Навігація
Головна
 
Головна arrow Психологія arrow Педагогічна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Соціально-генетичне напрямок у педагогічній психології

Оригінальну концепцію соціальної генетичної психології, що має відношення до педагогічної практиці, розробляє А.-Н. Перре-Клермон і її співробітники. Теоретичною основою даного напрямку досліджень виступили положення Л. С. Виготського, Дж. Міда, Ж. Піаже про роль соціальних взаємодій в інтелектуальному розвитку індивіда. Вихідну ідею досліджень становить гіпотеза про визначальний вплив на процеси когнітивного розвитку школяра структури його соціально-психологічних відносин з учителем і з однолітками. При цьому взаємодіям з однокласниками дослідниками віддасться пріоритетне значення.

Вихідну основу когнітивного розвитку А.-Н. Перре-Клермон бачить у зіткненні школяра з різними підходами до вирішення навчальної задачі. У ході навчальної взаємодії у школяра з'являється можливість порівняти свою точку зору з іншими думками та рішеннями. При зіткненні різних способів вирішення завдання виникає соціокогнітивний конфлікт, необхідність дозволу якого і спільний пошук спільного рішення дозволяють скоординувати різні способи дії, забезпечують просування учня в інтелектуальному розвитку.

Поняттю соціокогнітивний конфлікту А.-Н. Перре-Клермон надає вирішальне значення. Конфлікт між різними підходами і точками зору вимагає розробки систем, здатних координувати різні способи дій. Автор виділяє три типи конфліктів: 1) конфлікт між гіпотезами рішення задачі, 2) конфлікт в способах дії, 3) конфлікт в стратегіях дії. Тим самим першопричину пізнавального розвитку автор бачить не в протиріччі у свідомості самого суб'єкта або в його проблемах осмислення реальності, а в соціокогнітивний конфлікті - конфронтації між думкою або поведінкою суб'єкта та думками або діями інших осіб.

Педагогічне значення проведених експериментальних досліджень про роль соціальних взаємодій в інтелектуальному розвитку дітей, на думку А.-Н. Перре-Клермон, полягає в тому, що правильно організовані форми спільної діяльності дозволяють створити соціальне і індивідуальне простір розвитку мислення і взаєморозуміння, виступають ефективним засобом подолання труднощів у навчанні школярів з різним темпом і рівнем розвитку, у вирішенні проблеми неуспішності і т.п. Дослідження в даному напрямку тривають, вони мають хороші перспективи. У Росії дана лінія досліджень розробляється В. В. Рубцова, Г. А. Цукерман та іншими у вивченні психології колективно-розподіленої навчальної діяльності та спілкування школярів.

Культурно-історичний і діяльнісний підходи у зарубіжній педагогічної психології

Безперечний вплив на розвиток світової педагогічної психології зробили розроблені у вітчизняній психології культурно-історичний і діяльнісний підходи. Високу оцінку зарубіжних вчених отримали ідеї і положення культурно-історичної психології Л. С. Виготського і діяльнісна теорія вчення Д. Б. Ельконіна - В. В. Давидова.

У сучасній американській психології складається школа культурно-історичного вивчення психології людини та її розвитку. Вона представлена роботами М. Коула і його співробітників. Роботи американських психологів спрямовані на дослідження специфіки пізнавального розвитку людини в різних культурах. Культурно-історичний підхід в психології розвитку відстоює ідею включеності історично зумовленої соціокультурної практики в методологію і теорію дослідження закономірностей людського розвитку. Соціальна практика і культура входить у тканину життя людини, вони організують його сприйняття і розуміння світу, детермінують його поведінку і взаємодію з іншими і тому повинні скласти предметну область культурно-історичної психології.

Можливості культурно-історичної психології переконливо реалізовані М. Коулом в двох формують експериментах: 1) у культурно-опосередкованому підході до навчання дітей читанню; 2) у соціально-педагогічному проекті "П'ятий вимір".

Експеримент з навчання читання будувався на положенні Л. С. Виготського про перетворення интерпсихические (взаємини з іншими) в интрапсихическому (внутрішні процеси і функції) як специфічній формі психічного розвитку людини. Дослідження побудовано на припущенні, що ідеальна форма процесу читання - необхідна умова, предваряющее виникнення цієї нової структури діяльності як індивідуальної психічної функції дитини.

У цьому зв'язку задача навчання читання полягає в тому, щоб створити систему міжособистісної взаємодії між дитиною і дорослим як необхідну ступінь на шляху до самостійного читання. Цим вимогам відповідала методика питається читання. Ядро методики становить набір ролей або поділ дій між дітьми і дорослими. При цьому кожна роль відповідає певному аспекту цілісного акту читання. У міру освоєння ролей діти стають повноправними учасниками акту читання, тобто компетентними читачами. Успішна реалізація експерименту дозволила автору стверджувати, що освоєння процесу читання являє собою переконливий приклад соціальної природи розвитку. Відмінність розробленої ним методики навчання читання від інших підходів до розвитку навичок читання автор бачить в акцентуванні особливої ролі вчителя в організації навчального середовища.

Другий експеримент М. Коула являє собою спеціально сконструйовану комп'ютерно опосередковану діяльність, названу ним "П'ятий вимір" ("5І"). Загальний задум діяльності, побудований у вигляді ігрових позашкільних занять освітнього типу, полягає у включенні дорослих і дітей у спільну діяльність, в цілеспрямованому створенні штучного, але живого соціального світу з власними способами взаємодії, нормами відносин, правилами поведінки, мовою і т.п. По суті в дослідженні вирішувалося завдання експериментального відтворення, проектування і вирощування освітнього середовища, особливої освітньо-розвиваючої субкультури.

У наші завдання не входить опис та аналіз успішно проведеного М. Коулом багатогранного експерименту. Відзначимо лише, що культурно-історичний підхід, реалізований у цих дослідженнях, являє собою перспективний напрямок розвитку психології взагалі та педагогічної психології зокрема. Гідність даного підходу бачиться в тому, що процеси розвитку і освіти людини пояснюються в категоріях і схемах, адекватно представляють реальність розвитку сучасних дітей.

Сильна сторона розроблюваної М. Коулом версії культурно-історичної психології - асиміляція пояснювальних можливостей інших напрямків педагогічної психології: когнітивної, соціального навчання, а також діяльнісного підходу.

Діяльнісний підхід у закордонній педагогічної психології пов'язаний з реалізацією в освітній практиці ряду країн Європи, Китаю, Японії досягнень російської общепсихологической теорії діяльності, конкретно - теорії навчальної діяльності Д. Б. Ельконіна - В. В. Давидова. Діяльні теорії навчання будуть розглянуті нами в наступному розділі. Особливості реалізації діяльнісного підходу в зарубіжній педагогічній психології викладені в ряді робіт, до яких ми і посилаємо читача.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук