єктивної самооцінки;
  • • виховання громадянських почуттів, якостей і поведінки;
  • • розумове виховання, формування досвіду пізнавальної діяльності, знань, умінь і навичок, здатності до творчості, потреби в безперервній освіті і самоосвіті;
  • • екологічне виховання та освіта;
  • • розвиток культури почуттів і досвіду міжособистісного спілкування;
  • • естетичне виховання, прилучення особистості до загальнолюдських цінностей і традицій;
  • • фізичне виховання, розвиток потреби у здоровому способі життя;
  • • формування готовності до сімейного життя, сімейно-побутово-виття, статевий, тендерної та сексуальної культури;
  • • формування позитивного ставлення до праці і готовності до трудової діяльності.

У художній формі це можна виразити таким віршем:

Дорослі, не вчіть дітей своїх підлості. Владні, не вчіть їх злобі і заздрості. Сильні, не вчіть звірячої жорстокості. Мудрі, не штовхає дітей до прірви. Грішні, навчіть дітей співчуттю. Слабкі, навчіть любові й увазі. Сильні, навчитися терпіння і лагідності. Чуєте ?! Відтягнете дітей від прірви! Є. Потєхіна

Виховний процес спрямований не тільки на виховання, а й на перевиховання - коригування поведінки дитини, усунення помилкових суджень та оцінок, подолання девіантної (отклоняющегося) поведінки. Перевиховання починається з визначення рівня вихованості і причин неправильного поведінки й вироблення на цій основі програми виховання (перевиховання) .

Процес виховання повинен привести особистість до необхідності і потреби в самовихованні - свідомої і цілеспрямованої діяльності з формування у себе певних соціально значущих якостей і подолання негативних. Самовиховання пов'язано з наявністю у особистості істинного знання про себе, правильної самооцінки, самоусвідомлення, чітко усвідомлених цілей, ідеалів, особистісних смислів, що і формується в процесі виховання.

Кілька слів доцільно сказати про так званий виховному просторі. Виховне простір

педагогічно доцільно організоване середовище, навколишнє окремої дитини або певні групи і спільноти дітей та надає позитивний вплив, свідомо чи несвідомо сприймається кожним вихованцем (клас, школа, інші виховно-освітнє установи, дитячі та молодіжні об'єднання, мікрорайон, село, місто, область). виховний простір в такому розумінні не виникає саме по собі. Його треба створювати, підтримувати і розвивати всім соціально-адміністративним і педагогічним структурам даного середовища. Основним механізмом створення виховного простору є взаємодія всіх колективів, об'єднаних єдиним розумінням педагогічних завдань, єдиними принципами та підходами у вихованні в рамках певного средового оточення, діалоговий режим взаємодії, гнучкість і диалектичность у розвитку окремих компонентів і всієї структури в цілому та ін.

Можливості для розвитку та формування особистості школяра, що виникають у виховному просторі:

  • • свобода прийняття школярем рішення про його входження до виховний простір;
  • • свобода вибору дитиною діяльності (її змісту та форм), яка дозволила б йому досягти найбільшого успіху, найвищого самовираження;
  • • побудова діалогових відносин з людьми різних віків і соціальних груп;
  • • інтенсивне проживання різних соціальних ролей;
  • • вибір різних колективів, спільнот і їх інтенсивної зміни;
  • • освоєння підпросторів: культурного, природного, інформаційного і т.д.

Виховний простір, надаючи можливості для самореалізації школяра, тим самим забезпечує суб'єктність його позиції. У той же час суб'єктна позиція школяра створює умови для її самореалізації. Школяр, будучи суб'єктом простору, сам його структурує, створюючи простір "для себе і під себе". У цьому зв'язку творці простору можуть лише запропонувати дитині поле можливого освоєння. Імовірність реалізації суб'єктної позиції дитини в пропонованому виховному просторі тим вище, чим багатше, різноманітніше і пластічнєє його структура.

Процес соціалізації дитини передбачає з одного боку адаптацію людини в соціумі, з іншого боку - здатність відокремлюватися, тобто певною мірою протистояти соціуму у випадках його протидії потреби особистості в самореалізації та самоствердженні. Наявність виховного простору в микросоциуме може створити такі умови життєдіяльності школяра в сім'ї, в школі, в групах однолітків, у микросоциуме в цілому, які допоможуть йому позитивно адаптуватися в соціумі і соціально-прийнятно і особистісно-цінно відособлюватися в ньому, що зменшує ризик перетворення школяра в жертву несприятливих умов соціалізації.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук