Навігація
Головна
 
Головна arrow Педагогіка arrow Педагогіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Сутнісна характеристика і структура діяльності викладача

Викладання як діяльність

Викладання - один з основних змістотворних компонентів процесу навчання. У структурі навчання викладанням називають процес діяльності викладача (вчителя), який може функціонувати тільки в результаті тісної взаємодії з учнем як у безпосередній, так і опосередкованій формі. Але в якій би формі це взаємодія не виступало, процес викладання обов'язково припускає наявність активного процесу вчення. Таким же він виступає за умови, коли діяльність учнів забезпечується, організується і контролюється вчителем, коли в процесі навчання здійснюється цілеспрямоване формування в учнів готовності до самоосвіти, коли цілісність процесу навчання забезпечується спільністю цілей викладання і навчання. На практиці процес навчання реалізується:

  • - У відборі, систематизації, структуруванні учителем навчальної інформації (у проекті навчання) і пред'явленні її учням в педагогічній дійсності;
  • - Сприйнятті, усвідомленні та оволодінні цією інформацією і методами роботи з нею учнями;
  • - Організації в цілісному педагогічному процесі раціональної, ефективної, адекватної завданням навчання діяльності кожного учня по оволодінню системою знань і методів оперування ними в навчальній і виробничій роботі.

Жоден наставник не повинен забувати, що його найголовніший обов'язок полягає в привчанні вихованців до розумової праці і що цей обов'язок більш важлива, ніж передача самого предмета (К. Д. Ушинський).

Предметом діяльності викладання виступає керівництво, управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів в рамках того змісту освіти, яке зумовлюється завданнями гармонійного розвитку інтелектуальних, моральних і фізичних сил і здібностей підростаючого покоління. Педагогічне керівництво з боку викладача складається з планування ним власної діяльності та діяльності учнів на уроці, лекції, іншому навчальному занятті, організації цих видів діяльностей; стимулювання активності і свідомості і діяльності учнів по засвоєнню знань і способів діяльності; контролю, регулювання якості навченості та виконання учнями навчальних дій; аналізу результатів навчання і прогнозування подальших зрушень в особистісному розвитку учнів.

Як вважає Ю. Г. Фокін, в змісті викладання можна виділити три найважливіші групи дій: а) напрямок дій суб'єктів вчення (вказівка об'єктів вивчення або змісту інформації, що підлягає вивченню, джерел інформації, рекомендації але черговості та методикам вивчення); б) контроль ходу вчення (основною метою якого є аналіз ходу засвоєння з метою надання допомоги суб'єктам вчення та коригування вчення); в) інформування суб'єкта навчання (безпосереднє сполучення суб'єктам вчення інформації, що підлягає засвоєнню, або роз'яснення незрозумілого при контролюванні) [1]. У контексті цього змісту ми маємо на увазі таке педагогічне вплив, який носить не тільки і не стільки коригувальний, скільки формує характер і має на меті перетворення самого суб'єкта дії і формування у нього різних структур розумової, моральної діяльності і структур особистості. Для управління такою діяльністю суб'єкту викладання необхідно насамперед чітко уявити її різновиди та механізми, її продукти, вміти правильно формулювати цілі та вимірювати їх досягнення, забезпечити як зовнішню, так і внутрішню регуляцію діяльності, і па основі цього чітко сформулювати для себе дидактичну задачу майбутнього навчального заняття, а також послідовних занять.[1]

Керівництво пізнавальною діяльністю в процесі навчання іноді розуміється занадто вузько - як управління засвоєнням в рамках окремих пізнавальних завдань, наприклад управління процесом відкриття невідомого в різних типах проблемних ситуацій, управління процесом виходу з проблемної ситуації і т.п. Засобами управління в такому розумінні (рівень оперативного управління) є "навідні завдання", підказки різної інтенсивності, переформулировка завдання і т.д. З нашої точки зору всі ці кошти повинні бути елементами цілісного процесу пред'явлення учням такої системи завдань, яка передбачала б поступове просування їх по щаблях пізнання. Ці ступені передбачають перехід від завдань низького рівня проблемності та пізнавальної самостійності учнів у ході їх вирішення до завдань творчим, дослідницьким і тим самим проектують свідоме засвоєння певного рівня сформованості властивостей, якостей знань (системності, динамічності, узагальненості і т.п.).

Спрямованість викладання при такій організації навчання полягає в тому, щоб виявити ті необхідні умови організації навчальної діяльності учнів на уроці, лекції та інших навчальних заняттях, дотримання яких дозволить їм опановувати в органічному єдність предметної та організаційної сторонами діяльності. Зокрема:

  • а) свідомо орієнтуватися в предметі навчальної діяльності (такими для учня є дії, виконувані ним для досягнення передбачуваного результату діяльності, спонукує в ході викладання тих чи інших мотивом);
  • б) включати засвоєне зміст попереднього дії у свої подальші дії в якості способу досягнення їх мети;
  • в) співвідносити самостійно здійснювані дії по виявленню фактів, виділенню істотних зв'язків і розкриттю закономірностей з діями по визначенню цілей і розробки програми діяльності, що включає відповідно і дії контролю за виконанням даної програми.

Організація процесу навчання вимагає від педагога враховувати особистісні характеристики учня, його особливості як активного діяльного суб'єкта навчання. Необхідно не засвоєння переданих знань, інформації, а спільне "відкриття" цих знань, що відбувається в ситуації, де присутні і емоційне співпереживання, відчуття, зустріч особистісних смислів педагога та учня. Доцільно представляти (прогнозувати) не тільки результат процесу пізнання - готові наукові теорії, але і сам процес їх відкриття.

В якості найважливішої умови в даній ситуації виступає система типових завдань. Її застосування в кінцевому рахунку сприяє цілеспрямованому формуванню в учнів уміння і потреби систематично користуватися у своєму навчальному пізнанні і практичній діяльності обов'язковим мінімумом знань як інструментом отримання нових знань. Управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів як предмет діяльності викладання в структурі навчання характеризується в даному випадку насамперед тим, що при організації навчальної діяльності учнів вихідне завдання для одномоментного виконання зіштовхує учня з метою, яку йому необхідно досягти в кінці вивчення теми уроку, лекції та системи навчальних занять з теми в цілому. Щоб досягти такого рівня управління (організації навчальної роботи), викладач, організовуючи навчання, щоразу визначає, в яку діяльність навчаються треба включати знання, що підлягають освоєнню.

Вибір діяльності визначається тими завданнями, які передбачені цілями навчання. У цьому і виражається керівна роль викладача в процесі навчання; її призначення якраз і полягає в тому, щоб здійснювати управління активною і свідомою діяльністю по засвоєнню навчального матеріалу. А для цього необхідно, по-перше, ставити обгрунтовані навчальні завдання і створювати сприятливі умови для прийняття цих завдань учнями; по-друге, давати чітке інструктування їм про способи майбутньої діяльності; надавати навчаються своєчасну і достатню допомогу; спонукати у них допитливість, цікавість, почуття обов'язку і відповідальності.

  • [1] Див .: Фокін Ю. Г. Указ. соч. С. 70.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук