Навігація
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Головна arrow Політекономія arrow Економічна історія

США

Друга світова війна істотно змінила баланс сил у світовій економіці.

У 1949 р США забезпечували 54,6% капіталістичного промислового виробництва і 33% світового експорту (в 1937 р - 14%). При цьому частка Західної Європи за 1937-1948 рр. впала: у промисловому виробництві - з 38,3 до 31%, а в світовому експорті - з 34,5 до 28%. Тим самим США вийшли на роль беззаперечного лідера країн капіталістичного світу.

Чимала частка економічного зростання США була обумовлена інтенсифікацією використання обладнання і робочої сили.

Завдяки залученню резерву раніше недозавантажених виробничих потужностей (а також зниження втрат від страйків, число яких у роки війни скоротилося) при зростанні парку машин і устаткування на 30% промислове виробництво за 1939- 1944 рр. подвоїлася. При цьому зайнятість зросла тільки на 20% (з 54 до 64 млн чол.), Інша частина приросту ділилася між факторами зростання продуктивності праці і різкого підвищення експлуатації (робочий тиждень була збільшена до 45 год).

Особливо збагатилися найбільші корпорації: у роки війни їх прибуток був в три рази вище довоєнної. У їхніх руках опинився потужний інвестиційний потенціал, зрослий, зокрема, за рахунок безоплатної передачі їм виробничих потужностей, зведених за рахунок держави.

Частка 100 найбільших корпорацій в обробній промисловості зросла за роки війни з 30 до 70%. У цілому по економіці число підприємств із числом зайнятих понад 10 тис. Виросло в сім разів; в обробній промисловості на таких підприємствах до 1944 працювало понад 30% зайнятих.

Відволікання частини продукції I підрозділи на військові потреби щодо розтягнуло терміни амортизації капіталу в цивільних галузях. У результаті черговий цикл в США тривав 11 років - з 1937 по 1948 р Його розсинхронізація з іншими капіталістичними країнами, які понесли реальні втрати, дозволила нейтралізувати перевиробництво в США за рахунок зовнішніх ринків.

Найпотужнішим засобом тут послужив "план Маршалла".

План Маршалла

"Програма відродження Європи" (European Recovery Program), що отримала в побуті назва "план Маршалла", була оприлюднена 5 червня 1947

Для координації руху цих коштів у липні 1947 року була створена Організація європейського економічного співробітництва (1961 р реорганізована в Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР)) зі штаб-квартирою в Парижі. До неї увійшли представники США і всіх країн - одержувачів допомоги.

За законом "Про економічне співробітництво" від 4 квітня 1948 за "планом Маршалла" передбачалося виділити 17 млрд дол, протягом чотирьох років. До середини 1951 США виділили країнам ОЕСР 13 млрд дол., У тому числі 3,4 млрд на постачання сировини і напівфабрикатів, 3200000000 - на продукти харчування, корми та добрива, 1900000000 - на автотранспортну техніку і 1 , 6 млрд дол, на постачання палива (див. табл. 22).

Програма була перервана достроково у зв'язку із збільшеними витратами США на війну в Кореї.

Таблиця 22

Витрати але плану Маршалла, млрд дол.

[1]

Країни

1948-1949 рр.

1949-1950 рр.

1950-1951 рр.

Разом

Великобританія

1 316

921

1060

3297

Франція

1 085

691

520

2296

Західна Німеччина

510

438

500

1 448

Італія і Трієст

594

405

205

1204

Нідерланди

471

302

355

1 128

Бельгія і Люксембург

195

222

360

777

Австрія

232

166

70

488

Данія

103

87

195

385

Норвегія

82

90

200

372

Греція

175

156

45

366

Швеція

39

48

260

347

Швейцарія

0

0

250

250

Туреччина

28

59

50

137

Ірландія

88

45

0

133

Португалія

0

0

70

70

Ісландія

6

22

15

43

Головним доводом, який переконав конгресменів США виділити запитувані за "планом Маршалла" 17 млрд дол., Була "комуністична загроза".

Протягом двох з половиною післявоєнних років рівень життя населення європейських країн, які зазнали матеріальної шкоди у війні, залишався на низькому рівні.

Промисловість країн Європи, окупованих Німеччиною починаючи з 1938 р і переорієнтованих на німецький ринок, залишилася після війни без замовлень, а їх трудящі - без джерел засобів до існування. Тим часом національний капітал західноєвропейських країн аж до 1947 р керувався у своїй інвестиційній політиці лише короткостроковими кон'юнктурними інтересами і показав нездатність призвести післявоєнне відновлення і конверсію.

У лютому 1948 року в Чехословаччині мирним шляхом влада перейшла блоку лівих сил на чолі з комуністичною партією. Ідеї соціалістичних перетворень стали популярні в широких масах всіх західноєвропейських країн, де комуністичні партії зміцнили свої позиції в парламентах (особливо в Італії та Франції). Таким чином, ціною цієї допомоги Західній Європі США уникали гірших геополітичних наслідків.

Як попередня умова надання допомоги США зажадали вивести комуністів зі складу урядів країн, що підписали договір. Хоча такою вимогою зневажалися всі принципи невтручання у внутрішні справи, до 1948 ці вимоги були усіма виконані, в тому числі у Франції і в Італії.

Надання коштів за планом Маршалла не тільки пройшло безболісно для інтересів платників податків США, але і, навпаки, сприяло подоланню кризи, в яку до цього часу початку вповзати економіка США.

Це сталося завдяки тому, що долар в новій, Бреттон- Вудской, міжнародній системі став грати в розрахунках ту ж роль, що і золото. Потрапляючи в центральні банки інших країн, відома частина доларів, як і золото, починала відігравати роль скарбу, до якого прив'язувався розрахунковий обсяг грошової маси, що емітується країною в національній валюті.

Крім того, надаючи кредити але планом Маршалла на тлі зустрічній заборгованості європейських країн у розмірі 7 млрд дол., США мали позитивний прецедент у вигляді кредитування в 1920-ті - на початку 1930-х рр. Німеччині, яка мала заборгованість з репарацій. План Маршалла за своїми умовами кредитування крім того забезпечував постановку економіки відповідної країни під подвійний контроль - як з боку урядових органів США, так і з боку американських корпорацій, які здійснюють поставки своїх товарів з оплатою із засобів плану Маршалла.

Одержувачі коштів за планом Маршалла направили їх на модернізацію інфраструктури, відновлення передвоєнних обсягів виробництва, особливо у важкій промисловості, а також, за сприяння МВФ, на стабілізацію своїх грошових систем.

  • [1] The Marshall Plan: Fifty Years After. NY: Palgrave Macmillan, +2001.
 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук