Висновок

Сучасний період взаємодії зарубіжної та вітчизняної психології характеризується впливом багатьох факторів, що визначають його розвиток, і перш за все ідеологічного фактора - відмови від ідеології марксизму, властивої радянській психології.

Марксистська психологія мала коріння в гегелівської філософії з її діалектикою, особливим розумінням науки, відмінним від картезіанської науки і спрямованим па вивчення суспільства. Цим вона вигідно відрізнялася від методологій інших зарубіжних наукових напрямів (феноменології, позитивізму, прагматизму).

Марксистської психології нескоро вдалося використати науковий потенціал, закладений в філософської категорії діяльності, спочатку вона народилася у вигляді "предметної діяльності" (А. Н. Леонтьєв), пов'язаної з пізнанням предметного світу, і лише потім набула більш сучасні форми в роботах Ломова ("спільна діяльність ", основою якої є спілкування) і Щедровицького (методологічна, рефлексивна діяльність - роздуми над власним мисленням). Тому відбувається нині в суспільстві перегляд або навіть відмова від деяких постулатів марксизму не слід поширювати на всю теорію діяльності, яку можна визнати досягненням радянської психології, поряд із зарубіжними категоріями особистості, мотиву, поведінки тощо.

Другим чинником слід визнати практичне відкриття "залізної завіси" між нашою країною та іншими країнами.

Ця обставина привела до радикальних змін у видавничій справі на російський книжковий ринок хлинула раніше недоступна зарубіжна література по психології, створюючи ілюзію припливу нових, раніше не відомих ідей і концепцій. Практика показала, однак, що більшість "нового", що прийшов з-за кордону, виявилося давно відомим старим, що "залізна завіса" існував скоріше в уяві політиків, насправді ж обмін ідеями між вченими здійснювався постійно. Так, з'явився новий напрямок - акмеологія, різновид гуманістичної психології (О. О. Бодальов, А. А. Деркач, Н. В. Кузьміна).

Втім, треба визнати, що відкриття "завіси" вплинуло на підвищення обший психологічної культури населення, оскільки література по психології (видання зарубіжних авторів) була звернена до пересічному перехожому ("як стати багатим", "як бути здоровим", "як зберігати сексуальну активність "," як зробити кар'єру ") і представлена в руслі" позитивної психології ", що з'явилася на Заході останнім часом, у новому тисячолітті. Представлені в подібного роду книгах поради - не стільки корисні, скільки підбадьорливі. Для вітчизняних психологів їх успіх став уроком: щоб стати відомим і купуються, треба писати не тільки і не стільки для фахівців, скільки для "перехожих". Це, у свою чергу, призвело до "популярщіне", зниження якості психологічної наукової інформації - від академічної до обивательської.

Третім чинником виступило соціально-економічний розвиток нашої країни, перехід від індустріального до постіндустріального суспільства, інформатизація, зокрема розвиток інтернету та мобільного зв'язку, прагнення включитися в глобальну економіку.

Інформатизація країни наочно показала можливість користувачів мережі зв'язуватися один з одним, обмінюватися інформацією і координувати свої дії. Більше того, спілкування стало міжнародним і всесвітнім. Все це не могло не позначитися па психології країни в цілому і науки психології зокрема. Наука перестала бути академічною, стала ближчою соціальним інтересам і менш категоричній у своїх висновках, вона почала обслуговувати інтереси суспільства.

Від картезіанського ідеалу наука все більш відступає вбік альтернативного, "діалектичного" її розуміння, що припускає, що наукова істина є не щось об'єктивне, не залежне від дій і свідомості людей, а продукт взаємодії "об'єкта з суб'єктом", як люблять висловлюватися філософи, і особливо виражене в соціальних науках, де воно виступає у формі взаємодії людини з іншими людьми. У цьому розумінні наукова істина - це проекція на світ особистісних уявлень вченого, узгоджена з уявленнями інших носіїв істини. Особливо це простежується в теоріях особистості, кожна з яких виражає, насамперед, особистість її творця.

Історія людства аж ніяк не закінчилася з перемогою лібералізму, встановленням загального миру і спокою, як писав про це Ф. Фукуяма в статті "Кінець історії?". Ця перемога пов'язувалася, насамперед, з розпадом радянської системи. Але не минуло й кількох років, як порушений баланс двох наддержав обернувся війною в Югославії, Афганістані, а після 2001 г. - в Іраку і на Близькому Сході. Словом, історія продовжила свій бурхливий перебіг.

Оглядаючи все сказане як в останньому абзаці, так і протягом всієї книги, можна стверджувати, що історія психології, як і історія людства, далеко не закінчена. І нам залишається чекати її продовження і в міру сил і бажання брати участь в ній.

 
< Попер   ЗМІСТ