Модель візитної картки (модель В1)

Природним етапом розвитку внутрішньої інфраструктури підприємства вважається поява інформаційної системи типу екстранет. Доступ до такої системи можливий не тільки з боку співробітників підприємства, а й із зовнішнього світу, для тих, кому дано відповідні права. Прозора для партнерів, але закрита для сторонніх система обслуговування клієнтів працює як візитна картка або довідник підприємства: містить інформацію про асортимент, ціни на товар, про знижки та пільги, базу даних клієнта (стан його рахунків, інформацію про розміщені замовленнях і т.д. ). У підприємства з'являється можливість не тільки інформувати споживачів про свою діяльність та продукції, а й здійснювати зворотний зв'язок із споживачем за допомогою електронної пошти, процедури впізнання, процедури підписки на веб-сервері.

Створення такої інформаційної системи дозволяє збільшити ефективність комунікацій не тільки у внутрішньому просторі підприємства, але і з боку зовнішнього середовища; скоротити час на пошук партнерів; здійснювати діяльність поза прив'язкою до локального ринку або географічної території. Описувані інформаційні системи давно й ефективно використовуються багатьма російськими підприємствами.

Модель електронного замовлення (модель В2)

Наступний крок - залучення клієнтів до роботи безпосередньо в інформаційній системі, поява зворотного зв'язку зі споживачем через систему електронного замовлення. В рамках цієї моделі технології Інтернету дозволяють зв'язати в єдиний ланцюжок постачальника - виробника і виробника - споживача. Користувачем такої електронної системи може бути як корпоративний клієнт (взаємодія business-to-business, В2В), так і кінцевий споживач (взаємодія business-to-consumer, В2С) (рис. 40.10).

Схема моделі електронного замовлення

Мал. 40.10. Схема моделі електронного замовлення

Таким чином, застосування нових інформаційних технологій в області міжкорпоративної електронної торгівлі веде до зниження прямих закупівельних витрат і витрат, пов'язаних з організацією, оформленням, обліком і доставкою товару; дозволяє підприємствам мати менші матеріально-технічні запаси і з більшою ефективністю реагувати на інформацію про зміни попиту, зменшуючи ризик затоварення. Одержувана за рахунок цього економія, за оцінками Morgan Dean Witter Internet Research, становить для компаній різних секторів від 15 до 50% [1]. У консалтинговій компанії Prictwaterhause Coopers (PwC) наводять такий факт: нові технології ведення торгово-закупівельної діяльності в Інтернеті дозволяють учасникам торгових майданчиків заощадити більше 20% своїх загальних витрат на постачання і сервіс. За оцінками, наведеними у звіті інвестиційної компанії Goldman Sachs, закупівлі через електронні біржі та аукціони можуть заощадити підприємствам від 2% у вугільній промисловості до 40% у сфері електронних компонентів.[1]

Таким чином, зараз Інтернет являє собою стратегічно важливе доповнення до звичайних магазинах. Але цікаво те, що згодом традиційним магазинам не обійтися без Інтернету. Через глобальну інформаційну мережу традиційні "реальні" магазини будуть підтримувати зв'язок, регулювати поставки і зливатися з Інтернет-компаніями. Інтернет буде являти собою необхідний елемент бізнесу для роздрібної торгівлі (рис. 40.11).

Зростання оборотів електронної комерції В2С в світі

Мал. 40.11. Зростання оборотів електронної комерції В2С в світі

Отже, в рамках даної моделі інтеграції, підприємство має власні електронні торгові майданчики або в міжкорпоративному, або в споживчому секторі. Повна інтеграція та автоматизація всього ланцюжка господарського процесу можлива на більш високому рівні інтеграції, який описаний в наступній моделі інтеграції підприємства в електронний бізнес.

  • [1] Інтернет-експерт // Експерт. 2000. № 20.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >