Неявні визначення

Найбільше вражає в операції визначення, мабуть, різноманіття тих конкретних форм, в яких вона практично здійснюється. Завдання цієї операції, як ми вже з'ясували, проста - розкрити зміст поняття. Але способи, якими це досягається, дуже і дуже різноманітні.

Насамперед потрібно відзначити відмінність між явними і неявними визначеннями.

Перші мають форму рівності, збіги двох понять. Загальна схема таких визначень: «А є (за визначенням) В». Тут А і В - два поняття, причому не має принципового значення, виражається кожне з них одним словом або поєднанням слів. Явними є, наприклад, визначення: «Абракадабра - це нісенітниця», «Пролегомени - це введення», «Молекула є дрібна частка речовини, яка зберігає всі хімічні властивості цієї речовини».

Неявні визначення не мають форми рівності двох понять.

Контекстуальні визначення

Всякий уривок тексту, всякий контекст, в якому зустрічається цікавить нас поняття, є в певному сенсі неявним його визначенням. Контекст ставить поняття в зв'язок з іншими поняттями і тим самим побічно розкриває його зміст.

Припустимо, нам не цілком ясно, що таке молодецтво, і ми хотіли б отримати її визначення. Можна звернутися до тлумачного словника і там знайти визначення (скажімо, таке: <Молодецтво нестримна, лиха сміливість »). Але можна також взяти текст, в якому зустрічається слово «молодецтво», і спробувати з характеру зв'язків цього слова з іншими попять, що саме воно означає.

«Молодецтво. У цьому слові, - пише Ф. Іскандер, - ясно чується - далечінь. Молодецтво - це така відвага, яка вимагає для свого прояву простору, дали.

У слові «мужність» - сувора необхідність, виваженість наших дій, точніше, навіть протидій. Мужність від розуму, від мужчінства. Чоловік, обдумавши і усвідомивши, що в тих чи інших обставинах життя, захищаючи справедливість, необхідно проявити високу стійкість, проявляє цю високу стійкість, мужність. Мужність обмежено метою, мета продиктована совістю.

Молодецтво, безумовно, передбачає ризик власним життям, хоробрість.

Але, вдивившись в поняття «молодецтво», ми відчуваємо, що це неповноцінна хоробрість. У ній є самонакачка, сп'яніння. Якби влаштовувалися змагання по мужності, то молодецтво на ці змагання не можна було б допускати, бо молодецтво прийшла б, вистачить допінгу.

Молодецтво вимагає простору, повітря простору накачує штучної сміливістю, п'янить. Сп'яніння життя копійка. Молодецтво - це паніка, біжучий вперед. Молодецтво рубає наліво і направо. Молодецтво - можливість рубати, весь час віддаляючись від місця, де вже лежать порубані тобою, щоб не замислюватися: а чи правильно я рубав?

А все-таки гарне слово: молодецтво! Втамовує тугу за безглуздя ».

У цьому уривку пет, звичайно, явного визначення видали. І, тим не менш, можна добре зрозуміти, що являє собою завзятість і як вона пов'язана з відвагою, мужністю.

У «Словнику російської мови» С. І. Ожегова «полювання» визначається як «пошуки, вистежування звірів, птахів з метою умертвіння або лову». Це визначення звучить сухо і відчужено. Воно ніяк не пов'язане з гарячими суперечками про те, в яких крайніх випадках виправдано вбивати або заточают в неволю звірів, птахів. У короткому вірші «Формула полювання» поет В. Бурич так визначає полювання і своє ставлення до неї:

Чорта горизонту

Птахи в чисельнику

Ри6е в знаменнику

Помножені на дріб пострілу

І змінний коефіцієнт вудки

Дають твір

Доступне кожної посередності.

Завзятий мисливець може сказати, що ця образна характеристика полювання суб'єктивна і надто емоційна. Але, тим не менш, вона явно багатшим і фарбами, і деталями, що відносяться до механізму полювання, ніж сухе словникове визначення.

У контексті слово є «живим». Вирване з контексту і поміщене в словник, воно подібно організму, вміщеної в банку з формаліном і виставленому на огляд.

Майже всі визначення, з якими ми зустрічаємося в звичайному житті, - це контекстуальні визначення.

Почувши у розмові раніше невідоме слово, ми нс уточнюємо його визначення, а намагаємося самі встановити його значення на основі всього сказаного. Зустрівши в тексті іноземною мовою одне-два невідомих слова, ми зазвичай не поспішаємо звертатися до словника, якщо і без пего можна попять текст в цілому і скласти приблизне уявлення про значення невідомих слів.

Контекстуальні визначення завжди залишаються значною мірою неповними і нестійкими. Не ясно, наскільки обширним повинен бути контекст, познайомившись з яким, ми засвоїмо значення даного нас слова. Ніяк не визначено також те, які саме інші поняття можуть або повинні входити в цей контекст. Цілком може виявитися, що ключових слів, особливо важливих для розкриття змісту поняття, в обраному нами контексті якраз немає.

Ніякої словник не здатний вичерпати всього багатства значень окремих слів і всіх відтінків цих значень. Слово пізнається і засвоюється не на основі сухих і приблизних словникових роз'яснень. Вживання слів в живому і повнокровне мовою, в різноманітних зв'язках з іншими словами - ось джерело повноцінного знання як окремих слів, так і мови в цілому. Контекстуальні визначення, якими б недосконалими вони не здавалися, є фундаментальною передумовою володіння мовою.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >