Розділ IV. Типологія культури

Типологічні характеристики культур

Культура і культури. Проблема типології

Сенс багатьох слів визначається тільки в контексті конкретного висловлювання; так, наприклад, коли хтось говорить "людина", він може мати на увазі і окремого індивіда, і якогось людини взагалі, і все людство в цілому. Зрозуміти, який саме зміст вкладається їм в це слово, можна за фрагментом мови, в який воно включено, однак, буває, що навіть у контексті не підказує нам, в якому значенні вживається те чи інше багатозначне слово, і в результаті виникає путаніца1. Це зауваження відноситься і до слова "культура". У різних контекстах воно може ставитися до різних феноменам, областям і сторонам соціально-історичної реальності.

Насамперед слово "культура" може позначати загальнолюдську, світову культуру в цілому. Такий, наприклад, його сенс у виразах "розвиток людської культури", "внесок у світову культуру". Культура в цьому глобальному сенсі - одна, про неї можна говорити тільки в однині.

Під словом "культура" можна також розуміти локальну культуру, тобто культуру деякого конкретного, історично певного суспільства. Кожна така система володіє своїми специфічними рисами й особливостями. Це пояснюється відмінностями в географічних і соціально-історичних умовах існування країн і народів і їх відносної відособленістю один від одного (остання у міру вдосконалення засобів пересування і комунікації долається, що призводить до зближення культур).

Особливе місце серед локальних культур займають етнічні і національні культури, створювані окремими племенами, народами, націями. Усередині національних культур виділяються субкультури. Це культури окремих демографічних або соціальних верств і груп, що втілюють у собі відмінності їхнього способу життя, мислення і поведінки від загальнонаціональних культурних норм (молодіжна субкультура, субкультура злочинного світу, релігійної секти та ін.). Іноді відхід субкультури від загальнонаціональної культури заходить настільки далеко, що прихильники її стають в опозицію до суспільства і вступають у конфлікт з існуючими в ньому традиціями і правилами життя. У таких випадках субкультура перетворюється на контркультуру.

Поняття культури застосовується також для позначення окремих культурних, сфер і компонентів. Вживаючи його в цьому сенсі, говорять про культуру праці, побуту, поведінки, про художню, музичної, моральної, правової, політичної культури і т.д.

Культурами називаються і культурні утворення, що охоплюють цілі історичні епохи і включають у себе культури різних країн і народів, наприклад види культур, які складаються на різних етапах людської історії (первісна, середньовічна, сучасна), або надетнічні культурні спільності (європейська, християнська, арабська, радянська (соціалістична), східна і західна). Для позначення утворень такого роду використовуються також терміни "культурний світ", "метакультура", "цивілізація".

Щоб розібратися в різноманітті культур, існували й існують у складі світової культури, з одного боку, необхідно їх феноменологічний опис, тобто опис реальних, конкретних культур як особливих соціально-історичних феноменів, з іншого - типологічне опис, яке передбачає з'ясування подібності та відмінності між культурами і створення їх типології, тобто поділ їх на різні типи. Якщо феноменологічний опис характеризує конкретні культури, то типологічне - типи культур. До певного типу можуть ставитися і багато культур, і всього одна. Але і в цьому випадку типологічне опис є опис не однієї цієї культури, а спільних рис, які були б і в інших культур даного типу, якби вони існували.

Визначення і дослідження типів культур наштовхується на чималі труднощі. Тип - це ідеальна, абстрактна конструкція, яка в узагальненому, схематизованому вигляді виражає деякі суттєві ("типові") риси культур, відволікаючись від їх специфічних особливостей. Проте кожна реальна культура унікальна, і віднести її до того чи іншого типу вдається лише з якимись спрощеннями і застереженнями. Історично існували конкретні культури лише приблизно відповідають тому чи іншому типу. Вони можуть в чомусь відходити від його типових рис і включати в себе риси інших типів.

Характеристики, властиві культурам одного типу і які відрізняють їх від культур іншого типу, можна виділяти по-різному. Взявши ті чи інші з них у якості критерію, культурологи будують різні тіпологіі1. Існують варіанти типології культури, в основі яких лежать географічний принцип (локалізація в просторі), хронологічний принцип (локалізація в часі), особливості релігії, мови, економіки і т.д. Одна з найважливіших проблем полягає у виборі основної типологічної "одиниці", тобто вихідної форми культурних утворень, які поділяються на різні типи. За таку типологічну "одиницю" доцільно прийняти культуру як цілісну й автономну систему, що представляє собою продукт історичного розвитку якого-небудь народу, - культуру етносу чи нації. Тоді типи будуть являти собою класи або групи етнічних і національних культур (метакультури), а також різновиди культурних форм всередині етнічних і національних культур (субкультури).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >