Розділ II. ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

У сучасному російському суспільстві труднощі вирішення економічних завдань як ніколи раніше посилюють значення обгрунтованості та достовірності наукових економічних підходів, які повинні служити основою прийнятих в країні в якості керівництва до дії господарської політики і управлінських рішень.

Ведуться у зв'язку з цим протягом останніх років наукові суперечки та дискусії зачіпають проблематику об'єктивних закономірностей розвитку світової і в тому числі вітчизняної економіки. У дослідженні соціально-економічних процесів часто виникає необхідність актуалізувати питання прийнятності історично складалися економічних ідей і концепцій, представлених як в теоріях зарубіжних економістів, так і в теоретичних пошуках вітчизняних шкіл, течій і напрямів економічної думки на різних етапах її еволюції.

ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ В ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ

Вивчивши матеріал даної глави, студент повинен:

знати

  • • основні економічні категорії, що відображають соціально-економічні процеси;
  • • етапи становлення та розвитку економічного процесу, а також методи їх дослідження;
  • • причини формування економічних вчень і напрямків дослідження економічних процесів;
  • • існуючі в сучасній науці методологічні підходи до дослідження соціально-економічних процесів;
  • • основні наукові підходи до вивчення складних ключових моментів у соціально-економічних процесах;

вміти

  • • виявляти загальне і особливе в соціально-економічному процесі;
  • • володіти загальнонауковими, теоретичними і емпіричними методами дослідження, а також застосовувати їх на практиці управління економічними процесами;
  • • проводити порівняльний аналіз вітчизняних і зарубіжних чинників економічного процесу, виявляючи його специфічні характеристики;
  • • систематизувати знання про цілі, завдання і функції наукового дослідження;
  • • робити адекватні висновки за результатами наукового дослідження, включаючи їх в управлінські рішення;

володіти

  • • навичками наукового дослідження;
  • • технологіями збору й обробки інформації про стан економічного процесу, осмислення та інтерпретації результатів дослідження;
  • • професійною культурою в адекватній оцінці кризового стану економічного процесу.

Соціально-економічний процес - явище динамічне й різноманітне, відповідно в дослідженнях відбиваються і властивості мінливості, і те стійке, в чому закономірно проявляється сутність що відбувається в тих чи інших економічних умовах.

Давньогрецький письменник і історик Ксенофонт (V- IV ст. До н.е.) визначив економіку як "мистецтво ведення домашнього господарства". Але за 2,5 тис. Років світ змінився настільки, що господарство тепер ведеться і управляється не тільки в рамках будинку або міста, але і в межах великого регіону, країни, всього світу.

Найвищою точкою економічної думки античності стали економічні ідеї Аристотеля, далеко виходили за рамки домоводства. Він вперше торкнувся хвилюючу економістів усіх часів проблему співвідношення обміну товарами (їх мінової цінності). Щоб це співвідношення було "справедливим", тобто обмінювані кількості були рівноцінними, - писав Аристотель, - "потрібно, щоб усі вимірювалося чимось одним" [1].[1]

Аристотель вперше описав наступні функції грошей:

  • • міра цінності;
  • • засіб обігу;
  • • засіб утворення скарбів.

Гроші (як певні кількості металу) є, на думку Аристотеля, товаром і мають цінність самі по собі, а не тільки як засіб обміну.

Але виробництво Аристотель розумів досить вузько: процес виробництва повинен здійснюватися заради користі складової сутність домашнього господарства. Можливо, він виходив з розумних, в його розумінні, особистих потреб обміну в цьому господарстві. Прагнення ж до грошей, до багатства як такого Аристотель засуджував, оскільки воно може призвести до появи бідних і багатих громадян, що порушить єдність в полісі.

Все, що пов'язане з цим протиприродним, на його думку, прагненням до багатства (торгові спекуляції, лихварство), він називав "хрематистикой" (від грец. Χρήματα - майно, гроші). При цьому він був у достатній мірі реалістом, щоб з жалем розуміти, що з "економіки" неминуче виростає "хрематистика". Особливо це стосувалося властивого епосі Античності товарообміну.

Далі розвиток економічної дослідницької думки йшло шляхом визначення як специфічних станів народного господарства, так і загальних закономірностей соціально-економічного процесу. Звернення до світовій економічній літературі минулого дозволяє побачити значне розходження в тлумаченні економіки.

Для представників першої школи економіки - меркантилістів, відображали інтереси торговців епохи первісного нагромадження капіталу, предметом наукових досліджень було багатство, джерелом якого оголошувалася торгівля, саме ж багатство ототожнювалося найчастіше з грошима.

Школа фізіократів перенесла національне багатство зі сфери обігу в сферу виробництва. Це було найбільшим досягненням економічної думки, хоча відповідно до історичним типом виробництва фізіократи вважали джерелом багатства сільське господарство.

Представники англійської класичної школи політичної економії розширили предмет дослідження: їх цікавила взаємозв'язок виробництва і споживання, накопичення та розподілу національного багатства, створюваного в усіх галузях матеріального виробництва.

Сучасна методологія дослідження соціально-економічних процесів представлено безліччю напрямів і шкіл, кожна з яких користується власним науково-дослідним інструментарієм. При цьому всі напрямки та школи вивчають єдину сукупність елементів, що утворить предмет економічної науки: відносини людей і груп у виробництві, розподіл, обмін і споживання благ при постійно обмежених ресурсах.

Розглянемо історичні типи дослідження соціально-економічних процесів, починаючи з англійської класичної школи, ідеї якої використовувалися протягом всієї історії політекономії і продовжують розвиватися в сучасних економічних навчаннях і теоріях.

  • [1] Аристотель. Нікомахова етика // Соч. М .: Думка, 1984. Т. 4. С. 154.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >