Механізми державного регулювання політичних процесів

Державне регулювання політичних процесів здійснюється за допомогою певних механізмів, які представляють собою стійкі способи впливу на веління учасників політичних подій. Деякі з цих механізмів (правовий, адміністративний, судовий) знаходяться у виключній компетенції держави, а інший - інформаційний - може використовуватися і недержавними акторами, які прагнуть впливати на політичні процеси. Розглянемо дію цих механізмів докладніше (рис. 3.3).

Механізми державного регулювання політичних процесів

Мал. 3.3. Механізми державного регулювання політичних процесів

Правовий механізм полягає в унікальній можливості держави створювати загальнообов'язкові норми у вигляді законів, нормативних документів, прийнятих виконавчими органами влади. За допомогою цього механізму в суспільстві створюються єдині правила поведінки для громадян в однотипних ситуаціях.

У політичній сфері за допомогою правового механізму регулюються всі значущі процеси - вибори в державні органи та органи місцевого самоврядування, створення та функціонування політичних партій і громадських організацій, проведення масових акцій під різними політичними гаслами і т.д.

Головною перевагою цього механізму є можливість введення цілого ряду обмежень, що дозволяють зводити до мінімуму або зовсім усувати певні моделі політичних взаємодій, міняючи тим самим зміст політичних процесів. Так, відповідно до російського законодавства забороняються створення і діяльність політичних партій, цілі або дії яких спрямовані на здійснення екстремістської діяльності, не допускається також створення політичних партій за ознаками професійної, расової, національної чи релігійної приналежності. На утримання партійного процесу в Росії впливає і така норма, як вимога до мінімальної чисельності партії. Протягом останніх десяти років ця норма спочатку була збільшена до 50 тис. Членів (2003), а потім зменшена до 500 (2012). У результаті спочатку відбулося різке зменшення числа партій в нашій країні, а потім кількість партій почало різко зростати.

Таким чином, за допомогою правового механізму держава може впливати на політичні процеси шляхом зміни формального інституційного порядку. Однак такий спосіб регулювання ефективний тільки в умовах достатнього рівня легітимності держави, що створює правові норми. У умови росту масового невдоволення і протестних настроїв громадяни, як правило, перестають орієнтуватися на встановлені правила, вони починають вимагати як зміни самої влади, так і встановлення нового порядку її здійснення. Так, прийняття в січня 2014 року Верховною Радою України законів, що обмежують протестну активність, викликало в суспільстві зворотну реакцію: різкий сплеск невдоволення і перехід опозиціонерів до відкритої конфронтації з силами правопорядку.

Адміністративний механізм державного регулювання політичних процесів являє собою безпосередню участь окремих державних структур у контролі за діяльністю політичних акторів. Наприклад, російським законодавством передбачена процедура державної реєстрації політичної партії та її регіональних відділень. Тільки після такої процедури партія може здійснювати свою діяльність у повному обсязі, в тому числі брати участь у виборах. Рішення про державну реєстрацію політичної партії приймається федеральним уповноваженим органом - Міністерством юстиції - шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Для цього партією надається комплект документів, в яких відображаються основні напрями її діяльності, відомості про кількісний склад, представленості в регіонах і т.д. Реєстрація є, таким чином, способом здійснюваного державою контролю за відповідністю діяльності партій нормам російського законодавства.

Ще одним видом адміністративного контролю є процедура узгодження з місцевими органами влади часу і порядку проведення політичною організацією масового заходу. Особливо наочно державне адміністрування проявляється в регулюванні виборчого процесу, про що буде докладніше сказано в наступному параграфі.

Адміністративний механізм слід відрізняти від так званого "адміністративного ресурсу", що представляє собою використання службового становища для втручання в хід політичного процесу або для його регулювання в корисливих інтересах. Прикладом використання адміністративного ресурсу може бути надання тиску на членів виборчої комісії з боку влади, примус окремих громадян до голосування, створення штучних перешкод для реєстрації політичних партій тощо

Судовий механізм являє собою спосіб вирішення конфліктних ситуацій, що виникають між учасниками політичного процесу. Держава в особі судових органів виявляє в ході розгляду порушення чинного законодавства, виносить відповідні рішення. Даний механізм дозволяє підтримувати дієвість правового порядку. Його специфіка полягає в тому, що в судовий розгляд можуть бути втягнуті і державні посадові особи, які порушили закон, наприклад діями, спрямованими на необгрунтоване затягування реєстрації політичної партії. У зв'язку з цим вкрай важливим є незалежність суду від інших органів влади, його готовність діяти в повній відповідності з законом, незважаючи на особи.

Держава може також використовувати фінансовий механізм регулювання політичних процесів з метою підтримки на політичній арені найбільш значущих акторів. У нашій країні, зокрема, передбачено державне фінансування найвпливовіших партій. Політичні партії мають право на отримання коштів федерального бюджету в одному з таких випадків: а) якщо федеральний список кандидатів, висунутий політичною партією на виборах депутатів Державної Думи, отримав за результатами виборів не менше трьох відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні по федеральному виборчому округу ; б) якщо зареєстрований кандидат на посаду Президента Російської Федерації, висунутий політичною партією, отримав за результатами виборів не менше трьох відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Особливе місце в державному регулюванні політичних процесів займають інформаційні механізми впливу. Для того щоб впливати на учасників політичних процесів, у тому числі спираючись на названі вище механізми, державі необхідно підтримувати власну легітимність, формувати у масовій свідомості відповідний образ, а також пропонувати такі інформаційні стимули, які могли б забезпечити вибір громадянами моделей політичної поведінки, що відповідають цілям і завданням державної політики.

В умовах тоталітаризму і почасти авторитаризму держава практично володіє монополією на формування образів влади в інформаційному просторі. Воно контролює засоби масової інформації, придушує опозиційні сили, здатні транслювати відрізняються від офіційної позиції думки і судження. Демократизація політичних режимів веде до появи принципово іншого типу інформаційного простору, складного за кількістю представлених у ньому думок і суджень, багатоманітного за тональністю і спрямованості виражаються позицій і оцінок. У такому інформаційному просторі держава повинна принципово змінювати тактику своєї поведінки, враховувати всі основні спектри громадської думки, розуміти диференційований характер очікувань соціальних груп, вміти ефективно впливати на масові настрої.

Інформаційний механізм політичного впливу вимагає від керуючого актора особливих знань і навичок, уміння користуватися технологіями просування інформації по різних каналах. Надалі ми будемо докладно говорити про такі технології, оскільки вони значною мірою визначають специфіку самого політичного менеджменту, управління без застосування примусу.

Щоб грамотно використовувати зазначені механізми в управлінні політичними процесами, держава повинна володіти достовірною інформацією про стан справ у країні, політичних настроях громадян, про їх ціннісних перевагах і інтересах. Для цього в системі державного управління створюються інформаційно-аналітичні служби, покликані на професійному рівні вирішувати ці завдання. Такі служби стають центрами збору та обробки первинної інформації, вони здійснюють моніторинг політичної ситуації, її діагностику, проводять аналіз і моделюють можливий розвиток подій. У поле їхнього інтересу знаходяться також ЗМІ - основний канал, що формує і відображає основні тенденції в масовій свідомості, артикульованих в суспільстві інтереси.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >