Індуктивний і дедуктивний методи пізнання

Індуктивний метод (індукція) характеризує шлях пізнання від фіксування досвідчених (емпіричних) даних та їх аналізу до їх систематизації, узагальнень і робити на цій основі спільних висновків. Даний метод полягає також у переході від одних уявлень про ті чи інші явища і процеси до інших - більш загальним і найчастіше більш глибоким. Основою функціонування індуктивного методу пізнання є досвідчені дані. Так, основоположні уявлення про сучасний капіталізмі, складові зміст відповідних теорій, отримані в результаті наукового узагальнення історичного досвіду розвитку капіталістичного суспільства в останні 100 з гаком років.

Однак індуктивні узагальнення будуть повністю бездоганними лише в тому випадку, якщо досконально вивчені всі науково встановлені факти, на основі яких робляться ці узагальнення. Це називається повної індукцією. Найчастіше зробити це дуже важко, а часом і неможливо.

Тому в пізнавальної діяльності, у тому числі при дослідженні різних явищ і процесів суспільного життя, частіше використовується метод неповної індукції - вивчення якоїсь частини явищ і поширення виведення на всі явища даного класу. Узагальнення, отримані на основі неповної індукції, в одних випадках можуть носити цілком певний і достовірний, в інших - більш імовірнісний характер.

Достовірність індуктивних узагальнень може бути перевірена шляхом застосування дедуктивного методу дослідження, суть якого полягає у виведенні з якихось загальних положень, що вважаються достовірними, визначених наслідків, частина яких може бути перевірена дослідним шляхом.

Якщо слідства, які з індуктивних узагальнень, підтверджуються практичним досвідом людей (експериментом або реальними процесами суспільного життя), значить, ці узагальнення можна вважати достовірними, тобто відповідними дійсності.

Отже, індукція і дедукція - це два протилежних і в той же час доповнюють один одного методу наукового дослідження.

Аналогія - це певний вид порівняння явищ і процесів, у тому числі що відбуваються в суспільстві: встановивши подібність одних властивостей у тих чи інших явищ (процесів), робиться висновок про подібність у них та інших властивостей.

Важливу роль у дослідженні суспільних явищ відіграє так звана історична аналогія. Так, знаючи історію розвитку капіталізму у Великобританії (однією з перших капіталістичних країн Європи), багато вчені порівнювали з нею історію розвитку капіталізму у Франції, Німеччині, США та інших країнах. Було зафіксовано, що в цих країнах, як і у Великобританії, економіка розвивалася від вільної конкуренції дрібних і середніх промислових, торговельних і фінансових підприємств до панування сформувалися потім промислових, торговельних і фінансових монополій. На цій підставі були зроблені висновки про те, що й інші властивості економіки Франції, Німеччини та США мають схожість з економікою Великобританії. Багато західних економістів вказують, що в даний час в США та Англії сформувалися, по суті, аналогічні моделі розвитку капіталістичної економіки.

Зрозуміло, що необхідно враховувати специфічні особливості розвитку соціально-економічних і політичних процесів у різних країнах. Не потрібно зводити дослідження цих процесів тільки до пошуку історичних аналогій. До того ж метод аналогії застосовується найчастіше поряд з іншими загальнонауковими методами дослідження суспільних явищ і процесів. При цьому наукова ефективність застосування методу аналогії досить висока.

Моделювання - це відтворення у спеціально створеному об'єкті (моделі) властивостей досліджуваного явища або процесу. В якості моделі (від лат. Modulus - міра, зразок, норма) може виступати будь матеріальна система (модель літака, електростанції і т.д.) або уявна конструкція (графік, креслення, математична формула), що відтворює властивості досліджуваного явища чи процесу, у тому числі економічного, політичного і т.д.

І матеріальна, і ідеальна модель будуються за принципом аналогії, тобто подібності фіксованих у них властивостей з властивостями досліджуваного з їх допомогою явища або процесу. Отримані дані використовуються в подальшому дослідженні цього явища або процесу.

Їх вивчення за допомогою моделювання носить, як правило, евристичний характер, що відкриває щось нове. Зокрема, при аналізі самої моделі виявляються властивості, які відсутні у окремих її частин та їх простої суми. У цьому проявляється дія принципу: "Ціле більше суми складових його частин". Виходить, що "модель кодує ту інформацію, яку люди раніше не знали", в силу цього модель "містить у собі потенційне знання, яке людина, досліджуючи її, може придбати, зробити наочним і використовувати в своїх практичних потребах. Саме цим і зумовлена предсказательная здатність модельного опису "[1].[1]

При дослідженні явищ суспільного життя використовують так звані причинно-наслідкові моделі. Вони допомагають виявити об'єктивні причинно-наслідкові зв'язки і взаємозалежності між соціальними явищами, породження одних з них іншими, а також виникнення у них нових властивостей. Однак такі моделі не завжди дозволяють зробити висновки про досліджуваному явищі в цілому, оскільки, розкриваючи його об'єктивні боку, вони не фіксують суб'єктивні чинники, що стосуються свідомості людей, дії яких визначають зміст і спрямованість будь-яких соціальних явищ і процесів.

Дане утруднення дозволяється соціологами і політологами іноді таким чином: при аналізі процесів, що відбуваються в усьому суспільстві (на макрорівні) використовуються причинно-наслідкові моделі, що виявляють об'єктивні чинники діяльності та поведінки людей, а при аналізі процесів, що відбуваються в окремих колективах (на мікрорівні) поряд з причинно-наслідковими використовуються "когнітивні моделі взаємодій між індивідами" [2], з допомогою яких виявляються мотиви, переконання і цілі суб'єктів економічної, політичної та іншої діяльності.

При дослідженні соціально-економічних і політичних процесів використовуються також "моделі життєвого циклу", за допомогою яких вивчаються особливості функціонування соціальних явищ на різних етапах їх розвитку (наприклад, моделі життєвого циклу організацій, що діють у сфері економічного бізнесу; життєвого циклу етносів, цивілізацій і т .буд.). Моделюються основні фази (етапи) розвитку того чи іншого явища [3]. Самі ці моделі будуються виходячи з даних про основні параметри розвитку якогось соціального явища. Отримані на основі моделювання нові дані використовуються для більш конкретного аналізу цього явища.[3]

У дослідженнях економічних процесів застосовуються і так звані моделі хвильової динаміки, відтворюючі хвилеподібний характер функціонування економіки в залежності від економічних, політичних та інших умов. Уявлення про такому характері розвитку економіки науково обґрунтував відомий російський вчений М. Д. Кондратьєв, який виявив, зокрема, наявність "довгих хвиль" в її розвитку ("хвилі Кондратьєва") залежно від масового впровадження у виробництво нової техніки і технології, структурних змін у зв'язку з появою нових галузей економіки, а також від різного роду політичних чинників і соціальних потрясінь [4].[4]

Метод сходження від абстрактного до конкретного як би об'єднує в певному співвідношенні попередні загальнонаукові методи дослідження.

Соціально-економічні та політичні процеси спочатку сприймаються суб'єктом як якась сукупність явищ, з якими він постійно стикається в повсякденному житті. Виникаючі при цьому його емпіричні, чуттєво-конкретні уявлення про дані явищах відображають тс або інші їх боку і містять якісь знання про створених із зазначених явищ соціально-економічних і політичних процесах, однак носять досить поверхневий характер.

Процес пізнання на цьому не зупиняється і рухається далі - від чуттєво-конкретних уявлень про той чи інший явище або процесі до мислення-абстрактним знанням про його окремих сторонах, властивостях і т.д. Будь наукова абстракція, виражена у формі того чи іншого поняття, більш глибоко відображає властивості досліджуваного явища або процесу, ніж емпіричні уявлення про них, бо висловлює необхідні і суттєві їх властивості, відокремлюючи їх від усього випадкового і несуттєвого.

Отже, відбувається більш глибоке пізнання змісту і сутності того чи іншого явища та процесу. Відбуваються такі операції, як аналіз і синтез, відповідні індуктивні і дедуктивні умовиводи, аналогія, побудова уявних моделей. У результаті абстрактні поняття, шикуючись в певну систему, сприяють появі цілісного знання про досліджуваному явищі чи процесі, що відображає внутрішні зв'язки і взаємодії складових їх елементів. Даний пізнавальний процес характеризується як сходження від абстрактного до мислення конкретному знанню про предмет дослідження.

Формою прояву мислення-конкретного є теоретично-конкретне знання - цілісне відтворення в теорії досліджуваного явища (процесу) зі знанням взаємодії його сторін, сутності та законів його розвитку.

Досліджуючи соціально-економічні та політичні процеси, слід прагнути до отримання саме теоретично-конкретного знання про них.

  • [1] Див .: Моїсеєв Η. Н. Математика в соціальних науках // Математичні методи в соціологічному дослідженні. М., 1981. С. 166.
  • [2] Див .: Плотинського Ю. М. Моделі соціальних процесів. М .: Логос, 2001. С. 121.
  • [3] Там же. С. 126-134.
  • [4] Див .: Кондратьєв Н. Д. Проблеми економічної динаміки. М., 1989.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >