Перестрахування, методи і форми його здійснення

Перестрахування - це система економічних відносин, відповідно до якої страховик, приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності по них передає на узгоджених умовах іншим страховикам з метою створення збалансованого страхового портфеля та забезпечення фінансової стійкості страхових операцій. Перестрахування являє собою передачу страховиком (перестрахувальником) на визначених договором умовах прийнятої на себе відповідальності за договором страхування іншому страховику (перестраховику) в частині, що перевищує допустимий розмір власного утримання. Відносини між перестрахувальником і перестраховиком виникають в силу договору перестрахування, в якому визначені спосіб перестрахування, зобов'язання сторін, умови виникнення обов'язку перестраховика брати участь у страховій виплаті та ін.

У договорі перестрахування беруть участь дві сторони: страхова організація, що передає ризик, і страхова організація, приймаюча ризик на свою відповідальність. Переданий ризик називається перестрахувальним ризиком, а процес, пов'язаний з його передачею, - цедірованіем ризику, або перестрахувальної цессией. Перестраховика, тобто страховика, передавального ризик, називають цедентом, а перестраховика, тобто страховика, що приймає ризик, - Цесіонарій.

Страховик, який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування. При настанні страхової події перестрахувальник несе відповідальність в обсязі прийнятих на себе зобов'язань по перестрахуванню. Відносини страховиків з перестрахування ризиків регулюються договорами між ними.

Ризик, прийнятий перестраховиком від перестрахувальника, може бути в подальшому повністю або частково переданий іншому перестраховику. Такий вид перестрахування називається ретроцессию, а переданий перестраховий ризик - ретроцедірованним ризиком. Шляхом ретроцесії частина ризиків може бути передана первісним страховику, для уникнення цього в договір перестрахування може вноситися застереження, що забороняє подальшу передачу ризику.

Основною функцією перестрахування є вторинне розподіл ризику.

У результаті перестрахування і ретроцесії досягаються дроблення ризиків, розподіл відповідальності серед великої кількості страхових товариств як на внутрішньому, так і на зовнішньому страховому ринку. Класифікація перестрахування наведена на рис. 2.10.

Класифікація перестрахування

Мал. 2.10. Класифікація перестрахування

Існують факультативний і договірний методи перестрахування. Факультативний метод перестрахування полягає в тому, що перестрахувальникові (цеденту) і перестраховику (цессионарию) надана можливість оцінки ризиків, які можуть бути передані в перестрахування повністю або частково. Договір факультативного перестрахування - це індивідуальна угода, що стосується в основному одного ризику. Вона надає повну свободу учасникам договору: перестрахувальник має право запропонувати якийсь один вид відповідальності, а перестраховик - прийняти або відхилити пропозицію перестраховика і висунути зустрічну умову договору. Основний недолік факультативного перестрахування полягає в тому, що оскільки перестраховик має повну свободу у вирішенні питання про прийняття пропонованого ризику в перестрахування і про його відхилення, то до моменту настання страхового випадку ризик може виявитися або неперестрахованним, або перестрахувався частково. Це не дозволить перестрахувальникові полность компенсувати втрати понад його потенційних фінансових можливостей.

Договірної метод перестрахування (облігаторне перестрахування) - обов'язкова форма перестрахування, при якій всі страховики, діючі в даній країні, зобов'язані за законом передати в запропонованої частці певного перестраховику (зазвичай державному) всі прийняті на страхування ризики.

За способом розподілу зобов'язань між страховиком і перестрахувальником виділяють пропорційне і непропорційне перестрахування. Пропорційне перестрахування полягає в тому, що страховик і перестрахувальник розподіляють між собою страхову відповідальність, страхову премію і страхове відшкодування в певній пропорції, тобто з прийнятими ними на свою відповідальність частками. Умовами договору пропорційного перестрахування передбачається, що перестраховик залишає на своїй відповідальності (власному утриманні) певну частину страхової суми і передає решту у перестрахування. Існують два різновиди пропорційного перестрахування: квотний перестрахування та перестрахування на базі ексцедента сум.

Квотне перестрахування є найпростішою і нескладної в обслуговуванні формою перестрахування. Страхова компанія-перестрахувальник за умовами договору зобов'язується передати в перестрахування обумовлену частину (частку або квоту) страхової суми за всіма договорами, укладеними нею за певними видами страхування, а перестрахувальник зобов'язаний перестрахувати цю частину. Відповідно при настанні страхового випадку перестраховик зобов'язаний відшкодувати страхову виплату прямому страховику у встановленій частці. Крім цього умовами договору квотного перестрахування може бути обмежена максимальна страхова сума, яка приймається перестрахувальником на свою відповідальність.

Згідно встановленій частці перестраховикові перераховуються страхові премії, і відповідно в цій частці перестрахувальник оплачує виникли при настанні страхового випадку збитки. Зазвичай частка участі в перестрахуванні виражається у відсотках від страхової суми.

Наприклад, укладено договір прямого страхування майна на суму 900 тис. Руб. Власне утримання страховика складає 30, а 70% він передає в перестрахування. Таким чином, розподіл ризику складе:

  • • частка прямого страховика:
    • (900 тис. Руб. × 30%) / 100% = 270 тис. Руб .;
  • • частка перестраховика:
  • (900 тис. Руб. × 70%) / 100% = 630 тис. Руб.

У результаті страхового випадку застрахованому майну завдано збитків у розмірі 500 тис. Руб. У цьому випадку розподіл збитку здійснюється наступним чином:

  • • частка прямого страховика:
    • (500 тис. Руб. × 30%) / 100% = 150 тис. Руб .;
  • • частка перестраховика:
  • (500 тис. Руб. × 70%) / 100% = 350 тис. Руб.

Квотне перестрахування особливо зручно для страхових компаній, тільки початківців свою діяльність, а також для компаній, що приступають до освоєння нових видів страхування, тому що таке перестрахування захищає страховиків від можливих змін у величині збитковості страхової суми через обмеженої кількості договорів. Договори квотного перестрахування полягають також і тоді, коли обсяг страхових операцій, скоєних страховиком, перевищує його фінансові можливості, і при цьому договори страхування укладаються на відносно однакові страхові суми.

Квотне перестрахування для страхових компаній вигідно тим, що у них існує можливість самостійно визначити частку своєї участі у зобов'язаннях але договорами страхування, виходячи їх своїх фінансових можливостей. У той же час при квотний перестрахуванні страховик змушений передавати в перестрахування всі договори страхування, укладені їм навіть на невеликі страхові суми, включаючи ті, які він міг би залишити на власному утриманні, і, відповідно, втрачає частину прибутку. У результаті цього більш поширеним методом пропорційного перестрахування є договір ексцедента сум.

Перестрахування на базі ексцедента сум допомагає уникнути недоліків квотного перестрахування. Ексцедент - це частина страхової суми, яка перевищує рівень власного утримання страховика, вираженого в абсолютних цифрах, і яка є об'єктом перестрахування. Відповідно договір ексцедента сум передбачає, що цедент передає, а перестрахувальник приймає в перестрахування тільки ті договори страхування, страхова сума по яких перевищує обумовлену величину (розмір власного утримання). Крім цього в договорах, переданих у перестрахування, перестраховик залишає на своїй відповідальності ту ж обумовлену суму власного утримання, а перестрахувальник приймає на себе зобов'язання по частині страхової суми (ексцедента). Максимальна величина переданої в перестрахування страхової суми встановлюється в розмірі, кратному величині пріоритету цедента, який називається часткою, або лінією.

Так, якщо власне утримання прямого страховика складає 500 тис. Руб., То всі прийняті на страхування договори страхування в межах цієї суми залишаються на відповідальності даного страховика, а договори, що перевищують цю суму, передаються в перестрахування. Для прямого страховика при укладанні договору ексцедентного перестрахування важливо правильно встановити розмір власного утримання.

Розмір власного утримання прямого страховика також називається часткою, або однією лінією; в даному випадку це 500 тис. руб. Ліміт відповідальності перестраховика буде в обумовлений число раз (ліній) перевищувати розмір власного утримання страховика. Так, якщо ексцедент становить 5-кратну суму власного утримання, тобто дорівнює п'яти часткам (лініях) власної участі перестраховика, то в перестрахування будуть передаватися всі договори страхування зі страховою сумою понад 500 тис. руб., а відповідальність перестраховика буде обмежена 2500000 руб.

У нашому прикладі загальна сума ємності договору перестрахування, включаючи власне утримання, складе шостій часткою. Таким чином перестрахування дозволить прямому страховику приймати ризики в сумі 3 млн руб. (власне утримання 500 тис. руб. плюс п'ять часткою по 500 тис. руб.).

Якщо за укладеними страховиком договорами страхування страхові суми перевищують ліміт відповідальності перестраховика, то він може укласти аналогічні договори перестрахування з іншими перестраховиками (договори другого ексцедента, третьої ексцедента і т.д.).

Наприклад, власне утримання прямого страховика складає 500 тис. Руб., Договір першого ексцедента 3 млн руб. понад 500 тис. руб., договір другого ексцедента 5 млн руб. понад покриття перших ексцедента, або 10 ліній. Розподіл відповідальності між перестрахувальником і перестраховиками в цьому випадку наведено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Розподіл відповідальності при перестрахуванні на базі ексцедента

Страхова сума, тис. Руб.

Власне утримання, тис. Руб.

Перший ексцедент, тис. Руб.

Другий ексцедент, тис. Руб.

400

400

0

0

1000

500

500

0

3000

500

2500

0

5000

500

3000

1500

Для страховика основною перевагою договору ексцедента сум є те, що він має можливість самостійно встановити величину власного утримання в розмірі, відповідному його фінансовим можливостям, залишаючи при цьому повністю на своїй відповідальності всі договори страхування, страхові суми по яких не перевищують розмір такого утримання. Крім цього, даний метод перестрахування дозволяє страховику сформувати оптимально збалансований страховий портфель з погляду страхових сум, тобто відповідальність страховика за кожним договором страхування, перестрахуватися таким методом, не перевищуватиме певної величини.

Цей вид перестрахування використовується, як правило, у тих галузях страхування, де договори страхування сильно різняться за своїми страховими сумами, з метою збалансування страхового портфеля страховика. Страховик може міняти розмір власного утримання і залишати на своїй відповідальності невеликі страхові суми. До недоліків ексцедентного перестрахування можна віднести великі витрати на обробку кожного договору страхування, переданого в перестрахування, і великі управлінські витрати, насамперед з боку страховика.

Зміст непропорційного перестрахування полягає в тому, що страхова сума, страхові внески та страхові відшкодування розподіляються між страховиком і перестрахувальником не в однаковій пропорції. Прямий страховик сам оплачує всі збитки до погодженого в договорі розміру - пріоритету страховика. Всі збитки, що перевищують пріоритет, підлягають оплаті перестрахувальниками, але також у межах суми, встановленої договором. Ця сума називається лімітом перестрахувального покриття.

Величина перестрахувальної премії встановлюється в даних договорах перестрахування у відсотках від річної страхової премії, отриманої перестрахувальником по переданому в перестрахування портфелю договорів. Розмір даного відсотка визначається на основі аналізу даних минулих років, що дозволяють визначити передбачуваний обсяг перестраховика. У зв'язку з тим що на початку періоду дії договору перестрахування розмір страхової премії, одержуваної страховиком, невідомий, то він, як правило, сплачує перестрахувальну премію авансом, а остаточний розрахунок проводиться в кінці дії договору перестрахування. В окремих випадках сторони можуть домовитися про встановлення фіксованої величини перестрахувальної премії, яка вказується в договорі перестрахування і не підлягає зміні.

Слід зазначити, що в цілому розмір перестрахувальної премії при непропорційному перестрахуванні нижче, ніж у договорах пропорційного страхування, оскільки участь перестрахувальника в страхових виплатах, здійснюваних страховиком, обмежена. Основна мета такого перестрахування - захист страховиків від великих збитків, які можуть бути викликані, наприклад, здійсненням великої страхової виплати по одному об'єкту страхування або необхідністю виробляти велику число виплат від одного страхового випадку (кумуляція ризиків).

Існують два основних види непропорційного перестрахування: ексцедент збитку та ексцедент збитковості. Перестрахування ексцедента збитку - найбільш поширена форма договору непропорційного перестрахування, який служить для захисту страхових портфелів страховиків за окремими видами або договорами страхування від найбільш великих і непередбачених збитків. У відповідності з договором ексцедента збитку на перестрахувальника покладається обов'язок виробляти страхову виплату у разі, коли підлягає виплаті страховиком сума страхового відшкодування перевищує обумовлений у договорі перестрахування межа (пріоритет цедента). Розмір такої виплати становить різницю між всією сумою страхової виплати та величиною пріоритету цедента, але не може перевищувати встановлений договором перестрахування ліміт.

Таким чином, перестрахувальник встановлює пріоритет в абсолютній сумі і сам оплачує всі збитки, які не перевищують пріоритету. Перестрахувальник бере участь тільки в тих збитках, які більше встановленого пріоритету, але в межах свого ліміту відповідальності. Наприклад, страховик за договором перестрахування встановлює пріоритет у сумі 300 тис. Руб., А верхня межа відповідальності перестраховика (ліміт перестрахувального покриття) - 1 млн руб. Тоді будь-який збиток, що не перевищує 300 тис. Руб., Буде відшкодовуватися прямим страховиком у повному обсязі. Якщо збиток вище 300 тис. Руб., Але не перевищує 1 млн руб., То прямий страховик покриває його в сумі 300 тис. Руб., А перевищення збитку понад цю суму буде оплачувати перестрахувальник.

У договорах цедента збитку обов'язково визначаються об'єкти, на які поширюється договір, і страхові випадки, при настанні яких виникає відповідальність перестраховика. Даний вид перестрахування здійснюється в основному в тих випадках, коли страхова компанія прагне забезпечити фінансову стійкість страхових операцій в цілому по своєму страховому портфелю, а не по конкретних договорах страхування. Зазвичай договори ексцедента збитку полягають у облігаторній формі і нерідко на додаток до договорів квотного перестрахування та перестрахування на базі ексцедента сум.

Перестрахування ексцедента збитковості також надає захист всього страхового портфеля, а не конкретних ризиків. Перестрахувальник бере на себе зобов'язання здійснити виплату на користь перестраховика в тому випадку, якщо рівень збитковості по конкретному виду страхування перевищить обумовлену в договорі перестрахування значення (пріоритет). При цьому величина відповідальності перестраховика лімітується певним відсотком рівня виплат або абсолютною сумою.

Для цілей перестрахування збитковість визначається в цілому по страховому портфелю, за підсумками календарного року як відношення проведених страхових виплат до сукупної страхової премії, виражене у відсотках. Так, якщо 10 млн руб. були отримані як премії, а страхові виплати склали 9 млн руб., то рівень збитковості дорівнює 90%.

Прямий страховик визначає, який відсоток збитковості залишається па власному утриманні (пріоритет), а перевищення віддається у перестрахування. Обумовлений в договорі значення збитковості, наприклад 80%, означає, що збитковість до 80% буде покриватися страховиком за рахунок власних джерел, а якщо в даному календарному році збитковість перевищить вказаний відсоток, то перевищення у розмірі встановленого ліміту 85% будуть покриватися перестрахувальником.

Інший варіант договору ексцедента збитковості може передбачати обов'язок перестраховика проводити виплати в разі, якщо загальна сума страхових виплат перестраховика за певним видом страхування за обумовлений період часу перевищить певну абсолютну величину. Наприклад, за договорами страхування автомобілів перестрахувальник відшкодовує збитки, якщо страхові виплати перестраховика за рік перевищать 1500000 руб., При цьому встановлено ліміт відповідальності перестрахувальника в межах 500 тис. Руб. Відповідно, якщо виплати страховика за рік по даному виду страхування складуть 2200000 руб., То за договором ексцедента збитковості перестрахувальник виплатить страховщіку- перестрахувальникові 500 тис. Руб.

Перестрахування ексцедента збитковості застосовується страховиками в тих випадках, коли результати їх діяльності за окремими видами страхування різко відрізняються по роках у зв'язку з тим, що договори перестрахування ексцедента збитковості технічно дуже складні, і такий метод перестрахування застосовується досить рідко.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >