Методи опитування (бесіда (інтерв'ю), анкетування)

Розмова (інтерв'ю). Бесіда - метод збору фактів про психічні явища в процесі особового спілкування. Інтерв'ю - різновид бесіди, що характеризується чіткою метою та планом, передбачає прямий контакт з респондентом (опитуваним).

Використання методу бесіди в роботі з аномальними особами робить ще більш очевидною необхідність встановлення відносин довіри між психологом і інтерв'юйованим аномальним людиною. Без такого взаємної довіри цей метод застосовувати не можна. При бесіді з аномальними людьми виникає ряд проблем, пов'язаних зі специфічними особливостями їх дефектів. Так, недосвідченій людині дуже складно вести бесіду зі сліпим. Тут дуже легко допустити нетактовність, наприклад, при описі будь-якого предмета психолог може сказати: "як ви бачите ..." і т.п. Ще більш складним є проведення інтерв'ю з глухим чи приглухуватості людиною. Значний досвід потрібно психолога і при бесіді з дітьми з порушеннями мови. Тому інтерв'ю з аномальними дітьми та підлітками вимагає ґрунтовної підготовки, у тому числі ясного усвідомлення психологом особливостей аномальних людей.

Зазвичай бесіда з хворим складається з двох частин.

Перша частина спілкування психолога і випробуваного здійснюється поза експерименту, тобто до і після експериментальної роботи. Ця бесіда залежить від поставленої перед психологом завдання, від відомостей, отриманих з історії хвороби, від стану хворого. У бесіді психолог повинен уникати обговорення з хворим його хворобливих переживань, у всякому разі, не робити цього за власною ініціативою. Звичайно, якщо хворий сам заговорить на такі теми, психолога слід його вислухати, запротоколювати його висловлювання і постаратися тактовно перевести бесіду на вирішення завдань експерименту.

У своїй бесіді психолог повинен враховувати ставлення хворого до ситуації експерименту, до експериментатору. У правильно проведеної бесіді завжди присутні елементи психотерапевтичного впливу. У деяких випадках бесіда може бути спрямована на зміну установок і відносин хворого, тобто мати корекційний характер.

Друга частина бесіди відбувається безпосередньо під час експерименту, патопсихолог при цьому зазвичай надає хворому допомогу у виконанні експериментальних завдань.

Різноманітні види такої допомоги описані в роботах С. Я. Рубінштейн:

  • o просте перепитування, тобто прохання повторити те чи інше слово, оскільки це привертає увагу до сказаного або до зробленого;
  • o схвалення або стимуляція подальших дій, наприклад "добре", "далі";
  • o питання про те, чому випробовуваний скоїв ту чи іншу дію (такі питання допомагають йому уточнити власні думки);
  • o навідні запитання або критичні заперечення експериментатора;
  • o підказка, рада діяти тим чи іншим способом;
  • o демонстрація дії і прохання самостійно повторити цю дію;
  • o навчання тому, як треба виконувати завдання.

Всі реакції хворого на допомогу, похвалу, критику, на невербальні форми спілкування (міміка, жести) повинні бути відображені в протоколі. Отримані дані необхідно зіставляти з результатами експерименту, даними історії хвороби, результатами спостереження.

Анкетування. Цей метод не рекомендується використовувати в роботі з аномальними дітьми молодше молодшого шкільного віку, причому застосування методу анкетування навіть у більш старшому віці викликає проблеми, пов'язані з читанням і письмом.

Найбільшого поширення в патопсихології отримали опитувальники-анкети. Вони припускають можливість отримання інформації про обследуемом, яка не відбиває безпосередньо його особистісні особливості. Такими можуть бути біографічні опитувальники, в ряді випадків - опитувальники інтересів і опитувальники установок (залежно від того, наскільки співвідносяться виявляються інтереси і установки з власне особистісними психологічними характеристиками: наприклад, опитувальник, що виявляє ставлення до певної соціальної групи, відноситься до опросникам-анкетами) .

При використанні методу анкетування слід враховувати наступні моменти:

  • o для сліпих анкету необхідно переписати шрифтом Брайля;
  • o у глухих виникають проблеми усвідомлення змісту питань; це призводить до того, що вони виявляються здатні відповідати на питання анкети лише на вищому щаблі оволодіння мовою;
  • o труднощі в листі часто виникають у осіб з порушеннями опорно-рухового апарату;
  • o разом з тим цей метод надає значні переваги при роботі з дітьми з порушеннями мови типу звуковимови;
  • o необхідно дотримуватися коректного по відношенню до хворого поведінки: наприклад, не можна питати сліпого про візуальні якостях, глухим потрібно пояснити всі абстрактні поняття, використані в анкеті, і т.п .;
  • o формулюючи питання анкети, потрібно строго дотримуватися всі відомі принципи побудови анкет, причому необхідно переконатися в адекватності розуміння ними поставлених питань;
  • o оцінювати реальне значення понять, що використовуються в анкеті, для аномальних осіб; передбачити можливі відмінності цих понять, обумовлені видом дефекту;
  • o лише в дуже рідкісних випадках можна пропонувати аномальним особам анкети без відповідної модифікації і подальшого пояснення.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >