Оцінка кризових явищ у процесах антикризового управління

У діагностичної діяльності велике значення має можливість своєчасного розпізнавання кризових явищ. Для цього необхідно володіти засобами розпізнавання кризових ситуацій, знати фактори і симптоми кризи. На цій основі визначати причини виникнення криз і їх ідентифікацію. У цьому знаходить своє відображення одна з найважливіших сторін антикризового управління.

Розпізнавання кризових ситуацій залежить від методології оцінки різних параметрів, вибору найбільш ефективних видів оцінки. Для цього треба знати ці види (табл. 6.2).

Таблиця 6.2. Види оцінок кризових явищ

Критерії

Види оцінок

За масштабами оцінювання

Загальні

Локальні

По області оцінювання

Екологічні, соціальні та ін.

За складністю

Прості

Складні

По часу

Епізодичні

Періодичні

За ступенем точності

Точні

Приблизні

По організації оцінки

Індивідуальні

Колективні

За методикою проведення

Тестові

Експертні

За методикою обробки результатів

Статистичні

Нестатистичні

Оцінка може мати форму евристичного затвердження або форму показника. До показників пред'являються особливі вимоги, що відображають їх якість (рис. 6.3).

Вимоги, що пред'являються до показників

Мал. 6.3. Вимоги, що пред'являються до показників

Оцінка кризових ситуацій проводиться за факторами насторожуючих подій, симптомам, які характеризують появу і прояв кризових ситуацій, причин і джерелами виникнення кризових ситуацій. При цьому наявність кризових ситуацій ще не означає настання кризи. Але за всіма цими ознаками вже можна розпізнавати та ідентифікувати кризу. Виявлення симптомів, факторів і причин кризи допомагає визначити його зміст, типологічну приналежність, властивості і характер.

Для розпізнавання кризи необхідні інтуїція, досвід, спеціальні знання, аналіз ситуацій, проведення досліджень, встановлення діагнозу поведінки організації (рис. 6.4).

Якість діагностики залежить від використання певних видів діагностичних оцінок. Кожному типу діагностики відповідає найбільш ефективний вид оцінки (табл. 6.3).

У діяльності менеджера особливе місце займає проблема управління кризовими ситуаціями, вирішення якої дозволяє уникати непередбачених тенденцій і мінімізувати негативні наслідки. Це визначає необхідність діагностики. В умовах ринку при розвитку конкуренції і віз-

Оцінка кризи в процесах антикризового управління

Мал. 6.4. Оцінка кризи в процесах антикризового управління

нення непередбачуваних ситуацій ніякі види діяльності організації не обходяться без проблем.

Одна з основних цілей менеджменту полягає в тому, щоб мінімізувати кількість таких проблем шляхом вибору відповідних форм, методів і засобів управління, які дозволяють отримувати певні гарантії від можливих помилок і прорахунків.

У діагностиці кризи об'єктом може бути вся економіка країни, її окрема галузь або складна проблема. Діагностика проблеми - перший крок на шляху її вирішення або локалізації. Діагноз проблеми у ряді випадків стає процедурою в кілька кроків з прийняттям проміжних рішень. Діагностування прямо пов'язане з такими поняттями, як: прибуток, аналіз, прогнозування, прийняття рішення.

Таблиця 6.3. Види діагностичних оцінок

Критерії

Види оцінок

Масштаб оцінювання

Загальні

Локальні

Область оцінок

Економічні,

Соціальні та ін.

Складність оцінки

Прості

Складні

Час оцінки

Епізодичні

Періодичні (регулярні)

Ступінь точності

Точні

Приблизні

Організація оцінки

Індивідуальні

Колективні

Методика оцінки

Тестова, графічна, експертна, розрахункова

Представлення результатів

Таблична форма, матрична, статистична, текстова

Діагностуванню передує формулювання проблеми, яку фіксує функція контролю. Після цього здійснюється аналіз проблеми, мета якого встановити діагноз, тобто виявити реальні розбіжності (зниження, підвищення, деформації) між оптимальним і фактичним станом параметрів, життєво значущих в конкретній ситуації. Після постановки діагнозу за його даними приймається управлінське рішення щодо вирішення проблеми і, як наслідок, запобігання кризи в організації. Контроль може зафіксувати кілька проблем. Завдання аналітиків - проаналізувати всі проблеми, щоб виявити серед них найвагомішу в плані негативного впливу на діяльність організації. Після цих процедур власне і починається дослідницький процес у формі діагностування.

При постановці діагнозу слід чітко розрізняти зміст функції контролю і дослідницької функції. Аналіз в організаціях проводиться кожної функціональної службою: планово-економічним, фінансовим відділом, відділами збуту і маркетингу, виробничим відділом та іншими службами за допомогою методів і прийомів статистики. Іншими словами, відбувається фіксація виконання або невиконання плану з того чи іншого техніко-економічному показнику за аналізований період. Сутність діагностування - це глибинний науковий процес, який дозволяє визначити, за рахунок яких чинників - інтенсивних або екстенсивних - досягнуто підвищення результатів діяльності, а саме: за рахунок зростання продуктивності праці або росту чисельності персоналу.

Центральне місце в діагностуванні складної проблеми займає усвідомлення і встановлення симптомів ускладнень і наявного потенціалу. Виявлення та аналіз симптомів допомагають визначити проблему в загальному вигляді і скоротити число факторів, які слід враховувати в процесах управління. Для виявлення причин виникнення проблеми необхідно зібрати і проаналізувати зовнішню і внутрішню інформацію про досліджуваний об'єкт. Таку інформацію можна збирати на основі формальних методів аналізу ринку, аналізу фінансових звітів, інтерв'ювання, запрошення консультантів по управлінню або опитування працівників. Інформацію можна збирати і неформально. У ході спостережень важливо бачити відмінності між релевантною (доречною) і недоречною інформацією і уміти відділяти одну від іншої.

Релевантна інформація - це дані, що стосуються конкретних об'єктів: проблеми, людини, мети і періоду часу.

Для оперативного управління кризовими ситуаціями необхідно розташовувати їх чіткої класифікацією. При цьому виходять з різних критеріїв класифікації криз. До них можна віднести наступні: тип або вид; сфера впливу або виникнення кризи; метод визначення кризи; ступінь розвитку кризи; розподіл кризи в часі; характер обліку кризи; можливість регулювання кризи.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >